Розділ 68 — Розділ 68: У мене алергія на лисих чоловіків

— О! Тоні! Боже мій!

— Що з тобою сталося?!

Через десять хвилин Пеппер, яку привернув нагору шум, побачила Тоні, що лежав на підлозі з побитим і набряклим обличчям. Вона скрикнула від несподіванки й поспішила до нього.

— Зі мною все гаразд. Усього лише поверхневі травми. Допоможи мені дістати ліки в сусідів, а заразом принеси ту маленьку коробочку, що світиться синім.

За підтримки Пеппер Тоні сів на диван неподалік.

— Добре. Тільки не рухайся.

Пеппер окинула поглядом кімнату, у стіні якої красувалася величезна пробоїна, і мовчки почала здогадуватися, що тут сталося.

— Та ви взагалі не стримуєтеся! Моє прекрасне обличчя тепер понівечене!

Тоні торкнувся рани на обличчі й болісно втягнув повітря крізь зуби.

— Сер, вони били вас не особливо сильно.

— З огляду на швидкість хлопця, якби не обмеження його власного тіла, сила одного удару була б у десять тисяч разів більшою за силу удару Тайсона.

— А невідома енергія, яку випромінювала дівчина, була б достатньою, щоб розірвати ваше тіло на частини три мільйони разів.

— Крім того, згідно зі статистикою великих даних, ваша зовнішність не відповідає критеріям категорії «красень».

Голос Джарвіса, який безжально завдавав ударів по самолюбству свого господаря, пролунав у кімнаті.

— Джарвісе, ти що, перейшов на бік ворога?! — Тоні витріщив очі.

Чому? Чому його власний штучний інтелект тепер знущався з нього? Невже йому вже навіть похизуватися не можна?!

— Сер, я не переходив на бік ворога. Просто міс Скай раніше записала в мене новий фрагмент коду, через що в моєму поточному стані виникли певні збої.

Голос Джарвіса почав перериватися.

— Гаразд, пані хакерко, припини вже свої витівки. Я знаю, що тепер ти дуже крута.

Тоні схопився за голову й промовив із болісною гримасою:

— Якщо погодишся працювати в Stark Industries, я можу відразу призначити тебе керівницею відділу безпеки.

— Вибач. Мене це не цікавить.

Скай холодно глянула на Тоні й без вагань відмовилася. Вона ще не забула, як раніше її паралізували інфразвуковими хвилями, через що їй здавалося, ніби навіть кров перестала текти по венах.

— Ти що, переманюєш моїх людей прямо в мене на очах? Тобі мало дісталося раніше? Знову свербить?

Оріон Кросс хруснув пальцями й промовив ці слова.

— Моя провина! Відтепер я оплачуватиму їм обом і проживання, і навчання. Як тобі така пропозиція?

Тоні поспішно перепросив. Те, що його відлупцювали П'єтро й Ванда, було цілком заслуженим. Але якщо тепер його ще й Оріон Кросс віддухопелить, то, крім удару по самолюбству, його тіло, мабуть, цього просто не витримає.

— Думаєш, нам бракує грошей? — Оріон підняв брову.

— Тоді дозволь мені хоча б чимось допомогти, — зітхнув Тоні. — Якщо я нічого не компенсую, совість мене замучить.

— Як щодо такого варіанта? Твій підрозділ з виробництва зброї все одно збираються закривати, тож тобі доведеться звільняти працівників. А мені якраз не вистачає людей. Просто переведи їх до мене, — запропонував Оріон.

— Ти збираєшся відкрити компанію? Що вироблятимеш? Зброю? Чи, можливо...

Тоні поглянув на Пеппер, яка саме повернулася, і взяв із її рук коробку з енергетичним ядром гекстек.

— Чи ось цю штуку?

— Протези, пристрої для допомоги людям з обмеженою рухливістю та подібні речі... Ти ще пам'ятаєш Сіру Леді?

— Звісно, пам'ятаю... Гарна ідея!

Тоні, якому Пеппер саме обробляла рани, втягнув повітря від болю й подивився на Оріона.

— Я хочу інвестувати!

Тоні розумів, що протези та допоміжні пристрої, про які говорив Оріон Кросс, належали до спеціалізованих технологій того потойбічного міста, де магія співіснувала з наукою.

Навіть в іншому світі ці технології були монополізованими галузями, не кажучи вже про тутешній. А монополія означала величезні прибутки. Можна було встановлювати будь-яку ціну. Якщо існував попит, людям доводилося приймати встановлені умови. А якщо попиту не було, його завжди можна було створити.

— Гаразд, досить балачок. Мені ще потрібно відвести їх на пошуки справжнього винуватця.

Оріон поплескав себе по штанях і підвівся, збираючись іти.

— Зачекай!

Тоні відразу зрозумів, що Оріон та інші збираються шукати Обадію, тому вклав флешку в руку Пеппер.

— Пеппер, тобі потрібно піти з ними й знайти докази злочинів Обадії. Усе є на його комп'ютері!

— Обадія? Що він накоїв?

До цього моменту Пеппер нічого не знала. Почувши, що Тоні раптом вирішив виступити проти цього давнього співробітника компанії, вона остовпіла.

— Є велика ймовірність, що саме він за моєю спиною продавав зброю терористам. І викрадення теж, найімовірніше, було організоване ним.

— Якби він не забув повідомити тим людям, що викрасти вони мали саме мене, а ще якби не зірвалася угода з оплатою, я вже був би мертвий на Близькому Сході.

Тоні згадав коротке відео, яке його змусили записати невдовзі після того, як він прийшов до тями. Імовірно, цей запис надіслали Обадії, щоб вимагати більше грошей.

— Що?! Тоді, може, викличемо поліцію? Або зв'яжемося з Роуді? Чи з ФБР?

Коли Пеппер почула, що напад на Тоні на Близькому Сході насправді міг бути організований Обадією, її обличчя миттєво змінилося від шоку.

— Не потрібно. Просто йди з ними. А мені треба трохи відпочити.

Тоні перевернувся й ліг на диван, повернувшись до всіх спиною, наче збирався заснути.

— Гаразд, міс Пеппер. Тоді вирушаємо?

Оріон знизав плечима й подивився на Пеппер.

— Добре. Ходімо за мною, гараж унизу.

Пеппер кинула погляд на Тоні й кивнула.

— І не забудь забрати свою штуковину, — нагадав Тоні, показуючи на енергетичне ядро гекстек, що лежало на столі.

— Невже тобі зовсім не хочеться дослідити цю річ? — здивувався Оріон Кросс.

Проте він не став нічого більше говорити, а просто забрав назад ядро гекстек, яке колись позичив Тоні, щоб урятувати йому життя.

Коли всі пішли, Тоні повільно повернув голову й озирнувся.

— Джарвісе, вони вже пішли?

— Міс Пеппер і ваші гості вже залишили територію вілли на автомобілі.

— Чудово! Негайно починай складання!

Тоні подивився в бік лабораторії. Його очі загорілися, і він віддав наказ.

— Складання розпочато. Орієнтовний час завершення — три години.

---

— Алло?

— Алло? Пане Оріоне Кроссе? Це Коулсон. Я чув, що у вас виникли певні проблеми. Я негайно направляю до вас своїх агентів, щоб допомогти!

Оріон Кросс відклав телефон і поглянув на журнал викликів у телефоні Пеппер, яка сиділа за кермом попереду.

Як і очікувалося, вона все ще хвилювалася за Тоні й зв'язалася з його військовим другом — полковником Роуді. Зрештою новина дійшла аж до вух Щ.И.Т.

— Алло? Пане Оріоне Кроссе, ви ще на лінії?

На іншому кінці Коулсон не почув жодної відповіді й розгублено покликав співрозмовника ще кілька разів.

— Гадаю, наступного разу вам краще відправити на переговори зі мною жінку-агента. У мене, знаєте, алергія на лисих чоловіків.

Оріон підніс телефон до вуха й неквапливо промовив ці слова.

— Я не лисий! У мене просто випадає волосся... Ні, у мене просто висока лінія росту волосся!

З іншого кінця почувся голос Коулсона, який ледве стримував лють. А поруч із ним кілька агентів тихенько пирснули зі сміху.

Кінець розділу 68.