Розділ 30 — Розділ 30: Прихильність капітанки

Серед безмежних зоряних просторів зоряний дракон із золотою короною на голові розплющив очі.

Тисячі років тому Аспекти обманом змусили смертних надягнути на нього цю корону, вигнавши його з Рунтерри, викравши його силу й оголосивши себе богами.

Тепер золота корона постійно втрачала золоті лусочки через внутрішню боротьбу між Аспектами.

— Я чекав тисячу років лише для того, щоб побачити падіння Таргона.

Ауреліон Сол, Зорековаль, саме розмірковував про те, що, якщо він зачекає ще тисячу років, то нарешті поверне собі свободу. Та раптом у корону на його голові проникла сила, якої він ніколи раніше не відчував.

Ця сила не була особливо могутньою, проте виходила за межі часу й простору. Ауреліон Сол не мав жодної можливості її зупинити.

Зрештою Зорековаль — бог-вимірний демон цього світу — міг лише дозволити Оріону Кроссу укласти з ним контракт, не маючи найменшої змоги чинити опір.

І це був не рівноправний контракт. Не контракт між учителем і учнем, подібний до угоди між Вішанті та земними чаклунами. Тим паче це не був контракт душі чи угода господаря зі слугою, які укладають володарі пекла зі своїми послідовниками.

Завдяки цій короні Оріон Кросс успішно уклав контракт підкорення. Навіть крізь незліченні виміри, незалежно від того, погоджувався Ауреліон Сол чи ні, Оріон міг привласнювати його силу й перетворювати її на власну ману.

Ба більше, щойно сила самого Оріона Кросса досягне певного рівня, він навіть зможе безпосередньо керувати Ауреліоном Солом.

…

З огляду на нинішній, ще зовсім початковий рівень магічних сил Оріона Кросса, він, звісно, не міг контролювати Ауреліона Сола. Однак, скориставшись небесною короною, він усе ж змусив його здійснити одну атаку.

Спалах чистого зоряного полум’я, подолавши незліченні світлові роки, вразив морське чудовисько під Білджвотером.

— Тобі вдалося?

Древня розвіяла Кільця Раггадора, які тримала в руці, й пильно подивилася на Оріона Кросса.

— Та сила, яку ми щойно побачили, належить вимірному богу-демону цього світу?

Контракт щойно було укладено, а той уже сам прийшов на допомогу. Схоже, вимірний бог-демон цього світу справді був таким «лагідним», як і казав Оріон Кросс.

Древня навіть не могла уявити, що Оріон Кросс насправді перевернув ситуацію з ніг на голову й уклав контракт підкорення з вимірним богом-демоном, ставши його господарем.

Такого ще не вдавалося жодному чаклуну.

— Саме так. Нарешті все завершено.

Оріон Кросс невимушено врятував Міс Фортуну — Сару, яку величезні хвилі, спричинені зоряним полум’ям Короля Драконів, віднесли в море, — і повернувся з нею на берег.

Що ж до двох інших братів, то вони могли самостійно доплисти до берега.

— Дякую. Не проти познайомитися ближче?

Сара струснула водою зі свого винно-червоного волосся й ледь помітно всміхнулася Оріону Кроссу.

…

У таверні Білджвотера Сара, яка вже переодягнулася в сухий одяг, сіла за стіл, де зібралася компанія Оріона Кросса.

— Ну як вам? Тутешня їжа непогана, правда? Я ж обіцяла, що всі ваші витрати будуть за мій рахунок.

Сара поглянула на Ванду та П'єтро, які пили сік. Особливо її увагу привернула Ванда. Дивлячись на дівчинку, Сара ніби бачила саму себе в минулому, і в її усмішці з’явилася нотка теплоти.

— Досить незвичний смак. А можна взяти трохи із собою?

Коулсон пережував шматок хліба й запитав.

— Звичайно. Але…

Сара поклала руку на стіл, підперла підборіддя й подивилася на Оріона Кросса.

— Якщо вам нікуди податися, чому б не приєднатися до мене? На моєму кораблі повно цікавих речей.

— Ха-ха-ха! Гик!

Перш ніж Оріон Кросс устиг відповісти, якийсь п’яниця в таверні почув ці слова й вибухнув сміхом. Похитуючись, він підійшов до Оріона Кросса й зупинився перед ним.

— Чого ти досі не погодився?! Міс Фортуна запросила тебе на свій «корабель»! Про таке мріє незліченна кількість людей! Якщо ти не можеш, тоді дозволь мені…

Інші хитрі відвідувачі таверни вже помітили, що імператриця Білджвотера, схоже, зацікавилася цим чоловіком. Однак ніхто з них не наважився б насміхатися з неї та піддражнювати її так, як цей п’яниця.

Щойно кремезний п’яний чоловік закінчив говорити, у колись галасливій таверні запала цілковита тиша.

— Хмпф.

Сара кинула на п’яницю холодний погляд, а потім знову подивилася на Оріона Кросса, очікуючи на його відповідь.

— Ні. Ми скоро вирушимо далі.

Оріон Кросс наколов шматок стейка, поклав його до рота, а потім узяв серветку й витер кутик губ.

— Колись ми ще зустрінемося. Тоді й зможемо все обговорити.

— Яка прикрість.

Сара відвела погляд, тихо засміялася й підняла кухоль елю. Осушивши його одним ковтком, вона розбила кухоль об голову п’яниці.

— Витягніть його звідси.

Кілька чоловіків і жінок, одягнених як члени екіпажу, підійшли до них і потягли п’яницю, чия голова вже була залита кров’ю, геть із таверни.

— Ввічливість має бути взаємною. Я подарую тобі ці два пістолети.

Оріон Кросс дістав зі свого системного простору дві одиниці вогнепальної зброї, які раніше привіз П'єтро. За допомогою модифікації зброї він перетворив їх на Священний пістолет і Демонічний пістолет, після чого поклав обидва на стіл.

— У кожному з цих пістолетів по шість набоїв. Коли вони закінчаться, зброя зникне.

— Чудові речі. Дякую.

Міс Фортуна деякий час розглядала два пістолети, потім ледь чутно зітхнула й прийняла подарунок.

І священна, і демонічна сила були надзвичайно ефективними проти істот Тіньових островів. Від такого подарунка вона не могла відмовитися.