Розділ 24 — Розділ 24: Що зробила Древня

Клац! Бах!

Двома простими прийомами боротьби Старійшина вихопила пістолет із руки Коулсона й під його приголомшеним поглядом поклала зброю в залізну скриню неподалік.

— Вогнепальна зброя в Камар-Таджі заборонена. Прошу нашого гостя дотримуватися правил.

Прибравши пістолет, Старійшина повернулася до Коулсона й заговорила.

— Дозвольте представити її вам. Це майстер Старійшина, захисниця земного виміру та Верховна чарівниця Камар-Таджу.

Побачивши Старійшину, Оріон Крос усміхнувся й представив її трьом іншим присутнім.

— Чарівниця?

Коулсон, П'єтро та Ванда водночас мали дещо суперечливі вирази облич.

Ця чарівниця... трохи відрізнялася від того, якою вони її уявляли.

Особливо Коулсон. Як агент, він обов'язково мав опанувати бойові прийоми. Але що це щойно було?

Усього двома рухами Старійшина обеззброїла його й відібрала пістолет.

І це чарівниця?

Чи, можливо, справжні чарівники, як Ґендальф із «Володаря перснів», теж воліли вкладати всі свої очки характеристик у ближній бій?

— Дякую, що звільнили мого друга, маленька відьмочко.

Коли всі розсілися, Старійшина налила чашку чаю й із легкою усмішкою посунула її до Ванди.

— Це заспокійливий чай Камар-Таджу. Він допомагає чарівникам зосередити волю та відновитися після розумової втоми.

— Дякую.

Ванда взяла чашку обома руками, а потім тихо промовила:

— Мене звати Ванда. Я не маленька відьмочка і взагалі не чарівниця.

— Відверто кажучи, я захоплююся вами.

Раптом заговорив Оріон Крос, звертаючись до Старійшини.

— Я лише зробила те, що мала зробити.

Старійшина на мить завмерла, а потім із усмішкою відповіла.

— Ні.

Оріон похитав головою.

— Я маю на увазі, що навіть після того, як ви побачили всі майбутні сюжетні повороти, ви все одно стримуєтеся й не розкриваєте нічого наперед. Це справді гідно захоплення.

Старійшина: «...»

— Ви, мабуть, уже помітили це. Вас не турбує та справа?

Старійшина запитала з легким подивом.

Звісно, вона мала на увазі те, що черпала енергію з Темного виміру, аби й надалі протистояти вторгненням з інших вимірів.

Старійшина знала, що Оріон Крос володіє особливим різновидом сприйняття. Він надзвичайно чутливо реагував на силу демонів і богів, тож, напевно, помітив проблему з її тілом ще в момент їхньої першої зустрічі.

— Сама по собі сила не буває доброю чи злою. До того ж...

Оріон Крос підвівся й підійшов убік. Він дістав із залізної скрині конфіскований у Коулсона пістолет.

Спалахнуло демонічне полум'я, і звичайний службовий пістолет агента перетворився на демонічний револьвер.

Клац!

Оріон усміхнувся й поклав револьвер на стіл.

— Схоже, я теж не маю права вас критикувати, чи не так?

— Ця сила... Але ж я власноруч повністю запечатала й ізолювала Пекельний вимір...

Старійшина торкнулася демонічного револьвера й не змогла приховати свого здивування.

Сто років тому Старійшина здійснила те, чого не вдавалося жодному Верховному чарівникові до неї. Вона майже назавжди запечатала у відповідних вимірах практично всі виміри, чиї володарі прагнули заволодіти Землею.

Якби хтось не взявся власноруч знімати ці печатки, то навіть після смерті Старійшини загрозу земному виміру могли б становити лише ті нечисленні володарі вимірів, яких вона свого часу не запечатала, — наприклад, Дормамму.

— Це моя власна сила.

— Про все це зможемо поговорити пізніше, коли матимемо час. А поки що скажіть: ваші тодішні слова досі чинні?

Оріон Крос не забув, заради чого прийшов, і перейшов прямо до справи.

Те, що сталося тоді, було моєю недбалістю — як із погляду дружби, так і з погляду моїх