Розділ 18 — Розділ 18: Бажання про форму JK

— Що це за чудовисько?!

— Ґодзілла напала?!

Солдати, які перебували неподалік від П’єтро та Ванди, почули гуркіт і майже одночасно підняли голови. Побачивши величезне око, вони один за одним від страху попадали на землю.

— Гей, Джойсе, ти спіймав тих двох малих шмаркачів? Не забудь привезти їх назад. Нам потрібна свіжа кров — люди, за якими ніхто не сумуватиме. Або, можливо, піддослідні для експериментів.

— Пане Штрукер, нам перегородила шлях Ґодзілла.

Командир загону тримав руку біля навушника й відповідав дещо скутим голосом.

На іншому кінці зв’язку на коротку мить запала тиша. Потім пролунала відповідь:

— Цей жарт зовсім не смішний, сержанте Джойсе. Повертайтеся якнайшвидше. Тут іще є завдання, які ви повинні виконати.

— Ні, пане Штрукер, я не жартую…

— Тоді доведіть свою відданість Гідрі. Убийте Ґодзіллу й доставте мені її труп.

Пі-пі.

Зв’язок перервався.

— Хай живе Гідра!

Охоплений відчаєм капітан Джойс підняв автомат і натиснув на спуск, спрямувавши чергу в гігантське око в небі.

Дзень! Дзень! Дзень!

Кулі влучили в повіку величезного чудовиська, але було таке враження, ніби вони вдарялися об сталь. Пролунав чистий металевий дзвін, а кулі відскочили назад.

— Ви й справді схожі на телят, які самі забігли в загін до бика. Чорт забирай, оце так хоробрість!

БА-БАХ!

Величезний кіготь опустився з неба й розчавив солдатів, наче тарганів. Світ знову занурився в тишу.

— Отже, ось як це відчувається, коли Кронос прихлопує людей. Не сказав би, що це щось особливе.

Величезний кіготь повільно піднявся й струсив із себе криваві плями.

— Ти…

П’єтро приголомшено дивився, як невідоме гігантське створіння одним ударом кігтя вбило солдатів, які їх переслідували.

А потім…

Це велетенське створіння поступово зменшилося й перетворилося на людину?!

— Це вона мене викликала?

Оріон Крос поглянув на маленьку дівчинку, яка непритомно лежала в нього на руках, і запитав.

— Вона моя сестра…

П’єтро мимоволі кивнув, але наступної миті енергійно замотав головою.

— Ні, стривайте! Моя сестра хотіла лише один комплект одягу!

— Одяг? Що вона зробила? — запитав Оріон Крос.

— Вона загадала бажання чарівній лампі Аладдіна. Хто ж знав, що звідти справді вилізе джин?!

П’єтро почухав голову. Сьогодні сталося надто багато дивних речей, і всі вони разом перевернули його світогляд догори дриґом.

А як же віра в науку? Мамо, тату, ви мене обманювали!

— Чарівна лампа?

На обличчі Оріона Кроса відразу з’явився дивний вираз. Він опустив голову й поглянув на Ванду.

— І яке саме бажання вона загадала?

— Я не брешу! Вона справді попросила лише один комплект одягу!

П’єтро вже ледь стримував сльози. Тепер він підозрював, що чарівна лампа була спокусою якогось демона, який випускав чудовисько щоразу, коли хтось загадував бажання.

— Я запитую, які саме слова вона сказала?

Оріон Крос безпорадно подивився на хлопчика, який ось-ось мав розплакатися, і повторив запитання.

— Я… Вона сказала, що хоче «комплект JK». JK — це японський інтернет-сленг. Здається, так називають старшокласниць.

П’єтро в паніці пояснював усе це Оріону, який наближався до нього, боячись, що той не зрозуміє.

— JK?

Оріон Крос подивився на дівчинку в себе на руках із дивним виразом обличчя.

— Отже, це справді був збіг. Зефріс знову все переплутав, але цього разу випадково вгадав.

— Збіг?

П’єтро, тремтячи ногами, притулився до дерева. Почувши слова Оріона, він завмер.

— Та форма, яку ти щойно бачив, називається Ґалакронд. Скорочено — JK.

— …

П’єтро відкрив рота, бажаючи щось сказати, але не знайшов слів.

— Отже, ти — Ґодзілла?

Хлопчик обережно поставив запитання.

— І чим я схожий на Ґодзіллу?

Оріон Крос поклав Ванду біля дерева, дозволивши їй спертися на стовбур. Почувши запитання П’єтро, він миттєво спохмурнів і повернувся до хлопчика.

— Та форма — це Батько драконів. А я сам лише звичайна людина.

Звичайна людина? Ага, звісно!

Кутик рота П’єтро ледь сіпнувся. Він ніколи не бачив звичайної людини з такими здібностями.

Якщо Оріон був звичайною людиною, то ким тоді був він сам? Одноклітинним організмом?

Але Батько драконів…

— Батько драконів? Гігантський дракон? Він схожий на Смауґа?

Очі П’єтро засвітилися, і він схвильовано поставив запитання.

Тіло Ґалакронда було настільки величезним, що раніше в темряві вони могли розгледіти лише пару очей. Побачити його цілком було неможливо, тому люди внизу могли лише уявляти, який він на вигляд.

Тепер, дізнавшись, що істота, яка щойно з’явилася перед ним, насправді була легендарним драконом, П’єтро миттєво збудився.

Дракони — це фантастичні створіння, які стоять поруч із бойовими мехами серед того, про що мріють чоловіки!

— Дракон на кшталт Смауґа — не більше ніж трохи більша муха.

Оріон Крос кинув погляд на П’єтро й недбало відповів.

Що ж до Смауґа, останнього дракона Середзем’я, то він був лише таким собі створінням.

Порівняно з Ґалакрондом навіть Крилатий Смерті був розміром із кролика, не кажучи вже про Смауґа.

— До речі, а з моєю сестрою все гаразд?

Лише тепер П’єтро згадав про безпеку Ванди. Забувши про страх перед Оріоном Кросом, він поспішно підбіг до дерева, присів біля непритомної сестри й почав кликати її:

— Вандо, прокинься! Вандо!

— Який же ти галасливий. Можеш перестати кричати, хлопче?

З-під Ванди пролунав голос, у якому відчувалася нотка невдоволення.

— Га?

П’єтро завмер.

Що це був за голос?!

---