Розділ 37 — Розділ 37. Призначений водій: Скай

Розділ 37. Призначений водій: Скай

— Будинок уже підготовлено, а автомобіль поставлено для тебе в гараж.

Закінчивши телефонну розмову, Нік Ф’юрі підняв голову й подивився на Оріона Кросса.

— Тобі потрібен водій?

— А ти думаєш, я вмію керувати автомобілем? — запитанням відповів Оріон Кросс.

На обличчі Ніка Ф’юрі промайнула тінь ніяковості.

Він мало не забув, що Оріон Кросс, по суті, був людиною з давніх часів. Він так довго перебував у запечатаному стані, перш ніж звільнитися. Звідки йому було знати, як керувати автомобілем?

— Гаразд. Я призначу до тебе агента-початківця. Вона буде твоїм водієм і зателефонує тобі, коли...

На півслові Нік Ф’юрі ніяково згадав, що в Оріона, здається, навіть номера телефону немає.

От халепа...

Нік Ф’юрі глибоко вдихнув і повернувся до Гілл.

— Допоможи мені дістати новенький телефон для агента.

— Три, — уточнив Оріон Кросс.

— Гаразд... Три.

Нік Ф’юрі зціпив зуби.

Чому... Чому в нього раптом виникло відчуття, ніби його зробили повним лохом, якого можна без кінця розводити на гроші?

Гілл розвернулася й попрямувала до відділу матеріально-технічного забезпечення. Невдовзі вона повернулася з трьома абсолютно новими телефонами для агентів — щойно з виробництва, без установлених програм і систем стеження.

— Я погодився вже на стільки твоїх вимог, що тепер і в мене є одне прохання.

Нік Ф’юрі спостерігав, як Оріон та двоє інших вовтузяться зі своїми телефонами, а потім раптом заговорив серйозним тоном.

— Якщо той здоровило, Галк, із яким ви сьогодні зіткнулися, знову з’явиться на вулицях Нью-Йорка, сподіваюся, ти втрутишся й зупиниш його.

— Гаразд.

Оріон Кросс клацнув пальцями й кивнув на знак згоди.

— Тоді, Гілл, відвези їх утрьох спочатку до Квінза.

Побачивши, що Оріон погодився, Нік Ф’юрі нарешті полегшено зітхнув.

— Ну що, дітки, ходімо.

Гілл усміхнулася П’єтро та Ванді.

— Чесно кажучи, я не хочу йти до школи.

П’єтро засунув телефон до кишені й рушив за нею.

— Я теж хочу стати спеціальним консультантом! У вас є якісь тренування, завдяки яким можна пробудити надздібності?

— Ні.

Гілл не знала, що й відповісти.

Ось вона — дитяча наївність у всій красі! Якби вони справді вміли створювати людей із надздібностями, хіба директор уже давно не перестав би сивіти через усі ці проблеми?

Ще кілька десятиліть тому вони доклали неймовірних зусиль, щоб створити хоча б одного Стіва Роджерса. А тепер, стільки років потому, так і не з’явилося другої людини, здатної підхопити його прапор.

Супергерої не ростуть на деревах!

— Просто сумлінно ходи до школи. Можливо, колись твій шанс і з’явиться.

Оріон Кросс поплескав П’єтро по плечу й промовив ці слова.

На відміну від Ванди, П’єтро було б надзвичайно важко пробудити свої здібності та стати Ртуттю без втручання Каменя Розуму.

А сам Камінь Розуму, найімовірніше, досі перебував у руках Таноса. Тож П’єтро, вочевидь, доведеться чекати, доки з’явиться Локі — той самий постачальник обладнання, — і лише тоді він зможе пробудити свої надздібності.

Хоча хто знає? Здібності Оріона Кросса змінювалися й посилювалися щодня. Можливо, вже завтра він виконає якесь завдання в Нью-Йорку й отримає предмет, здатний пробуджувати надздібності в інших людей.

— До речі, про завдання...

Щойно подумавши про це, Оріон Кросс відчув, як у нього починає боліти голова.

[Завдання серії «Галк»: Найміцніше захисне спорядження.]

Умова: Викрасти штани Галка.

На щастя, завдання оновлювалося лише раз на місяць.

Інакше Оріону Кроссу було б справді важко наважитися на настільки безсоромний учинок.

Та й узагалі, залишаючи всі інші міркування осторонь, щойно він спробує стягнути з Галка штани, то ризикує отримати добрячого стусана!

---

Після того як Гілл повела групу Оріона Кросса до Квінза, Нік Ф’юрі забрав Колсона, який досі навіть не підозрював про майбутнє покарання, і попрямував до ізольованої зони на підземному поверсі будівлі.

— Директоре, ви хочете завербувати ту дівчину й призначити її водієм та охоронцем Оріона Кросса?

У ліфті Колсон здивовано подивився на свого начальника.

Ця дівчина вже давно привернула його увагу. Він збирався завербувати її до свого підрозділу, але вважав, що вона поки що не зовсім готова. Колсон і подумати не міг, що начальник вирішить перехопити її раніше за нього.

— Саме так.

Нік Ф’юрі відповів із серйозним виразом обличчя.

— Якби йшлося про Тоні Старка, нашому агенту довелося б володіти бойовими мистецтвами, навичками рукопашного бою та стрільби. Але Оріону не потрібен такий захист. Йому потрібен захист в іншій сфері.

— Кібербезпека.

Двері ліфта повільно відчинилися.

У кімнаті перед ними азійська дівчина швидко набирала щось на клавіатурі ноутбука.

Почувши звук ліфта, вона поспіхом закрила ноутбук. На її обличчі з’явився винуватий вираз.

— Я лише раз зламала систему поліції Нью-Йорка, щоб перевірити деякі дані про громадян. Тепер ви можете просто відпустити мене, так?

Скай притиснула до себе сріблясто-білий ноутбук і насторожено подивилася на Ніка Ф’юрі та Колсона.

— Дівчино, мені потрібно, щоб ти приєдналася до нас, — серйозно промовив Нік Ф’юрі.

— Він твій головний начальник? Той самий директор якогось там Бюро національної... чогось?

Скай повернулася до Колсона й запитала.

— Саме так, — кивнув Колсон.

— Відмовляюся!

Скай відхилила пропозицію без найменших вагань.

— Босе, у нас і без того вистачає досвідчених хакерів. Чому б не вибрати когось іншого? Вона має рацію: це було лише просте проникнення в систему. Таке під силу багатьом.

Колсон злегка насупився й тихо висловив свою думку Ніку Ф’юрі.

Він не знав справжнього походження Оріона Кросса. Але людина, яка могла подорожувати між вимірами, дружила з очільником якоїсь магічної організації та мала найвищий, десятий рівень допуску...

Як можна доручити захист такої особи якому-небудь хакеру-аматорові?

Колсон хотів завербувати Скай до свого підрозділу лише тому, що вона вже в такому юному віці демонструвала неабиякі здібності. Якщо дати їй кілька років на навчання та підготовку, з неї могла б вирости справді цінна агентка.

— Ти бачиш лише поверхню справи.

Нік Ф’юрі раптом заговорив.

На його обличчі з’явилася хитра усмішка старого лиса. Він підійшов до Скай і промовив:

— Справді, якби йшлося лише про твої попередні незаконні дії, ти могла б уже зараз піти...

— Тоді я пішла!

Скай відчула, як по спині пробіг холодок під його поглядом. Вона негайно міцніше притиснула до себе ноутбук і приготувалася йти.

— Але!

Нік Ф’юрі зупинив її й указав на комп’ютер у її руках.

— Що ти щойно там переглядала? Мені справді потрібно тобі про це нагадувати?

— Ви... Ви мене підставили?!

Скай завмерла, почувши ці слова. За мить вона все зрозуміла, і її обличчя спотворилося від люті.