Розділ 38 — Розділ 38. Новий водій прибув

— Підстава?

Колсон розгублено подивився на Ніка Ф’юрі. Він гадки не мав, що саме зробив цей старий начальник.

— Саме так. Двадцять хвилин тому я навмисно знизив комусь рівень допуску на половину рівня, щоб перевірити, на що ти здатна. Не очікував, що ти відразу помітиш цю лазівку.

Нік Ф’юрі сперся на стіл і перейшов у режим вихваляння власної хитрості.

— Ти зламала нашу внутрішню мережу й отримала доступ до секретної інформації десятого рівня. Тепер у тебе є лише два варіанти.

— Або тебе оголосять у розшук і кинуть за ґрати.

— Або...

— Я приєднаюся до вас! Подумаєш, стати агенткою! — крізь зуби роздратовано промовила Скай.

— Ні. Другий варіант — стати його водієм та охоронцем.

Нік Ф’юрі підняв телефон і показав Скай фотографію Оріона Кросса.

— Це та людина?!

Гарне обличчя Скай миттєво застигло. Вона недовірливо подивилася на Ніка Ф’юрі.

— Тільки не кажіть, що вся інформація про нього в тих файлах правдива!

— Тсс!

Нік Ф’юрі приклав палець до губ, а потім указав на Колсона.

— Це секретна інформація десятого рівня. Ти мусиш тримати язик за зубами, а потім використати свої хакерські навички, щоб не дозволити іншим викрадати інформацію про нього чи підслуховувати подробиці його життя.

— Навіть вам?

Скай скривила губи.

— Навіть нам.

На диво, Нік Ф’юрі справді кивнув.

---

— Фух! Нарешті вдома!

Оріон Кросс уткнувся обличчям у новенький диван.

Спочатку він думав, що Нік Ф’юрі вже все підготував, тож йому залишиться лише заселитися з речами й почати насолоджуватися безтурботним життям.

Але що вийшло в результаті?

Увесь день він витратив на допомогу П’єтро та Ванді з оформленням документів для вступу до школи.

До того ж Оріон Кросс зрозумів, що Сполучені Штати справді дуже відрізняються від Китаю. Без автомобіля тут було практично неможливо кудись дістатися.

— Ну, якщо всі справи владнано, я піду. Не забудьте зустріти ту дівчину-водія пізніше. Вона скоро приїде.

Гілл стояла біля дверей і прощалася з усіма з виглядом людини, яка страшенно втомилася.

Для неї цей день також став справжнім випробуванням.

Поважна агентка дев’ятого рівня перетворилася на звичайний інструмент для виконання доручень. Ба більше, під час оформлення документів учителі навіть помилково вирішили, що вона разом з Оріоном Кроссом є батьками П’єтро та Ванди.

— Якщо вже говорити про це, хіба нам не варто було б найняти ще й кухаря, а не лише водія?

П’єтро вказав на кухню й висловив свою думку.

Здавалося, що ніхто з них трьох не надто добре вмів готувати.

— Можемо просто замовляти доставку...

Оріон Кросс відповів недбало, але на півслові замовк.

Здається, індустрія доставки їжі в Америці була розвинена далеко не так добре. У більшості закладів потрібно було телефонувати й робити замовлення голосом. До того ж це було дорого, повільно й незручно.

Оріон пригадував, що в його попередньому житті в Китаї частка онлайн-замовлень їжі становила 74%, тоді як у Сполучених Штатах вона дорівнювала жалюгідним 6%.

На мить Оріонові навіть спало на думку заснувати власну службу доставки, але вже наступної секунди він відкинув цю ідею.

Америка була величезною країною з відносно низькою щільністю населення. До того ж тут було заведено залишати чайові. За таких умов компанія з доставки, найімовірніше, невдовзі збанкрутувала б.

Та й звідки йому взяти початковий капітал? Який бізнес він узагалі міг відкрити зараз?

— Гроші самі йдуть до рук, а ти досі не влип у неприємності?

Оріон Кросс узяв зі столу стос газет, поглянув на плітки про Тоні Старка й пробурмотів собі під ніс.

Заснувати службу доставки чи інтернет-магазин, щоб заробити грошей?

Хіба це могло бути швидше, надійніше й безпечніше, ніж просто попросити грошей у якогось багатого дурня?

— Вандо, піца готова! Хочеш шматочок?

П’єтро відчинив духовку й дістав заморожену піцу, яку вони сьогодні купили в супермаркеті.

— Ага, уже йду!

Дзень-дзелень!

Ванда пробігла лише половину шляху, коли раптом пролунав дверний дзвінок.

— Мабуть, це наша водійка. Вандо, відчини, будь ласка.

Оріон Кросс перегортав газету й недбало промовив ці слова.

— Гаразд!

У капцях із зображенням Губки Боба Ванда побігла до дверей.

— Привіт... Е-е?

Під керівництвом Ванди Скай увійшла до вітальні.

Побачивши Оріона Кросса, який розлігся на дивані й читав якийсь загадковий журнал, вона миттєво забула про всю свою попередню нервозність.

І це все?

Невже перед нею справді та сама людина, про яку йшлося в секретних документах найвищого, десятого рівня допуску тієї загадкової державної організації?

Людина, яку підозрювали в тому, що вона самотужки знищила весь олімпійський пантеон богів?

Як би Скай не дивилася на нього, зараз він здавався звичайнісінькою людиною, яка щойно повернулася додому після важкого робочого дня.

— Ти?

Оріон Кросс глянув на новоприбулу водійку й мимоволі завмер.

Хіба це не Скай, відома як Тремор?

— Ти мене знаєш?

— Ні.

Оріон Кросс похитав головою.

Він бачив це обличчя лише в телесеріалі. Звісно, у реальному житті він ніколи з нею не зустрічався.

— Де моя кімната?

Скай жестом указала на багаж у своїй руці й запитала.

— Е-е...

Оріон Кросс повернувся до П’єтро та Ванди.

— Де ви двоє хочете жити?

У будинку було два поверхи. На першому розташовувалися дві спальні, а на другому — чотири.

— Я залишуся на першому поверсі, — сказав П’єтро.

— Я теж, — відповіла Ванда.

Брат і сестра обмінялися поглядами.

Хоча відтоді минуло вже чимало часу, пережите під час нападу все ще залишило глибокий слід у їхніх душах.

Особливо це стосувалося Ванди. Якби тоді її не схопили й не відтягнули назад, вона вже впала б на землю та загинула разом із батьками.

Тому для обох близнюків перший поверх усе ще здавався безпечнішим.

— Тоді я займу кімнату нагорі, крайню ліворуч. Ти не проти?

Скай указала нагору й запитально подивилася на Оріона Кросса.

— Без проблем. Тоді моя кімната буде крайньою праворуч.

Оріон Кросс допоміг Скай занести багаж нагору, а потім повідомив усім, яку кімнату займе сам.

Що ж до двох кімнат посередині, вони могли поки що залишатися порожніми.

Гуп!

Саме тоді, коли Оріон Кросс уже збирався спуститися вниз і поїсти піци, він раптом почув тихий звук, ніби щось упало на підлогу.

І джерело звуку...

Здавалося, воно було просто в його кімнаті.