Розділ 56 — Розділ 56. Повстань! Сонячний диск!

Розділ 56. Повстань! Сонячний диск!

— Відійди й віддай Містик.

— Інакше ти побачиш мою справжню силу.

— Не хотілося б, щоб ті двоє обдарованих дітей розбили собі серце.

Магнето висунув Оріону Кроссу свій останній ультиматум. Можливо, між ними й справді існував якийсь зв’язок, адже Ерік звернув увагу навіть на П’єтро та Ванду, які, певною мірою, були «визначені» як його діти.

У цю мить за двобоєм Магнето й Оріона Кросса спостерігали незліченні очі. За ними стежили не лише Чарльз, Росомаха, Ванда та П’єтро, які перебували в будівлі позаду. Навіть безстрашні роззяви навколо щосили фотографували те, що відбувалося, на свої камери.

— Твоя справжня сила? Керування магнітними полями? Якби ти справді на це був здатний, тобі не довелося б ховати залізні пластини у взутті.

Оріон Кросс поклав руку на плече Містик і поманив Магнето пальцем.

— Якщо хочеш її забрати, то спробуй!

— Ти зробив неправильний вибір.

Магнето довго й пильно дивився на Оріона Кросса. Потім повільно розвів руки в сторони, і вся земля навколо почала тремтіти.

— Збираєшся використати сталеві прути під землею?

Оріон ледь помітно всміхнувся й ударив золотим посохом об землю.

Свист!

Від місця, де стояв Оріон Кросс, ґрунт стрімко перетворювався на золотий пісок.

Сталеві прути, затиснуті піском, Магнето вже не міг витягнути, хоч як намагався.

— Отже, твоя здатність зводиться лише до цього?

Магнето подивився на землю й побачив, що на пісок перетворилася тільки ділянка безпосередньо перед Оріоном. Він не втримався від глузливого зауваження.

Тим часом у віддаленіших місцях, де піску не було, земля розкололася. Незліченні сталеві прути вирвалися з-під землі й на сліпучій швидкості полетіли просто на Оріона Кросса.

— Я просто не хотів витрачати магію на такі примітивні здібності. І цього вистачило, щоб ти повірив у власну перевагу?

Оріон підвів погляд на Магнето, який тепер ширяв у небі зі збудженим виразом обличчя, і різко змахнув посохом уперед.

Бум!

Пісок на землі стрімко формувався в одного піщаного воїна за іншим. Вони кинулися в небо, утворивши стіну з тіл, яка перегородила шлях сталевим прутам. Водночас інші піщані воїни, озброєні довгими списами, безперервно атакували Магнето.

Магнето здавався могутнім, але зрештою він залишався лише вразливим магом. Якщо завдати шкоди його справжньому тілу, навіть однієї кулі вистачить, щоб серйозно його поранити.

Побачивши це, Магнето поспіхом змінив напрямок руху металу. Сталеві прути, які щойно атакували Оріона Кросса, розвернулися й зібралися перед самим Еріком, утворивши захисну залізну стіну.

— Це жахливо!

— Вони що, боги?!

— Де армія? Чому досі ніхто не прийшов їх зупинити?!

— Неймовірно! Це набагато захопливіше за будь-який фільм!

— О Боже, вони демони чи ангели? Будь ласка, дай знак своїм вірянам!

Свідки бою Магнето й Оріона Кросса були цілковито приголомшені. Щоправда, кожен із них мав власну думку про побачене.

— Увага! Увага! Просимо громадян негайно організовано евакуюватися!

— Увага! Увага! Просимо громадян негайно організовано евакуюватися!

Гучномовець, що лежав на землі, безперервно транслював попередження. Однак покинули місце подій лише одиниці. Більшість глядачів і далі ховалися в сусідніх будівлях, уважно спостерігаючи за цим протистоянням богів, яке випадає побачити лише раз у житті.

— Попередження! Попередження! Ви порушили французьке законодавство! Негайно складіть зброю та здайтеся!

— Повторюю: складіть зброю та здайтеся негайно, інакше ми застосуємо силу!

Неподалік офіцер, який стояв на броньованій машині, звертався через гучномовець до Магнето й Оріона Кросса.

Справедливості заради, цього разу французькі військові відреагували напрочуд швидко.

Та це було цілком зрозуміло. У будівлі неподалік перебували високопосадовці з різних країн, які зібралися обговорити законодавство щодо мутантів. Якби з ними щось сталося, Франція нізащо не змогла б витримати міжнародного осуду.

Почувши попередження французьких військових, Магнето повільно опустився перед ними. Щойно солдати побачили його, вони підняли зброю й прицілилися.

— Дякую, що принесли мені ще трохи зброї.

Магнето ледь помітно всміхнувся й підняв обидві руки.

Усі штурмові гвинтівки, гранатомети та гранати миттєво вирвалися з рук солдатів і злетіли в повітря.

— Тікай! Ти не зможеш перемогти Еріка!

Містик, яка досі залишалася затиснутою в піску й не могла поворухнутися, побачила, що відбувається, і негайно закричала до Оріона Кросса.

Пісок іще міг стримувати сталеві прути, приховані під міськими вулицями, але витримати шквал сучасної зброї звичайними здібностями було неможливо.

Інакше стільки мутантів під командуванням Магнето не загинуло б.

— Отже, пані Рейвен, ви вже обміркували мою пропозицію? Чи готові залишити цей світ мутантів?

Зіткнувшись із цілим небом, заповненим зброєю, Оріон Кросс залишався абсолютно нерухомим.

— Якщо я зможу вижити…

Містик уже припинила опиратися. Що ж до Магнето, який намагався будь-якою ціною вбити її, то на нього вона більше не покладала жодних надій.

— У такому разі…

Оріон розвіяв пісок, що скував Містик. Вона похитнулася й зробила крок уперед.

— То ти вирішив зняти захист і просто чекати на смерть?

Містик подивилася на величезну кількість зброї, що нависла в небі. На її губах з’явилася гірка усмішка.

— Повстаньте з пісків!

Магія хлинула через посох, який Оріон міцно стискав у руці.

Десятки хмарочосів навколо них із громовим гуркотом почали руйнуватися, перетворюючись на пісок.

А потім…

На очах у всіх присутніх, які дивилися на це з жахом, уламки зруйнованих будівель перетворилися на загадкові споруди. Над фундаментом кожної з них зависав сяйливий золотий диск, схожий на крихітне сонце.

Сонячний диск!