Розділ 50 — Розділ 50: Просто маленький кіт

— Що це, в біса, за місії?!

Оріон Кросс подивився на завдання, видані системою, і відчув, що в нього починає боліти голова.

На щастя, для отримання подвійної нагороди йому потрібно було виконати лише одну місію.

Стук-стук-стук.

Група зупинилася перед великою розкішною віллою. Росомаха вийшов уперед і постукав у двері.

— Вітаю. Кого ви шукаєте? — двері відчинив Генк Маккой.

— Ми шукаємо професора.

— Тут немає жодного професора.

Сказавши це, Генк Маккой відразу спробував зачинити двері.

Однак Росомаха не дав йому такої можливості. Він ногою вибив двері й разом з Оріоном та іншими увірвався всередину.

— Професоре! Професоре!

Росомаха відразу кинувся на другий поверх вілли.

Вторгнення незнайомців викликало в Генка Маккоя хвилю люті. Його шкіра поступово набула синього кольору, а вираз обличчя ставав дедалі лютішим і страхітливішим.

— Боже мій! Що це за чудовисько?! Він що, з тієї ж породи, що й зелений велетень?

Побачивши, як Генк Маккой перетворюється на Звіра, П'єтро мимоволі зробив невеликий крок назад від страху.

— Не бійся. Порівняно з Галком він усього лише маленький котик.

Оріон поплескав Ванду по руці й став перед нею.

Незалежно від того, наскільки сильними чи слабкими стали брат і сестра після пробудження своїх здібностей, психологічно вони все ще залишалися десятирічними дітьми, які зовсім недавно втратили батьків.

Страх перед чимось жахливим був природною реакцією.

— Тоді цей котик зараз упіймає вас, мишенят! Р-р-р!

Звір Генк заревів і кинувся на Оріона Кросса.

— Повстань!

Оріон підняв праву руку, і перед ним матеріалізувався піщаний воїн зі щитом.

Наступної миті Оріон махнув рукою вперед.

Піщаний воїн рвонув до Звіра Генка, виставивши щит, і з розмаху відкинув його назад.

— Досить, Генку. Немає потреби поводитися так агресивно.

Саме тоді, коли Звір заревів і, перевернувшись у повітрі, знову став на ноги, готуючись до наступної атаки, згори пролунав голос.

За мить Росомаха спустився сходами разом із пригніченим чоловіком, від якого тхнуло алкоголем.

— Гаразд, усі. Я зараз дуже зайнятий. Можете йти, — заявив Чарльз Ксав'єр.

Він тримав у руці келих із вином і, похитуючись, спускався сходами.

— Боюся, що не можемо. Мене послали тебе знайти, — відповів Росомаха.

— Тоді передай тому, хто тебе послав, щоб він ішов до біса й там харчувався лайном.

Чарльз п'яно всміхнувся.

— Е-е… Це буде дещо складно, але цілком можливо, адже…

Росомаха подивився на Чарльза з дивним виразом обличчя.

— Той, хто мене послав, — це ти сам.

— Гм?

— Ти, тільки з майбутнього. На п'ятдесят років уперед, — додав Росомаха.

— Отже, ти подорожував у часі, щоб знайти мене?

Чарльз кинув погляд на Оріона та близнюків Максимофф, а потім підняв брову.

— Так. Але вони тут не через це.

— То це місцеві помічники, яких ти щойно знайшов?

— Ні. Вони з іншого всесвіту.

— Чудово.

Чарльз задоволено кивнув і з усмішкою подивився на Росомаху.

— А тепер забирайся звідси до біса.

Росомаха не здивувався, що Чарльз йому не повірив. Він просто підійшов ближче й указав пальцем на власну голову.

— Можеш скористатися своєю здатністю. Тоді сам зрозумієш, чи кажу я правду.

— Моєю здатністю? Ха…

Чарльз презирливо хмикнув, але раптом завмер.

— Звідки ти знаєш, що я…

Після цього Росомаха, користуючись перевагою людини з майбутнього, почав розповідати про те, як Чарльз пробудив свою здатність, а також про різні події з його дитинства.

— Я нікому ніколи не розповідав про все це…

Очі Чарльза здивовано ковзнули по Оріону та його супутниках.

Тримаючись за поручні, він повільно піднявся сходами.

— Ходімо нагору. Схоже, мені спочатку потрібно протверезіти.

Якщо все це було правдою, то потрясіння, яке він пережив, могло бути не меншим за те, що він відчув у дитинстві, коли вперше пробудив свою здатність.

Подорожі в часі та переходи між різними всесвітами… Невже все це можна було робити настільки легко?

І що саме сталося в майбутньому, що змусило їх повернутися в минуле заради розв'язання проблеми?

— Ох!

Можливо, через надмірну кількість думок Чарльз схопився за голову й болісно застогнав.

— Чарльзе!

— Не хвилюйся, я тут!

Генк Маккой кинувся до нього зі шприцом, наповненим маслянистою рідиною жовтого кольору, і ввів її Чарльзу.

— Що це? Заспокійливе? — побачивши шприц, П'єтро не втримався від здивованого цокання язиком.

— Це сироватка для лікування його хребта. Але вона не лише відновлює хребет, а й змінює його гени, тому…

Генк Маккой не договорив, проте всі й так зрозуміли, що він мав на увазі.

Сироватка позбавляла Чарльза його надздібності.

— Так, як бачите, тепер я звичайна людина. Я нічим не можу вам допомогти.

На обличчі Чарльза з'явилася гірка усмішка.

— Ні. У майбутньому апокаліпсисі є лише один ключовий момент — Рейвен. Якщо ми її зупинимо, то зможемо запобігти апокаліпсису!

Росомаха серйозно подивився на Чарльза.

— Лише ви з Магнето можете виконати цю місію.

— Магнето? Ерік?

Чарльз глузливо посміхнувся, узяв пляшку вина й вихилив її до дна.

— Авжеж. Тоді йдіть шукайте його! І не забудьте: його замкнули на сто поверхів під землею, у Пентагоні.

— Насправді є ще один спосіб розв'язати проблему майбутньої катастрофи, не переконуючи Містик.

Оріон Кросс раптом подав голос.

— Який саме? — Росомаха повернувся до нього й запитав.

— Усе просто. Використати здібність Ванди, щоб стерти Містик із цього світу разом з усіма її генами. Повністю й без залишку.