Розділ 58 — Розділ 58: Містік повертається до нормального стану

Розділ 58: Містік повертається до нормального стану

Коли сонячні диски розлетілися, усе місто заповнив жовтий пісок. Видимість різко погіршилася, і на мить люди не могли розгледіти навіть дорогу за п'ять метрів перед собою. Перехожі кинулися врозтіч і почали ховатися всередині будівель.

— Ти… Що ти зі мною зробив? Ти позбавив мене здібностей?

Містік, Рейвен, підвелася із землі. На її обличчі читалася цілковита втома. Побачивши свої давно забуті світлі руки, вона вражено витріщилася на Оріона Кроса.

— Можеш перевірити сама. Але спочатку тобі краще створити собі одяг.

Орiон недбало махнув рукою, і пісок ущільнився в повітрі, утворивши дзеркало.

— Я…

Містік подивилася на своє відображення. Біляве волосся, витончена фігура. Хіба це не звичайна людська зовнішність, яку вона найчастіше використовувала?

Невже після втрати гена X вона справді виглядала саме так?

Свист!

Перш ніж Містік устигла обміркувати побачене, вона інстинктивно створила на собі довгу сукню.

— Мої здібності не зникли?

Рейвен завмерла, порожнім поглядом дивлячись на власне відображення в дзеркалі.

Від самого народження її покинули напризволяще. Через синю шкіру її дискримінували, боялися й відкидали.

Минуло чимало часу, перш ніж вона нарешті звикла до свого синього тіла й перестала звертати увагу на дивні погляди звичайних людей.

А тепер їй кажуть, що вона знову виглядає як звичайна людина?

Ба більше, її здібності не просто не ослабли — вони навіть стали…

Сильнішими?

Недбало змахнувши рукою, Містік раптом виявила, що на мить утратила контроль над власною силою.

— Справа не лише у фізичній силі. Твоя здатність усе ще має величезний потенціал для розвитку.

Орiон Крос підійшов до Рейвен, яка досі перебувала в легкому заціпенінні, й поплескав її по плечу.

— Ходімо. Час покінчити з усім цим. Попрощайся з ними.

— Зрозуміла.

Містік рушила вперед і побігла слідом за Оріоном.

Вона вже намагалася бути якомога обережнішою, проте з кожним кроком пісок під її ногами все одно здригався, утворюючи невеликі заглиблення.

На щастя, взуття й одяг Містік були створені за допомогою її здібності. По суті, їхня міцність відповідала міцності її власного тіла. Інакше її підбори вже давно розлетілися б на друзки.

— Дякую. Ти подарував мені нове життя.

Підіймаючись сходами, Містік раптом промовила ці слова до Оріона Кроса.

— Уже звикла до своєї сили? Контроль непоганий. Принаймні тепер мені не доведеться хвилюватися за свою підлогу в майбутньому.

Орiон зупинився, повернув голову й поглянув на ноги Містік. Переконавшись, що підлога більше не тріскається, він задоволено кивнув.

— Коли ми потрапимо у твій світ, чи дозволиш ти мені спочатку пожити якийсь час як звичайній людині? Будь ласка.

Містік раптом дещо згадала, схопила Оріона за руку й благально подивилася на нього.

Вона не заперечувала проти використання своїх здібностей і не відмовлялася працювати на Оріона. Проте їй хотілося бодай раз по-справжньому відчути, як це — бути звичайною людиною. Відчуття, якого вона ніколи раніше не знала.

— А як у тебе зі знаннями?

Орiон погладив підборіддя й на мить замислився, перш ніж поставити запитання.

— В академії я багато чого навчилася. Не лише контролювати свої здібності. Головне, щоб мене не змушували викладати історію…

Натяк Містік був цілком очевидним. Її здібність полягала лише у зміні зовнішності, тому свого часу, щоб ефективно її використовувати, вона опанувала чимало інших навичок.

Зрештою, щоб видати себе за іншу людину, недостатньо просто скопіювати її зовнішність. Потрібно відтворювати характер, манеру мовлення й, найголовніше, професійні навички.

Наприклад, цього разу вона перетворилася на південнов'єтнамського офіцера. Якби вона не знала південнов'єтнамської мови, її викрили б миттєво.

Загалом Містік була чимось на кшталт надзвичайно талановитої акторки перевтілення, яка до того ж мала здібності відмінниці.

— Гаразд. Думаю, для тебе знайдеться посада, яка ідеально підійде. Обговоримо це, коли настане час.

Орiон Крос кивнув Містік і штовхнув двері.

Доктор Траск, офіцер Страйкер та представники різних країн, які спочатку перебували всередині, уже були викинуті назовні Магнето.

Тепер тут залишилися лише ті, кому належало бути присутніми.

— Рейвен, тобі варто зосередитися на вдосконаленні своїх здібностей.

Побачивши Містік із білявим волоссям і блакитними очима, Магнето вирішив, що вона знову скористалася своєю здатністю, аби змінити зовнішність, і відразу заговорив.

Однак Містік нічого не пояснювала. Вона підійшла до середини столу й сіла, подивившись на двох чоловіків.

— Ерік, Чарльз, я збираюся залишити цей світ. Прийшла попрощатися.

Гудіння!

Магнето простягнув руку, і до нього підлетів шматок заліза.

— Оріоне!

В очах Містік промайнув переляк. Вона поспіхом обернулася до Оріона Кроса.

— Не бійся. У мене немає Сонячних дисків, а в нього немає ракетниці. Він усе одно не зможе пробити мій захист.

Орiон недбало змахнув рукою, створивши перед Містік завісу з піску.

Тепер Оріон Крос уже вийшов зі своєї Піднесеної форми, але це зовсім не означало, що він боявся Магнето.

Увійти в Піднесену форму для нього було так само просто, як почати бігти. Просто зараз йому більше хотілося йти пішки.

Зрештою, навіть менш досконалі Піднесені з Рунтерри могли постійно підтримувати свою Піднесену форму. То що вже казати про Оріона?

— Я лише хочу, щоб ти забрав це із собою.

Магнето відвернувся й із деяким роздратуванням кинув кулю на стіл.

— Щойно на неї потрапила невелика кількість її крові. Якщо залишити її в цьому світі, вона й надалі становитиме небезпеку.

Цей шматок заліза раніше був частиною віконної рами. Коли Містік вистрибнула з вікна й пішла, вона подряпала шкіру, залишивши на металі трохи крові.

— Гаразд. Ще щось хочете сказати?

Орiон Крос безпорадно зітхнув, забрав шматок заліза й передав його П'єтро, який стояв поруч.

— Насолоджуйся життям, Рейвен.

Чарльз стиснув губи й кивнув Містік.

— Ви теж бережіть себе. І намагайтеся не потрапляти в небезпеку, слідуючи за ним.

На диво, Магнето не став прощатися з Містік. Натомість він повернувся до П'єтро та Ванди.

— Е-е… Гаразд.

Згадавши, що Чарльз раніше назвав Магнето їхнім «батьком» у цьому світі, П'єтро кивнув, вирішивши виконати його прохання.

— До речі, я дещо вам дам.

Орiон Крос дістав луску й кинув її Чарльзу.

— Якщо в майбутньому ви зіткнетеся з якимось стародавнім покидьком, який вилізе з піраміди, і не зможете його перемогти, можете помолитися за допомогою цього предмета. Він дозволить зв'язатися зі мною, але за це доведеться заплатити певну ціну.

— Ти можеш бачити нове майбутнє?

Росомаха здивовано подивився на Чарльза, який тримав луску Галакронда.

— Думай, як хочеш. У будь-якому разі ми повертаємося.

Орiон знизав плечима й промовив ці слова.

---

Якщо хочете читати понад 60 розділів наперед, переходьте на Patreon / AniForge058.

Відвідуйте сайт і читайте більше романів, щоб допомогти нам швидше оновлювати розділи. Щиро дякуємо!