Розділ 2 — Розділ 2: Хела всередині печатки

"Ха..."

Серед нескінченного падіння сила Оріона Кроса як Аспекта, яка могла тривати лише одну годину, давно згасла.

Падаючи з незмірної висоти, причина, чому він міг вижити в смертному тілі, все ще залежала від його непохитної волі.

Однак ця воля могла дозволити йому лише відхилити поклик царства смерті та максимально зберегти цілісність свого тіла. Вона не могла допомогти йому швидко одужати.

Тож Оріон Крос, чиє все тіло було вкрите осколками переломів, міг лише довірити свою долю небесам, коли раптом пролунав той незнайомий жіночий голос. Він навіть не зміг відповісти.

«О, який жалюгідний смертний. Ти навіть говорити більше не можеш».

З темряви підійшла граціозна постать. Вона присіла перед Оріоном Кросом і притиснула руку до його голови.

Дивна сила проникла в тіло Оріона Кроса, миттєво зціливши частину його ран.

"Ось так. Можете тепер говорити? Дайте відповідь на моє запитання."

«Що ж ти саме зробив? Чому Одін запечатав такого простого смертного, як ти, у цьому місці?»

Гела холодно встала й повернулася до єдиного трону в темряві, не відводячи очей від Оріона Кроса.

"Хіба ти вже не знаєш?"

Оріон Крос підвівся з землі та сів, випльовуючи чорне повітря, холодно вдивляючись у безмежну темряву попереду.

Силу, яка щойно його «зцілила», називали «смертю».

Якби Оріон Кросс не міг відхилити поклик будь-якого царства смерті, він би вже був перетворений Гелою на солдата своєї армії мертвих.

«Безсмертя? Одного цього недостатньо, щоб Одін діяв особисто. Ти точно зробив щось інше».

Гела сперлася на свій трон, підтримуючи рукою щелепу, і дивилася на Оріона Кроса.

«Я вбив тисячу двадцять чотири воїни, які називали себе богами».

«О, це цілком прийнятно. А що ще?»

Гела підняла брову та кивнула.

«Я майже до смерті забив сина Одіна та скинув його з Райдужного мосту. Якби Одін прибув на крок пізніше, його рід там би закінчився».

«Молодець. Чи є ще якісь героїчні вчинки?»

Почувши, що Одін зазнав невдачі, а молодшого брата, якого вона ніколи не бачила, побили, куточки губ Хели шалено піднялися.

«Одін кинув мене під палац Асґарду. Там я вбив велетенського вовка та незліченну кількість скелетів-монстрів».

"..."

Посмішка на обличчі Гели затверділа. Вона повільно повернула голову, щоб подивитися на Оріона Кросса. «Що ти сказав?»

«Я відчуваю знайомий намір убити».

Оріон Крос глибоко вдихнув і підвівся на ноги своїм важко пораненим тілом.

«Я справді маю подякувати тому старому покидьку за те, що надіслав мені таку вічну іграшку. Принаймні, я можу знайти якусь розвагу в цьому нудному тюлені».

Гела повільно підвелася з трону. Вона стиснула обидві руки в повітрі, і в її руках з'явилися два Мечі Нічного Неба, що несли холодну ауру смерті.

«Я вже втомився від нескінченної боротьби...»

«Але я не втечу від цього».

Промінь зоряного світла прорвався крізь печатку, розрізаючи темний запечатаний простір і освітлюючи Оріон-Крос.

Сила Аспекту миттєво відновила його спочатку зламане та важко поранене тіло. Сила знову пронизала його.

«Отже, це твоя справжня сила? Цікаво. Ходімо, розважай свою королеву!»

Спостерігаючи за дивовижним перетворенням Оріона Кроса, Гела не виявила жодного страху. Натомість вона ще більше схвилювалася, переходячи з кроку до нього з мечами в руках у атаку.

Бій спалахнув одразу.

Усередині печатки смерть і війна злилися воєдино, а темрява і зоряне світло перепліталися.

Ніхто не знав, скільки тривала ця битва.

Сила Оріона Кроса як Аспекта могла тривати лише одну годину, але його непохитна воля дозволила йому протриматися до наступного пробудження.

Тоді, саме з цією непохитною волею, він використав смертне тіло, щоб вирізьбити власні шрами на Асгарді.

Що ж до Гели, то вона провела надто довго в цій самотній печаті. Вона давно хотіла випустити волю без обмежень, тому, природно, вона не могла так легко зупинитися.

...

На безкрайньому луку двоє людей лежали поруч на землі, вдивляючись у небо.

«Тож це місце не просто темрява?»

Оріон Кросс глибоко вдихнув повітря та примружив очі, відчуваючи давно втрачене сонячне світло.

Після невідомого часу боротьби навіть Гела почала відчувати певну втому, тому просто зупинилася з власної ініціативи.

Щойно вона зупинилася, вся темно-зелена аура навколо них, що символізувала смерть і темряву, знову втягнулася в її тіло.

Після цього з'явилася поточна сцена.

«Це Мідгард, твоя батьківщина. Ти справді її не впізнав?»

Гела говорила глузливим тоном.

«Мідгард...»

Оріон Крос пробурмотів собі під ніс. Мідгард — це Земля, чи не так?

Іншими словами, він повернувся, пішовши по колу?

Подумавши про це, Оріон Крос підвівся на ноги своїм дещо виснаженим тілом і озирнувся навколо.

«Перестань дивитися. Цей старий покидьок заблокував усе навколо. Жодна жива істота не може ні входити сюди, ні виходити звідси».

Хела подумала, що Оріон Кросс шукає спосіб зламати печатку, тому вона заговорила, щоб нагадати йому.

«Як Богиня Смерті, ти вважається живою істотою?»

Почувши її голос, Оріон Крос невимушено запитав.

«...Здайся. Якщо Одін не помре, ця печатка незнищенна».

Гела на секунду замовкла, а потім заговорила.

«Що, як той, хто порушить печатку, матиме силу, рівну Одіну?»

«Хто? Мідгард існує таким чином?»

Гела насупилася і спитала.

«Я не впевнений, скільки часу минуло, але майбутнє багатообіцяюче».

Оріон Крос подивився в небо і заговорив.

Оскільки він повернувся на Землю, Стародавній, мабуть, відчув це.

Коли Одін забрав його з Землі, Стародавня нещодавно успадкувала посаду Верховного Чаклуна. Після зіткнення з Одіном вона програла, що призвело до забрання Оріона Кроса та інших смертних.

У той час Стародавня пообіцяла, що вона колись була винна Оріонському Хресту. Доки він зможе повернутися на Землю, він зможе знайти її, якщо зіткнеться з проблемами.