Розділ 36 — Розділ 36: Переговори та укладання мирних справ

— Ще один варіант співпраці? Який саме?

Нік Ф’юрі подивився на Оріона Кросса, очікуючи, що той пояснить свою пропозицію.

— Ти можеш використовувати моє ім’я для вербування людей і вихваляння перед іншими. Тобі потрібно лише платити мені за його використання.

Оріон Кросс постукав пальцями по столу, пояснюючи свою ідею Ніку Ф’юрі.

Переломний момент уже наближався. Коли він настане, Оріону, найімовірніше, більше не доведеться турбуватися про гроші. Тож наразі йому потрібно було зосередитися лише на теперішньому.

— Продовжуй, — злегка кивнув Нік Ф’юрі.

— Ось і все.

— І це все?

Нік Ф’юрі здивовано подивився на Оріона Кросса.

— Ти хочеш сказати, що я можу лише використовувати твоє ім’я, а натомість маю ще й платити тобі? Ти взагалі хто такий? Міжнародна суперзірка?

— А хіба я не підходжу на роль такого «представника» краще за будь-яку міжнародну суперзірку?

Оріон Кросс усміхнувся й запитально подивився на нього.

Нік Ф’юрі ретельно обміркував його слова й визнав, що певний сенс у них є. Проте поступатися він усе одно не збирався.

— Поки що залишимо осторонь питання, чи підходиш ти для цієї ролі.

Нік Ф’юрі склав руки й поклав їх на стіл.

— Хіба я схожий на людину, яка любить використовувати чужі імена, щоб усюди вихвалятися й... випендрюватися?

— Так.

Оріон Кросс кивнув.

Щойно Нік Ф’юрі збирався щось сказати, як Оріон підняв руку.

— Зачекай. П’єтро, тепер твоя черга.

— Е-е... Мила агентко, у тебе є телефон? Можна позичити?

П’єтро подивився на Гілл і запитав.

— Ось.

— Дякую.

П’єтро взяв телефон Гілл, вставив картку пам’яті, відкрив потрібний файл, натиснув кнопку відтворення й викрутив гучність на максимум.

— Ти навіть не уявляєш! Цей тип, Нік Ф’юрі, — найбільший пенал, якого я коли-небудь бачив. Невже йому не набридає запихати в себе стільки ручок?

— ...

Голос Колсона, який напідпитку дозволив собі кілька «зухвалих» висловлювань, пролунав у кімнаті для прийому гостей.

Обличчя Ніка Ф’юрі, яке й без того було темним, стало ще похмурішим.

— Гадаю, агенту Колсону варто було б перевестися до сибірського відділення. Або до африканського. Там йому теж буде дуже добре, — промовив Нік Ф’юрі.

— Босе, не карайте його зопалу.

Гілл не могла вирішити, чи їй сміятися, чи хапатися за голову, почувши слова Ніка Ф’юрі.

— Я жартую.

Нік Ф’юрі підвівся, вимкнув запис і повернув телефон Гілл.

— Схоже, агент Колсон чудово провів свою подорож. Настільки чудово, що навіть забув про основні правила поведінки агента.

— Саме так. Його потрібно покарати.

Обличчя Гілл також знову стало серйозним.

Вона не знала, що Колсон побував в іншому всесвіті. Гілл вважала, що він просто розслабився в Соковії, перебрав із алкоголем і наговорив зайвого.

— Нехай пізніше з’явиться у відділі бойової підготовки.

Нік Ф’юрі остаточно визначив покарання для Колсона, а потім знову перевів погляд на Оріона Кросса.

— Отже, скільки ти хочеш?

— Ціна фіксована. Один мільйон.

— Та ти б іще запропонував мені пограбувати банк!

Нік Ф’юрі закотив око.

Оріон Кросс підвівся й попрямував до дверей.

— Куди це ти зібрався?

Нік Ф’юрі завмер.

Це ж була лише його перша відмова, а Оріон уже збирався йти? Він навіть не планував торгуватися?

— Грабувати банк. Ти ж сам мені це запропонував, ні?

Оріон Кросс знизав плечима, вдаючи невинного, а потім повернувся до Гілл.

— Красуне, не підкажеш, як дістатися до банку?

— Вибач, не знаю. Але можу показати тобі дорогу до в’язниці, — усміхнулася Гілл у відповідь.

— Гаразд, забудьмо про це. Як щодо іншої пропозиції?

Нік Ф’юрі дістав із-за спини стос документів і поклав їх на стіл.

— Стань нашим спеціальним консультантом. Ми платитимемо тобі зарплату. Як тобі така ідея?

Цей контракт, без сумніву, підготували вже давно...

Оріон Кросс підняв брову, повернувся до столу, взяв товстий стос документів і почав перегортати сторінки.

— На якій сторінці зазначені зарплата, пільги та посадові обов’язки? Не підкажеш?

Кутик рота Ніка Ф’юрі смикнувся.

— Не хвилюйся. Спеціальні консультанти зазвичай мають багато вільного часу. Тобі не потрібно нічого робити. Умови, звісно, не надто щедрі, але грошей вистачить, щоб жити в цьому місті.

— Гаразд.

Оріон Кросс без зайвих роздумів узяв ручку зі столу й підписав своє ім’я.

Що ж до можливих пасток у контракті... Перевіряти його не було жодної потреби.

Оріон вважав, що Нік Ф’юрі не настільки дурний, щоб справді повірити, ніби звичайний паперовий контракт здатен його зв’язати.

— До речі, я вже доручив підготувати для тебе житло. Обирай.

Нік Ф’юрі підійшов убік, увімкнув великий екран на стіні й кілька разів торкнувся його поверхні.

На екрані з’явилася карта міста.

На ній засвітилися численні маленькі точки, кожна з яких позначала будинок, який міг обрати Оріон. Серед варіантів було навіть чимало невеликих вілл у віддалених районах.

— Тоді Квінз.

Трохи поміркувавши, Оріон Кросс підійшов до екрана й торкнувся будинку, позначеного написом «Округ Квінз».

— Я думав, ти обереш Мангеттен.

Нік Ф’юрі здивовано глянув на П’єтро й Ванду, не зовсім розуміючи вибір Оріона.

Мангеттен був центром міста й справжнім районом багатіїв.

— Не люблю надто галасливих місць.

Оріон Кросс провів пальцем по екрану, розглядаючи панорамний вигляд Нью-Йорка згори.

— Але й зайвих проблем не хочу. Квінз не надто близько до центру, але й не настільки далеко. Саме те, що потрібно.

— Ти впевнений? — запитав Нік Ф’юрі.

— Абсолютно.

Оріон Кросс кивнув.

Звісно, він не брехав. Проте існувала ще одна, набагато важливіша причина його вибору.

Якщо майбутнє не зміниться, армія чітаурі з’явиться просто в центрі Мангеттена, над вежею Старка.

Облаштовувати собі дім над бомбою уповільненої дії?

На таке здатен лише дурень.