Розділ 40 — Розділ 40. Невидима жінка, яка раптово з’явилася

Людина, яку Оріон Кросс притиснув до підлоги, марно намагалася вирватися, а потім тихо запитала:

— Хто ти взагалі такий?

— Ти посеред ночі вдерлася до мого будинку й тепер питаєш, хто я?

Оріон Кросс глузливо посміхнувся. Невже непрохана гостя прикидалася дурною чи вважала дурнем його самого?

— Твій будинок?

У голосі незнайомки прозвучало здивування.

— Тоді чому я тут?

— Це вже тобі варто запитати в самої себе.

— Або я можу знайти когось, хто допоможе тобі пригадати.

Оріон продовжував притискати незнайомку ногою, водночас потягнувся до телефона, що лежав поруч, і збирався комусь зателефонувати, аби той розібрався із ситуацією.

— Зачекай! Тут, мабуть, якесь непорозуміння!

— Я все поясню!

Побачивши дії Оріона, незнайомка, схоже, дуже перейнялася своєю репутацією. Вона відразу запанікувала й поспішно заговорила.

— Говори.

— Гаразд...

Переконавшись, що Оріон більше не збирається «викликати поліцію», незнайомка полегшено зітхнула й одразу почала пояснювати:

— Повір мені. Коли я прокинулася, то виявила, що перебуваю у твоїй кімнаті. Я лише намагалася піти звідси!

— Тобто ти хочеш сказати, що хтось оглушив тебе й закинув до моєї кімнати, міс агентко? — Оріон Кросс розреготався. — То ким ти мене вважаєш? Мисливцем на демонів чи Лі Сіном? У моїй кімнаті опинилася ціла людина, а я, виходить, навіть не помітив тебе, перш ніж спокійно ліг спати?

— Це... — На мить незнайомка втратила дар мови. — Я й сама не знаю чому. А чому ти мене не помітив?

— Знову те саме.

Оріон безпорадно прикрив обличчя долонею.

— Тебе батьки ніколи не вчили, що не можна відповідати запитанням на запитання?

— Я...

— Гаразд, забудьмо. Спочатку зв'яжемо тебе.

Щойно незнайомка зібралася щось сказати, як на долоні Оріона спалахнула астральна енергія. Він змахнув рукою, і в бік непроханої гості полетіло кілька багряних ланцюгів.

Багряні ланцюги Цитторака. Ще одне заклинання з Камар-Таджу.

Однак ланцюги не обвили незнайомку. Натомість вони перетворилися на батоги й кілька разів боляче вдарили її.

— Ай!

Незнайомка скрикнула від болю.

— О, вибач. Я вперше використовую це заклинання, тож поки що не дуже добре ним володію.

Поки незнайомка не могла чинити опір, Оріон швидко відійшов убік і ввімкнув світло в кімнаті.

А потім...

Він завмер.

Просто посеред повітря плавала жіноча чорна одежа.

— Невидима жінка? Привид?

Якусь мить Оріон не міг визначити, хто саме перед ним. Здатність ставати невидимим траплялася надто часто. Хто знає, можливо, це взагалі якийсь невідомий другорядний персонаж.

— Що ти сказав?..

Спочатку невидима незнайомка не зрозуміла його слів. Але невдовзі й сама помітила проблему.

Чорний жіночий одяг поплив до дзеркала на повний зріст, що стояло в кімнаті Оріона, і почав розглядати своє відображення.

— Чому я стала такою?!

Невидима жінка була вражена власною трансформацією.

— Ти втратила пам'ять?

Оріон сів на край ліжка, закинув ногу на ногу й поставив запитання.

Судячи з обставин, незнайомка, можливо, справді не брехала.

Якщо ж вона продовжувала грати роль навіть зараз, то Оріон міг хіба що вручити їй «Оскар» за найкращу жіночу роль.

— Я не втратила пам'ять... Стривай, можливо, я справді щось забула.

— Я справді не знаю, як опинилася тут...

Чорний одяг повільно опустився в повітрі. Якщо уявити, як це виглядало, то невидима жінка, мабуть, присіла навпочіпки на підлозі, обхопивши голову руками.

— Пам'ятаю, що ми з моєю командою перебували на космічній станції за межами Землі й спостерігали за космічним випромінюванням. А потім сталася аварія...

Невидима жінка присіла на підлогу й, здавалося, щосили намагалася відновити спогади.

— Але після цього я нічого не пам'ятаю!

— Зачекай. Як тебе звати?

Почувши до болю знайомий сюжет, Оріон трохи завмер і поставив запитання.

— Сьюзен. Сьюзен Шторм! Можеш знайти моє ім'я в інтернеті!

— Повір мені, я справді не злочинниця. Я й сама не знаю, чому опинилася тут!

Невидима жінка Сьюзен Шторм здавалася вкрай схвильованою.

— Не думаю, що ти зможеш знайти своє ім'я.

Оріон кинув їй телефон.

— Не віриш — перевір сама.

— Цього не може бути!

Телефон злетів у повітря. Відкрився браузер, і на екрані з'явилася пошукова сторінка.

Сьюзен Шторм. Пошук.

Було знайдено 13 214 людей із таким самим ім'ям, але жоден результат не стосувався її самої.

Жінка-невидимка відмовлялася в це вірити. Вона продовжила вводити імена інших членів своєї команди.

Результат щоразу був однаковим: жодних збігів, які могли б стосуватися її знайомих.

— Як таке можливо? Невже влада стерла всю інформацію про нас?

На абсолютно прозорому обличчі Сьюзен Шторм застиг вираз шоку.

Але ж вони лише досліджували космічні промені! Вони не зробили нічого, спрямованого проти людства. Навіщо комусь стирати інформацію про них?

— У тебе аж надто багата уява. Невже не можеш припустити щось більш розумне?

Оріон усміхнувся, промовляючи ці слова.

— Наприклад, ти могла потрапити до іншого паралельного всесвіту.