Розділ 44 — Розділ 44. Ти віриш у магію?

Оріон Кросс дістав телефон, щоб зв'язатися зі Старшою.

Хоча постійні звернення до Старшої починали скидатися на використання її як інструмента, але хто винен, що посада Верховної чарівниці передбачала вбудовану GPS-навігацію?

Заради захисту виміру Землі кожна людина й кожне місце на планеті були координатами для Верховної чарівниці.

[Оріон Кросс: Ти там, інструменте?]

Надіславши повідомлення, Оріон сховав телефон назад у кишеню й почав чекати на відповідь Старшої.

— Е-е... ти зараз якесь заклинання накладаєш?

Гілл дивилася на Оріона так, ніби побачила привида. Сьюзен, яка сиділа поруч, теж не приховувала цікавості.

— Що?

Оріон трохи розгубився, а потім простежив за їхніми поглядами й опустив очі.

Просто під його ногами з'явилося коло, яке мерехтіло іскрами.

— От чорт! Невже велика Верховна чарівниця справді настільки дріб'язкова?

— Пані, бувайте!

Оріон безпорадно подивився на обох жінок і розвів руками.

Шух!

Оріон Кросс разом із диваном провалився крізь портал.

---

Тим часом на даху Нью-Йоркського Санктуму Старша в сонцезахисних окулярах розвалилася на шезлонгу й попивала сік, недбало помахуючи пальцем.

---

У цей самий час на таємній базі, прихованій серед пісків десь на Близькому Сході, Тоні Старк виснажено лежав біля таза з водою.

Він лише нещодавно уникнув смерті, але тепер терористи погрожували йому, змушуючи виготовляти ракети «Єрихон».

Чому зброя Stark Industries опинилася в руках терористів? Як йому вижити? Як утекти звідси? Чи варто поступитися їхнім вимогам?

У голові роїлися незліченні запитання. На мить головний біль став навіть сильнішим за порожнечу й біль у грудях.

— Він щойно дивом урятувався. Йому краще відпочити кілька днів. Та навіть якщо він не відпочиватиме, то все одно не зможе виконувати важку фізичну роботу...

З іншого боку, Іньсен, який розумів місцеву мову, щосили намагався заступитися за Тоні.

— Я спробую переконати його. Він стане вашою дійною вівцею, але лише за умови, що ця вівця залишиться живою.

— Завтра. Передай йому, що він має почати працювати вже завтра! Інакше вам обом кінець!

Лідер терористів кинув погляд на Тоні, попередив Іньсена й разом зі своїми людьми розвернувся, щоб піти.

Бах!

Важкі залізні двері з гуркотом зачинилися й замкнулися зовні.

У напівтемній кімнаті, крім слабкого освітлення, було видно лише стару камеру спостереження над головами в'язнів, індикатор якої ледь помітно блимав.

Тоні був геть пригнічений і майже втратив волю до боротьби. Іньсен же щосили намагався підбадьорити його й повернути йому бойовий дух.

Після довгих і наполегливих умовлянь Іньсена Тоні нарешті вдалося бодай трохи відновити бажання чинити опір.

Обидва лягли на старі дерев'яні нари, готуючись відпочити й дочекатися наступного дня.

Бум!

Гучний гуркіт миттєво розбудив обох чоловіків, які щойно заплющили очі.

— Що за чортівня?!

— Боже, звідки він узявся?!

Тоні та Іньсен подивилися в бік звуку.

У кутку печери, просто на купі сміття, стояв абсолютно новий диван, який геть не вписувався в навколишню обстановку. На ньому сиділа людина.

— Чорт, тут смердить!

Оріон Кросс огидливо скривився, підвівся з дивана й відійшов від купи сміття.

— Хто ти такий? Як ти... раптом тут з'явився?

Іньсен першим поставив запитання, яке цікавило їх обох.

Оріон не відповів. Натомість він крок за кроком попрямував до Тоні Старка, який підтримував своє життя за допомогою електричного елемента живлення.

— Знаєш, нещодавно я прихистив брата й сестру.

— Вони розповіли мені, що не так давно їхні батьки загинули в нещасному випадку.

— Вони самі теж ледь не загинули. На щастя, схоже, у ракети Stark Industries виявився виробничий дефект, тому вона не вибухнула.

Поки Тоні слухав Оріона, цікавість у його очах поступово змінювалася тривогою.

Він відвів погляд убік, не наважуючись прямо подивитися Оріонові в очі.

Відтоді, як у нього влучила ракета, Тоні намагався не думати про це.

Скільки зброї його компанія поставила військовим і скільки з неї зрештою потрапило до рук терористів? Скільки людей загинуло через це?

— То ти прийшов подякувати мені?

Тоні стиснув губи. Його очі трохи почервоніли, коли він підвів голову й подивився на Оріона, силоміць видавивши із себе усмішку.

— Старку!

Очі Іньсена сповнилися тривоги. Він ступив уперед, схопив Тоні за руку, а потім поспішно вибачився перед Оріоном:

— Вибачте. Нещодавно в нього влучила ракета, тож, можливо, він пошкодив голову.

Будь-яка людина зі здоровим глуздом могла зрозуміти, що Оріон, який раптово з'явився в повністю замкненій камері, точно не був звичайною людиною.

Хіба провокувати такого незнайомця не означало шукати собі смерті?

— Ти віриш у магію?

— Та молодша сестра, чиї батьки опосередковано загинули через тебе, одного дня зможе розчавити тебе так само легко, як оце.

Оріон підняв із розташованого поруч столу маленький помідор, невимушено розчавив його в руці й відкинув убік.

— Тож поки що твоє життя залишиться недоторканним. А чи захочуть вони забрати його згодом — залежатиме вже від них.

— Тоді навіщо ти прийшов? Щоб я не помер завчасно?

Тоні насилу підвівся, відійшов убік, сів і, видихнувши, поставив запитання.

— А навіщо ж іще? Щоб урятувати тебе, плейбою.

Оріон підійшов до столу й почав переглядати кілька креслень, на яких була зображена броня першого покоління Залізної людини.

— Але перед цим ти маєш зробити одну річ.

— Яку саме? — запитав Тоні.

— Спочатку відповідай мені. Ти віриш у магію?

Оріон глянув на завдання, яке щойно активувалося, і поставив запитання.

[Серія завдань «Залізна людина»: «Наука й магія».]

Мета: змусити технічного генія Тоні Старка повірити в існування магії. Рівень віри має досягти щонайменше 50%.