Розділ 35 — Розділ 35: Прощавай, Халку

— Не думав, що тобі й справді вдасться відігнати цього здорованя.

Спостерігаючи, як військові вирушають навздогін за Галком, Коулсон не міг приховати здивування, коли підійшов разом із Вандою та П’єтро.

У Щ.И.Т. також були дані про Галка, і ця інформація постійно оновлювалася. Його можливості вже давно перевершили межі людських можливостей.

Коулсон мусив визнати: навіть якби його кумир Стів Роджерс досі був живий, він не зміг би протистояти цьому зеленому велетню. А ось Оріон Кросс упорався з ним, причому, схоже, навіть не використав усієї своєї сили.

— Думаю, тобі варто нагадати військовим, щоб надалі вони не дозволяли таким великим диким тваринам забігати до міста.

Оріон Кросс обтрусив пил зі свого одягу й висловив пропозицію.

Він збирався оселитися в цьому місті й зовсім не хотів, щоб одного дня біля його будинку раптом з’явилися двоє здоровезних типів і влаштували танцювальну вечірку.

— Маєш рацію. Їх справді потрібно попередити.

Коулсон перестав усміхатися й серйозно кивнув.

Галк не став би без причини перетворюватися посеред міста. Очевидно, усе почалося з того, що військові першими напали на нього.

Військові чудово знали, що після перетворення Галк спричиняє масштабні руйнування, але все одно вирішили бездумно атакувати його в лоб. Навіть якби Щ.И.Т. нічого не робив, інші сенатори, найімовірніше, самі виступили б за імпічмент когось із відповідальних осіб.

Не варто забувати, що Нью-Йорк був економічним центром країни.

Хіба серед сенаторів знайшовся б бодай один, який не мав би тут якихось підприємств чи комерційних інтересів?

— Та я просто запропонував.

— До речі, за нами хтось приїде?

Оріон Кросс допоміг Ванді нести сумку, що була в неї в руках, озирнувся довкола й запитав.

Побачивши сумку в руках Оріона, Коулсон миттєво змінився на обличчі. Він негайно повернувся й подивився на розбитий квінджет.

Ця операція коштувала йому не лише квінджета. Усі «місцеві сувеніри», які він привіз з іншого світу, також загинули разом із літаком.

У будівлі Щ.И.Т. Нік Ф'юрі відклав роботу й заздалегідь наказав підлеглим приготувати каву та десерти в кімнаті для прийомів.

— Шефе, ви збираєтеся приймати генерального секретаря? — Марія Гілл поклала на стіл стос документів і мимохідь уїдливо поцікавилася.

— Просто зустрінуся з одним другом…

— Якого він рівня допуску?

Гілл прямо перебила Ніка Ф'юрі й, схрестивши руки на грудях, подивилася на нього.

— Десятого рівня. Але можеш ознайомитися з його справою, навіть якщо твій допуск цього формально не дозволяє.

Нік Ф'юрі ніяково всміхнувся, поправив краї свого одягу, а біля дверей на мить зупинився.

— Раджу тобі теж прийти й познайомитися з моїм давнім другом.

На той час Коулсон лише заслужив право стати одним із довірених підлеглих Ф'юрі, тоді як Марія Гілл уже здобула його повну довіру. Тому Нік Ф'юрі вважав, що Марії буде корисніше особисто познайомитися з Оріоном Кроссом.

Власне, якби протягом останніх двох місяців Гілл не була прикута до місця через особливе завдання, до Соковії для пошуку слідів Оріона відправили б зовсім не Коулсона.

— Гаразд, тоді ходімо.

Гілл трохи підняла брову й рушила слідом за Ніком Ф'юрі до кімнати для прийомів.

Тим часом Оріон Кросс та інші вже сиділи там, попиваючи каву й насолоджуючись післяобіднім чаюванням.

Щоправда, Коулсону такого прийому не дісталося. Він міг лише мовчки стояти осторонь і спостерігати.

— Агенте Коулсоне, можете зайнятися іншими своїми завданнями.

Щойно Нік Ф'юрі увійшов, він кинув погляд на Коулсона, який стояв неподалік, і віддав наказ.

Щойно він отримав звіт, то дізнався, що всі сувеніри з іншого всесвіту, які Коулсон привіз із собою, були знищені разом із квінджетом. Від люті Ф'юрі ледь не вилаявся вголос.

Нік Ф'юрі отримав повідомлення ще минулої ночі й одразу зібрав команду науковців, щоб дослідити предмети з іншого світу. А сьогодні Коулсон раптом повідомив йому, що від усього не залишилося нічого!

Та це ж просто знущання!

На щастя, Коулсон згадав, що, крім нього, двоє братів і сестер, які супроводжували Оріона Кросса, також придбали чимало речей в іншому світі.

Якщо вони й справді хотіли дослідити ці предмети, то тепер їм залишалося лише придумати, як отримати їх від Ванди та П’єтро.

— Якщо не помиляюся, ти не любиш каву.

Кутики губ Ніка Ф'юрі злегка піднялися. Він витягнув стілець і сів.

Марія Гілл, яка увійшла слідом за ним, залишилася стояти збоку. Вона уважно спостерігала за Оріоном Кроссом, намагаючись проаналізувати його поведінку та характер.

— О, це не кава. Я попросив замінити її гарячим какао.

Оріон Кросс зробив ковток і підвів очі, відповідаючи.

— Перейдемо відразу до справи. Я хочу, щоб ти приєднався до нас.

Нік Ф'юрі дивився на Оріона Кросса своїм єдиним оком.

— Прямо й без зайвих слів. Тоді я теж говоритиму прямо.

Оріон Кросс один раз плеснув у долоні.

— Я відмовляюся.

— Чому?

— Я можу вирішити твою проблему з житлом.

— Цих двох дітей також можна негайно влаштувати до найкращої початкової школи.

Нік Ф'юрі вказав на Ванду та П’єтро, які сиділи поруч, і почав торгуватися.

— Ти й так зобов'язаний це зробити. Інакше навіщо, на твою думку, я сюди прийшов?

Оріон Кросс засміявся й відповів.

— Тоді які твої умови?

Нік Ф'юрі пішов на поступки й запитав.

Відтоді, як у нього понад десять років тому вперше виникла ідея створити Месників, минуло чимало часу. Він стільки ночей не спав через цей задум, що вже втратив усе волосся, а від команди досі не було навіть тіні.

Нік Ф'юрі справді більше не міг чекати. Він уже відкинув будь-яку гордість настільки, що навіть захотів завербувати Галка — істоту, яку розшукували військові.

Тож Оріон Кросс, який вирвався з-під печаті, був для нього ще важливішим кандидатом, якого в жодному разі не можна було проігнорувати.

— Хай там як, зараз я не вступатиму до вашої команди.

Оріон Кросс похитав головою.

Він же не дурень. Наразі в Месниках не було жодного учасника. Якщо він приєднається зараз, то чи не стане єдиним безвідмовним робітником, на якого звалять усю роботу?

— Однак… ми можемо перейти до іншої форми співпраці.

Оріон Кросс раптом щось обміркував і заговорив знову.