Розділ 17 — Розділ 17: Ванда та Колос x Дракон

Невдовзі після того, як брат і сестра пішли, з’явився загін солдатів.

— Доповідаю. Предмет, що перебував усередині скриньки, викрадено.

Командир загону поглянув на сейф, який уже розрубали сокирою, приклав руку до навушника й доповів про ситуацію.

На скриньці був установлений пристрій стеження. Тепер скриньку знищили, а щоб не пошкодити сам предмет усередині, жодних відповідних пристроїв на ньому не встановлювали.

— Шукайте зачіпки.

— Так!

Отримавши наказ, командир загону негайно озирнувся й почав швидко оглядати все довкола.

— Капітане, он там…

Один із солдатів указав у певному напрямку.

Там мовчки стояли два невеликі надгробки.

Джанґо Максимофф. Майя Максимофф.

— Знайдіть інформацію про них.

…

У старій дерев’яній хатині далеко від центру міста брат і сестра складали одяг та сухі продукти у валізу.

— Ми точно не можемо просто продати її тут. Якщо нас викриють, нам кінець.

П’єтро взяв фотографію їхньої родини, на якій були всі четверо, поклав її до валізи, а потім підняв золоту лампу, що лежала поруч.

Перш ніж сховати її, він, мабуть, згадав про те, яке прекрасне життя могло чекати на них у майбутньому, і вирішив трохи підбадьорити сестру.

— Вандо, хіба ця річ не схожа на чарівну лампу з історій, які нам розповідала мама?

— Це ж… лампа Аладдіна? Та сама, що виконує три бажання! Невже вона справжня?

У цю мить великі чарівні очі Ванди заблищали від цікавості й передчуття.

— Звісно, справжня! Але джин усередині цієї лампи дуже слабкий, тому може виконати лише одне маленьке бажання. Вандо, хочеш спробувати?

П’єтро спритно закліпав очима й передав золоту лампу сестрі.

— А як загадати бажання?

Ванда крізь сльози усміхнулася й узяла лампу.

Хоча вона вже пережила боротьбу між життям і смертю, життя ще не встигло знищити її дитячу невинність. На її щоках з’явилася давно забута усмішка.

— Як у казці. Потри чарівну лампу, заплющ очі й загадай бажання.

На губах П’єтро грала ледь помітна усмішка.

— Але пам’ятай: ця чарівна лампа дуже слабка. Вона може виконати лише одне крихітне бажання. Якщо воно буде надто складним, нічого не вийде, і шанс пропаде.

— Гаразд, я зрозуміла!

Ванда рішуче кивнула, обережно притиснула чарівну лампу до грудей і заплющила очі. Її права рука злегка тремтіла, коли вона поклала долоню на корпус лампи.

— П’єтро, як називався той одяг, який ми бачили минулого разу?

Ванда трохи поміркувала із заплющеними очима, а потім нерішуче запитала:

— Який саме?

Почувши запитання сестри, П’єтро ледь усміхнувся. Він навшпиньки підійшов до старої шафи неподалік і дістав звідти невелику коробку.

— Той, що ми бачили, коли проходили повз третю крамницю на вулиці Соня.

— А, той! Я запитала Дженніфер із сусіднього будинку. Вона сказала, що він називається JK. Здається, це японський інтернет-сленг.

Відповідаючи, П’єтро обережно поставив заздалегідь приготовлену коробку перед Вандою, яка й далі міцно тримала очі заплющеними.

— Тоді я хочу комплект одягу JK. Це ж не надто велике бажання, правда?

Ванда міцніше загорнулася у свій зношений одяг і тихо промовила ці слова.

З носика золотої лампи вирвався синій джин. Він двічі здригнувся.

П’єтро стояв збоку, приголомшений.

Він лише хотів скористатися приводом із бажанням, щоб подарувати сестрі подарунок. Як же так вийшло, що все стало реальністю?!

— Я зроблю все можливе, щоб виконати твоє бажання.

Поруч із вухом Ванди пролунав дивний, незнайомий голос, і вона завмерла.

Невже джин справді існував? І він щойно виконав її бажання?

Однак перш ніж Ванда встигла обміркувати те, що сталося, вона раптом відчула, як усе її тіло ослабло. Ноги підкосилися, і дівчинка впала просто на підлогу.

— Вандо, що з тобою?!

П’єтро нарешті оговтався. Він поспішно підбіг до сестри, ногою відкинув чарівну лампу вбік і допоміг Ванді підвестися.

— Хто ви такі… А-а-а!

Саме в цю мить надворі випадково пролунав жіночий крик.

— Це голос господині будинку!

Серце П’єтро раптом шалено закалатало. Він кинувся до вікна й визирнув униз.

До будівлі вливалася група повністю озброєних солдатів.

Ця форма! Це був той самий загін, який охороняв чарівну лампу!

— Усе пропало. Вони знайшли нас так швидко!

П’єтро поспішно підбіг до валізи, сховав у неї чарівну лампу й тривожно поглянув на сестру.

— Вандо, ти в порядку? Вони вже тут! Нам треба негайно тікати через задній вихід!

— Так!

Обличчя Ванди було блідим, але вона все-таки змусила себе підвестися й кивнула.

Діти скористалися іншим маршрутом і перебігли до сусідньої будівлі. Поки солдати ще не зрозуміли, що будинки з’єднані між собою, брат і сестра встигли спуститися на перший поверх.

— Вандо, швидше, сідай!

П’єтро кричав, штовхаючи невеликий візок.

Він уже помітив, наскільки виснаженою була сестра. Схоже, довго вона не протримається, тому він відійшов убік і викрав візок, який належав збирачеві брухту.

— Ідіоти! Двоє щенят Максимофф утекли!

— За ними!

…

У лісі почалося переслідування.

Зрештою, П’єтро був ще дитиною. Хоча він добре знав місцевість і спочатку зумів відірватися від переслідувачів, солдати позаду не відставали й продовжували йти слідом.

— Швидше! Швидше! Ще швидше!

П’єтро зціпив зуби й намагався бігти ще швидше, але, на жаль, усе пішло не так, як він сподівався.

Раптом ясне небо миттєво потемніло, і весь ліс поринув у темряву.

— Гей, що відбувається?!

— Сьогодні ж не мало бути сонячного затемнення?

Солдати зупинилися через раптову темряву й почали ставити запитання по рації.

Що ж до П’єтро, то через таку різку втрату видимості він випадково наступив на камінь, перечепився й гепнувся на спину. Візок також відлетів убік.

— Ні, Вандо!

Гуп!

Земля раптом сильно здригнулася, а якась невідома істота підхопила Ванду.

— Це ти покликала мене?

Згори пролунав глибокий, далекий голос. І чомусь у його інтонації відчувалася нотка задоволення.

П’єтро підняв голову й подивився вгору.

На нього та Ванду дивилося велетенське око.

А те, що щойно підхопило його сестру, виявилося лише однією лускою на кігті цієї невідомої істоти.

---