Розділ 72 — Розділ 72: Розморожування старого морозива

— Допоможіть!

— Рятуйте!

— Тікайте!

Коли льодовик почав розколюватися, група учасників експедиції, одягнених у кілька шарів термозахисного одягу, у паніці кинулася тікати крижаною пустелею.

— Ще трохи залишилося. Тобі неабияк пощастило.

Оріон Кросс кинув спис, у якому залишався останній слід природної енергії, на землю. Спис упав і встромився просто в лід перед однією з учасниць експедиції.

— Що… Що це таке?

Жінка розгублено озирнулася, намагаючись зрозуміти, звідки взявся спис. Нікого не побачивши, вона схопила його обома руками й спробувала витягнути з льоду, щоб забрати із собою.

— Шерон, забудь про ту штуку! Тікай!

Побачивши це, інші учасники експедиції почали кричати їй, щоб вона поспішала, водночас відступаючи якомога далі. Льодовик розколювався зі страхітливою швидкістю. Коли жінка на ім’я Шерон нарешті оговталася, незліченні тріщини вже дісталися просто до її ніг.

— А-а-а!

Шерон скрикнула, міцно вчепилася в спис і заплющила очі. Вона навіть боялася уявити, що станеться далі. Чи впаде вона в крижаний океан унизу й замерзне там живцем? Чи спочатку потоне, а потім стане здобиччю білого ведмедя?

Однак минуло понад десять секунд, а вона так і не відчула, що падає.

— Зупинилося? Воно зупинилося?!

— Господи, дякуємо! Боже мій!

Удалині залунали радісні вигуки вцілілих учасників експедиції. Шерон повільно розплющила очі й побачила перед собою чоловіка. Тріщина зупинилася просто біля його ніг.

— Ви Стів Роджерс?

Шерон розгублено дивилася на Оріона Кросса, який тримав у руці щит, і запитала.

— Той, про кого ти говориш, лежить он там.

Оріон указав на уламок льоду позаду неї.

— І, панночко, можеш уже відпустити мій спис.

— Га? А, так!

Шерон нарешті прийшла до тями й розтиснула руки. Саме в цю мить минула рівно година, і Спис, що пробиває зорі, разом зі щитом поступово розсипався на безліч мерехтливих зірочок.

— Не хочеш подивитися на того, кого ви шукали?

Оріон знову вказав позаду неї.

— Боже мій! Що це таке?!

Шерон глянула в зазначеному напрямку й одразу вигукнула від подиву. Усередині величезного уламка льоду, що утворився після руйнування льодовика, виднівся нечіткий людський силует.

— А як ти думаєш?

Оріон Кросс попрямував до гігантської крижаної брили.

Чесно кажучи, навіть він не очікував такого збігу обставин. Поки розбирався з Обадією, він заодно витягнув на поверхню цього старого крижаного дідугана, який пролежав замороженим кілька десятиліть.

Місія серії «Капітан Америка» активована: «Розморозити старого крижаного дідугана».

Опис місії: Стів Роджерс перебуває в замороженому стані вже сімдесят років. Настав час цьому синові пляжу прокинутися.

Завдання: Розморозити Стіва Роджерса за допомогою мікрохвильовки й повернути його до життя.

Оріон Кросс: «…»

Підійшовши до брили льоду, в якій був замкнений Капітан Америка, Оріон побачив нову місію й одразу втратив дар мови.

Залишмо осторонь питання, чи переживе Капітан Америка розморожування в мікрохвильовці. Де Оріону взагалі знайти мікрохвильовку, достатньо велику, щоб розморозити людину цілком?

Невже йому доведеться розшукати Генка Піма й попросити в нього частинки Піма?

Старий був упертим до біса. Він навіть Говарду Старку не довіряв. Частинки Піма були для нього рятівним колом, і віддати їх він міг хіба що заради можливості врятувати дружину.

— Це справді Капітан! Ми нарешті його знайшли! Неймовірно!

Коли інші учасники експедиції підійшли ближче, Шерон розповіла їм про крижану брилу. Вони негайно взялися її оглядати. Щойно особу замороженої людини підтвердили, усі вибухнули радісними вигуками.

Поки її товариші святкували, Шерон повернулася до Оріона й, кліпаючи очима, запитала:

— Тобі не холодно в такому легкому одязі? Чи ти теж отримав сироватку суперсолдата?

— Ти справді вважаєш, що в цьому світі лише застаріла сироватка здатна наділити людину силою?

Оріон усміхнувся й поставив зустрічне запитання.

Шерон злегка насупила свої витончені брови. Здавалося, її трохи роздратувало те, що Оріон так зневажливо відгукнувся про сироватку суперсолдата.

— Я Шерон Картер, представниця Стратегічного управління національної…

— Гаразд, начальнице, досить читати статут. Я знаю твого боса.

Оріон поспішно перебив її.

Останнім часом у нього вже боліла голова щоразу, коли він чув, як агенти серйозно й урочисто вимовляють повну назву Щ.И.Т.у.

— Ти знаєш нашого директора?

Шерон підозріло подивилася на нього.

— Скажи «Довбаний Одноокий» — і сама все зрозумієш.

— «Довбаний Одноокий»?

— Нік Ф'юрі.

— Гаразд.

Шерон дістала телефон і набрала номер.

Звичайні агенти нижчої та середньої ланки, звісно, не могли просто так телефонувати директорові Щ.И.Т.у. Дехто з них навіть не мав його номера. Але Шерон була племінницею Пеггі Картер, однієї із засновниць Щ.И.Т.у. Класичний приклад людини, яка користувалася перевагами, залишеними попереднім поколінням.

— Алло? Так. Добре. Зрозуміла.

Після короткої розмови ставлення Шерон до Оріона Кросса миттєво змінилося.

Нік Ф'юрі не розкрив їй конкретних відомостей про Оріона, проте одного формулювання — «допуск десятого рівня, вам не дозволено знати» — вистачило, щоб розпалити її цікавість.

Адже місія, під час якої група агентів і науковців замаскувалася під арктичну експедицію, щоб знайти Стіва Роджерса, мала лише восьмий рівень секретності.

— Коли прилетить літак, щоб відвезти мене назад до Нью-Йорка?

Побачивши, що Шерон закінчила розмову, Оріон поставив запитання.

Бронекостюм Залізної людини він уже прибрав до системного простору. Сам він носити його не збирався, але це зовсім не означало, що костюм був непотрібним.

— За пів години.

Шерон послабила шапку, і її золотисте волосся розсипалося по плечах.

— Директор просив подякувати тобі за допомогу в пошуках Капітана.

— Якщо він справді хоче мені віддячити, то нехай позбудеться звички раптово з'являтися в чужих оселях. Особливо з його кольором шкіри, який чудово зливається з нічною темрявою. Дітей так налякати — раз плюнути.

— Ха! Якби директор почув твої слова, він би точно розлютився й почав лаятися.

— А чому, по-твоєму, його називають «Довбаним Однооким»? З такою пов’язкою на оці йому більше пасувало б звання карибського пірата.

Оріон Кросс і Шерон сиділи просто на снігу перед замороженим Капітаном Америкою та невимушено розмовляли. Один був закутаний у товстий термозахисний одяг і повністю екіпірований, а другий — усього лише в повсякденній сорочці.

За двадцять хвилин на лід повільно сіли два літаки «Квінджет».

— Знову ти? Хіба я не казав, що в мене алергія на лисих?

Побачивши Коулсона, який знову з'явився перед ним, Оріон усміхнувся й пожартував.

— Я не лисий! Я просто поголився… Стривайте, ні!

Оскільки його кумир був зовсім неподалік, Коулсон на мить розгубився й почав плутатися у власних словах.

— Як думаєш, скільки часу знадобиться, щоб його розморозити?

Спостерігаючи за науковцями й агентами, які вийшли з літаків і вже почали зрізати лід навколо замороженого чоловіка, Оріон підійшов до Коулсона й запитав.

— Не знаю. Але вони вже виявили, що серце Капітана досі б'ється. Зараз його стан більше нагадує сплячку.

Коулсон серйозно стежив за роботою персоналу, боячись, що хтось припуститься помилки й випадково вб'є його кумира.

— Не забудь повідомити мене, щойно його розморозять.

Оріон не став слухати пояснення Коулсона з усіма його професійними термінами. Кинувши цю фразу, він одразу піднявся на борт іншого «Квінджета» разом з рештою агентів, учасників експедиції та науковців.

— Дивно…

Дивлячись услід «Квінджету», який відвозив Оріона Кросса, Коулсон відчув легке здивування.

То Оріон турбувався про одужання Капітана чи ні?

Якщо турбувався, то чому просто пішов? А якщо ні, то навіщо попросив негайно повідомити його, щойно Капітана розморозять?

Хай скільки Коулсон ламав голову, йому однаково ніколи не спало б на думку, що Оріон Кросс просто хотів перевірити, чи з'явиться нова місія після того, як розморозять старого крижаного дідугана.