Розділ 69 — Розділ 69. Перший бос утік!

Біп-біп.

Автомобіль зупинився просто перед вежею Старка.

— Можеш залишитися в машині й допомагати нам через камери спостереження. Тобі потрібно як слід відпочити.

Оріон Кросс притиснув Скай, яка вже збиралася вийти з автомобіля, назад до сидіння.

Відчуття після удару інфразвуковою зброєю було вкрай неприємним. Скай досі залишалася звичайною людиною, тож вона напевно ще не повністю оговталася.

— Гаразд.

Скай ледь помітно кивнула, дістала з-за спинки ноутбук і поклала його собі на коліна.

— Головне, щоб ти не зіткнувся віч-на-віч із тим чоловіком. А так — проникай куди завгодно. Із сигналізацією я розберуся.

— Мене влаштовує.

Оріон зачинив дверцята автомобіля й подивився на решту.

— Якщо заперечень немає, заходьмо.

— Зачекайте хвилинку.

Коулсон, який розмовляв телефоном, підняв руку. Коротко промовивши кілька слів у слухавку, він підійшов до Пеппер.

— Міс Поттс, полковник Роудс із військово-повітряних сил повідомив, що з резиденції Тоні злетів невідомий літальний апарат. Він уже залишив Нью-Йорк. Ви знаєте, що сталося?

Пеппер розгублено похитала головою.

— Можливо, це якийсь новий винахід, над яким він працював. Я не дуже розуміюся на таких речах. Краще запитайте про це в нього самого.

— Гаразд. Дякую за співпрацю.

Коулсон усміхнувся й кивнув, а потім повернувся до чотирьох агентів, які йшли за ним.

— Приготуйтеся.

За п'ять хвилин Оріон Кросс та інші без жодних перешкод дісталися кабінету Обадії.

На очах у всіх Пеппер підійшла до комп'ютера, вставила спеціальний USB-накопичувач, який дав їй Тоні, і почала шукати та завантажувати докази злочинів Обадії.

Поки файли копіювалися, цікавість узяла гору, і Пеппер відкрила кілька відеозаписів та документів.

Побачене її приголомшило.

— Вам не здається, що все проходить аж надто гладко?

Оріон подивився на Коулсона, який стояв неподалік і чухав потилицю, а потім раптом запитав.

— Саме так. Складається враження, що ми взагалі нічого не зробили.

Коулсон злегка насупився й кивнув.

— Отже, я маю рацію. Нарешті ти навчився об'єктивно визнавати власну марність.

Коулсон: «?»

Коли копіювання доказів злочинів Обадії завершилося, Пеппер на мить завагалася, але зрештою вирішила віддати накопичувач безпосередньо Коулсону.

— Не дозволяйте Тоні знову ризикувати. Це проблема, яку повинні вирішувати ви.

— Не хвилюйтеся, міс Поттс.

Коулсон із посмішкою прийняв USB-накопичувач і поклав його до кишені.

Усе пройшло напрочуд гладко.

Коли вони вже спускалися вниз, щоб залишити будівлю, Пеппер раптом дещо згадала й підійшла до охоронця.

— Обадія сьогодні не приходив до компанії?

— Ні.

— Зрозуміло, дякую.

Пеппер повернулася до решти зі стурбованим виразом обличчя.

— Обадія не такий, як Тоні. Для нього розвиток компанії важливіший за все інше. Він приходить сюди майже щодня, але сьогодні його немає...

— Як думаєте, куди він міг податися? — запитав Коулсон.

— Не знаю.

Пеппер похитала головою, але в душі її не полишало погане передчуття.

Залізний Торговець. Хай там як, але це ж бос лиходіїв! Невже навіть завдання не можна активувати?

Оріон пробурмотів собі під ніс, підійшов до автомобіля Щ.И.Т. і постукав у вікно.

— Скай, можеш перевірити, куди подівся Обадія?

— А ти потім розгрібатимеш за мною наслідки?

Скай злегка закотила очі й подивилася на нього.

Її навички хакерства були першокласними, але за нею не стояла жодна організація. Усе, на що вона могла покладатися, — це її власні здібності.

Так, існувало чимало систем, до яких вона могла проникнути. Проте здебільшого після цього залишалися сліди.

Для хакерів, особливо незалежних, залишити сліди часто означало провалити операцію.

Якщо вона хотіла відстежити пересування Обадії, їй довелося б зламати щонайменше половину мереж і систем відеоспостереження Нью-Йорка.

— Я про все подбаю. Поки я тут, ніхто не наважиться тебе чіпати.

Оріон злегка насупився й відповів прямо.

Який там жарт! Зараз Обадія, найімовірніше, ще навіть не встиг створити броню Залізного Торговця. Якщо його просто заарештують або вб'ють, перш ніж він щось зробить, то завдання, яке Оріон міг би отримати практично задарма, зникне разом із ним!

— Д-добре.

Чомусь після слів Оріона голос Скай став набагато тихішим.

Вона відкрила ноутбук і відразу почала швидко набирати команди.

Тим часом Коулсон мовчки зробив поруч із ними десять телефонних дзвінків.

Якщо вони збиралися заарештувати Обадію, то спочатку теж мали з'ясувати його місцеперебування. Тож для того, щоб виправдати дії Скай, вистачило б звичайного службового звіту.

За десять хвилин зображення на екрані завмерло на одному кадрі.

— Обадія залишив Нью-Йорк на приватному літаку. Куди він прямує?

Пеппер вдивлялася в розмите зображення на екрані, замислившись. Раптом її обличчя спотворив жах.

— Невже він збирається летіти до вілли, щоб знайти Тоні?!

— Не хвилюйся. Точно ні.

Оріон похитав головою.

— Від цього місця до вілли всього пів години їзди автомобілем. Невже заради такої відстані йому знадобився приватний літак?

— Тоді куди він полетів? — Коулсон озирнувся на всіх і задумливо потер підборіддя.

— Туди ж, куди прямує той невідомий літальний апарат.

Оріон подивився на небо, яке поступово темнішало, і промовив це так, ніби все вже було вирішено.

Щойно він побачив записи камер спостереження, на яких Обадія сідав у літак, як його впевненість зросла до дев'яноста відсотків.

Обадія вирушив на Близький Схід, щоб знайти уламки броні Mark I, яку створив Тоні.

— Ти знаєш, що це був за невідомий літальний апарат? — Коулсон завмер і здивовано запитав.

— Це Тоні Старк. Він створив комплект сталевої броні й сховався всередині. Мабуть, побачив фотографії мирних жителів, на яких напали терористи на Близькому Сході, які Скай йому показала, і не зміг стриматися. Тож полетів гратися в супергероя.

Оріон похитав головою та засміявся.

Він і сам не знав, чи зможе Обадія повернутися звідти живим, якщо зіткнеться з Тоні, який громитиме все на своєму шляху.

— Ванда, ти взяла Кільце-слинг?

Оріон повернувся до Ванди, яка стояла позаду нього, і запитав.

— Ні, я... залишила його у своїй спальні.

Ванда похитала головою й тихо відповіла.

Кільце-слинг було першим подарунком, який Оріон їй зробив. До того ж це було кільце, тому, щоб не пошкодити його, вона ніколи не наважувалася носити його із собою.

Ванда завжди ховала його на книжковій полиці у своїй спальні.

— Гаразд. Схоже, мені доведеться самому допомогти тобі розібратися з твоїм справжнім ворогом.

Без Кільця-слинг Оріон не міг відкрити навіть невеликий портал.

Єдиним способом швидко дістатися Близького Сходу залишався «Метеоритний дощ Великої Пустки».

Однак тіло звичайної людини точно не витримало б високошвидкісного падіння, яке передбачала ця техніка. Тож Оріону доводилося вирушати самому.

— Коулсоне, допоможи звільнити повітряний коридор. Не хочу випадково врізатися в якийсь літак дорогою.

Оріон відійшов убік, глибоко вдихнув і промовив це.

— Без проблем, але... що саме ти збираєшся робити?

Коулсон дістав телефон, надіслав повідомлення, а потім подивився на Оріона, який вийшов на відкриту галявину.