Розділ 55 — Розділ 55: Манія переслідування

Розділ 55: Манія переслідування

— Можливо, Ерік має рацію. Мутантам судилося ніколи не інтегруватися в суспільство звичайних людей.

Чарльз дивився вслід Оріону Кроссу, який залишав приміщення, а потім повільно притулився до стіни й опустився на підлогу.

Не переживши тієї розмови зі своїм майбутнім «я», молодий професор Ікс зараз мав надто вразливу душу. Він просто не міг переконати себе зупинити ані Оріона Кросса, ані Магнето.

— Вандо, ходімо допоможемо.

П'єтро підійшов до вікна, потім обернувся до сестри й заговорив.

— Раджу тобі не йти.

Росомаха, який уже досить довго боровся з болем у кутку приміщення, міцно стиснув зуби й насилу вимовив ці слова, долаючи страждання.

— Чому? Хіба ти не дружиш із тим «Дітто»?

П'єтро зупинився й розгублено подивився на Росомаху.

— Зараз ви обоє — мутанти. Якщо підете туди, то зруйнуєте його план.

Чарльз, порожнім поглядом дивлячись у вікно, пояснив:

— Судячи зі слів Оріона, він хоче, щоб звичайні люди цього світу дізналися: крім мутантів, існують й інші істоти із надзвичайними здібностями. І лише надзвичайне може перемогти надзвичайне.

— Звичайні люди сприймають світ у чорно-білих кольорах. Саме таке враження Оріон і хоче в них сформувати.

— Тому на боці Оріона мутантів категорично не повинно бути. Принаймні поки що.

Хоча зараз Чарльз утратив свої здібності, спогади про часи, коли він ними користувався, нікуди не зникли. Саме тому він і досі досить добре розумів людську натуру.

— І ще одне. У цьому світі той хлопець, якщо говорити формально, має бути вашим батьком.

Росомаха, який поступово оговтувався, повільно підвівся, обтрусив одяг і промовив це.

— Що?!

П'єтро зовсім розгубився.

— Наші батьки померли місяць тому. До того ж ми навіть не з цього світу. Як ця людина взагалі може бути нашим батьком?

— Ну... Це важко пояснити.

Росомаха насупився й на мить замислився, але зрештою зрозумів, що його обмежених розумових здібностей просто не вистачить, аби зрозуміло все пояснити.

— Ні, насправді все дуже просто.

Чарльз сперся на Росомаху, підвівся й підійшов до Ванди та П'єтро.

— Чому після прибуття в цей світ ви обоє отримали ген X, а він — ні? Між вами, братом і сестрою, та мутантами неодмінно існує нерозривний зв'язок.

— Який саме зв'язок?

Ванда й П'єтро мимоволі поставили запитання одночасно.

— Це вже виходить за межі моїх знань. Можливо, лише Оріон, який здатний подорожувати між двома всесвітами, знає, що пов'язує наш світ із вашим... і який зв'язок існує між вами та мутантами.

Чарльз пройшов повз близнюків і підійшов до вікна, спостерігаючи за тим, що відбувалося надворі.

На площі перед будівлею Звір Генк, який першим вистрибнув назовні, щоб зупинити Магнето, тепер був прикутий кількома залізними трубами до центрального фонтану.

Він зовсім не міг рухатися. Перехожі оточили його, роздивлялися й фотографували.

— То що, тепер змагатимемося, хто першим її знайде?

Магнето ширяв у повітрі, оточений різноманітними металевими предметами, що зависли навколо нього. Він дивився на Оріона Кросса, який з'явився навпроти.

Містик перетворилася на звичайну перехожу й сховалася серед натовпу. Доки професор Ікс не відновить свої здібності, ніхто не зможе миттєво її знайти.

Хіба що...

— Я щойно залишив на ній крихітний шматочок залізного дроту.

Куточки губ Магнето ледь помітно піднялися. Його погляд поступово перемістився на людину, яка стояла неподалік.

Наступної миті незліченні шматки сталі навколо нього перетворилися на гострі леза й полетіли в бік звичайної перехожої.

— Ні, Еріку!

Перед обличчям смертельної небезпеки Містик більше не могла підтримувати своє перевтілення. Вона повернулася до справжньої подоби, і в її очах відбився страх.

Дзень!

Пронизливий металевий удар пролунав на площі. Різкий звук змусив людей затулити вуха.

— Я... не померла?

Містик із жахом, який ще не встиг розвіятися, подивилася на власні руки.

У цю мить її тіло було огорнуте шаром рухливого піску. Він захищав її, мов обладунок, і сталь, якою керував Магнето, не могла завдати їй ані найменшої шкоди.

— Дякую.

Містик подивилася на Оріона Кросса, який наближався до неї, і подякувала йому.

— Ти все-таки не втримався й вирішив втрутитися. Ти розумієш, до яких наслідків це призведе?

Магнето завис перед Оріоном Кроссом і зверхньо подивився на нього згори вниз.

— Тобі варто запитати про це самого себе. Ти не є межею можливостей мутантів, а мутанти не є межею сили.

Оріон Кросс змахнув рукою, і з піску постала стіна імператорських гвардійців, яка відбила всі металеві уламки.

[Еріку, Оріон може забрати Рейвен із цього світу. Не намагайся більше її вбити!]

Магнето вже збирався щось сказати, коли в його голові раптом пролунав знайомий голос.

Він повернув голову в бік віддаленої будівлі.

Як і очікувалося, Чарльз дивився на нього з вікна, хоча його обличчя мало досить хворобливий вигляд.

Щойно він, долаючи нестерпний біль, силоміць активував свої здібності, попри те що дія препарату все ще пригнічувала їх.

— Ти збираєшся забрати її у свій світ?!

Ерік пронизливо подивився на Оріона Кросса й поставив запитання.

— Саме так. Чарльзе, твої здібності відновилися?

Оріон Кросс кинув погляд на людей, які спостерігали за ними здалеку, і кивнув.

— Тоді в мене ще більше причин не дозволити тобі здійснити задумане!

— Чарльз надто наївний!

— Ти збираєшся забрати Містик до іншого світу, створити там ту зброю під назвою «Вартові», а потім повернутися й завоювати нас, чи не так?!

Магнето гримнув на весь голос, ширяючи в повітрі.

Своєю поведінкою він наочно демонстрував усім, як виглядають посттравматичний страх перед концентраційними таборами та манія переслідування.