Розділ 73 — Розділ 73: Остання гордість Тоні

— Не очікував, що саме ти чекатимеш мене тут.

— Тільки не кажи, що хочеш повернути свою зламану броню.

Вийшовши з літака, Оріон Кросс аж ніяк не сподівався побачити перед собою Тоні.

— Не перебільшуй. Я не сидів тут і не чекав на тебе весь цей час. Я вже встиг провести пресконференцію, а заодно з'їсти чизбургер.

Тоні негайно заперечив.

— Авжеж. І під час тієї пресконференції ти прямо визнав, що саме ти був тією «бляшанкою», яка з'явилася на полі бою на Близькому Сході.

Пеппер, яка стояла поруч, закотила очі.

— Ні-ні-ні! Це Залізна людина. Хоча костюм і зроблений із титанового сплаву, назва справді непогана.

Тоні, звісно, розумів, що Пеппер хвилюється за його безпеку. Проте після того, як він дізнався про незліченних людей, які втратили свої родини так само, як Ванда й П'єтро, він уже вирішив щось із цим зробити.

До того ж приховувати правду від журналістів? Це було зовсім не в його стилі.

— Гаразд. Якщо тобі є що сказати, то кажи швидше. Я хочу повернутися додому, прийняти душ і лягти спати.

Оріон видихнув хмаринку холодної пари, позіхнув і промовив.

— Не будь таким. Під час щойної пресконференції я навіть допоміг прикрити тебе. Журналісти не змогли витягнути з мене й половини слова.

— А знаєш, як вони тебе назвали?

— Суміш криптонця та Диво-жінки! Я мало не помер зі сміху!

Говорячи це, Тоні згадав запитання, які ставили йому журналісти, й знову розреготався.

Як і у світі DC існували комікси Marvel, так і у світі Marvel були комікси DC. Щоправда, там вони містили лише загальні сюжети, а персонажів іще не встигли детально розкрити.

— Чудово. Якось я знайду криптонця й попрошу його добряче тебе відлупцювати. Сподіваюся, на той час ти вже розробиш броню з криптоніту.

Оріон спокійно подивився на Тоні, який сміявся.

— Е-е?! Та я ж просто пожартував! Невже десь насправді існує світ із криптонцями?

Усмішка Тоні миттєво застигла.

Він раптом згадав, що головною здібністю Оріона були зовсім не щити й надлюдська сила, а можливість подорожувати між вимірами.

Якщо Оріон справді приведе сюди криптонця, Тоні не матиме жодного шансу проти нього. У цьому світі не існувало криптоніту. То як він узагалі збирався протистояти Супермену?

— Хто знає? Може, криптонець, якого я знайду, виявиться старшою кузиною Супермена. Ну, тією, що носить коротку спідницю й чорні панчохи.

Оріон знизав плечима й недбало відповів.

— Ох, не треба так зі мною! Я вже поклявся виправитися!

Почувши це, Тоні відчув, як у нього починає боліти голова. Він поспіхом узяв Пеппер за руку.

Після всього пережитого йому вже зовсім не хотілося й далі безтурботно проживати життя плейбоя.

— То твоя важлива справа — оголосити про стосунки з міс Пеппер? Тоді я пішов.

Побачивши цих двох, Оріон одразу відчув головний біль. Навіщо йому залишатися тут і заважати закоханим?

— Зачекай! Ти пам'ятаєш, як раніше говорив про створення компанії?

Побачивши, що Оріон збирається піти, Тоні поспіхом відпустив руку Пеппер, наздогнав його й сказав:

— Я повністю забезпечу тебе людьми та фінансуванням, але хочу двадцять відсотків акцій.

— Ти ж розумієш, що якщо я справді почну розвиватися, то межі моїх можливостей не буде.

Оріон подивився Тоні просто в очі.

Якби будь-яка інша людина в сучасному світі обговорювала з Тоні Старком ділове партнерство на таких умовах, вона негайно погодилася б.

Але Оріон був іншим.

Він міг подорожувати між різними вимірами, а це означало, що в майбутньому він зможе створити незліченну кількість продуктів, на які матиме фактичну монополію.

— Саме так. Тому з цих двадцяти відсотків п'ять відсотків будуть моєю компенсацією для брата й сестри. Решта десять відсотків поділяться порівну між мною та Пеппер…

— А останні п'ять відсотків прибутку я повністю спрямують до нового благодійного фонду Старків, який зараз засновую.

Промовляючи останню фразу, Тоні знизив голос і нахилився до вуха Оріона.

— Якщо я помру, мої п'ять відсотків успадкує Пеппер.

— Ти вже зранку п'єш овочевий сік?

— Звідки ти знаєш?!

Тоні здивовано підняв голову.

Лише сьогодні, після того як Ванда й П'єтро жорстоко його відлупцювали, а Джарвіс перевірив стан його організму, він дізнався, що паладій поступово руйнує його тіло.

Якщо він і далі користуватиметься дуговим реактором, то вже за кілька місяців ризикує отримати важке отруєння важкими металами й раптово померти.

— Щойно я дізнався, з чого зроблений твій реактор, то вже здогадався, що цей день настане. Просто не очікував, що так скоро. Думав, ти ще якийсь час погуляєш на повну.

— Металічний паладій має відносно низьку токсичність при пероральному потраплянні в організм, але значно токсичніший, якщо вводити його безпосередньо у вену. Чесно кажучи, тобі зовсім не обов'язково використовувати саме цей реактор. Якщо боїшся померти, чому б не повернутися до електромагніту, який Єнсен зробив для тебе раніше?

Оріон постукав пальцем по реактору на грудях Тоні.

— Ти пропонуєш мені знову стати таким, як у тій печері? Тягати із собою електромагніт на вечірки, пресконференції та зустрічі з журналістами?

— І дозволити всьому світу дізнатися, що Тоні Старк — безпорадний каліка, який не здатний вижити без машини?

Тоні усміхнувся й похитав головою.

— Я краще помру.

— Що означає «краще помру»?

Пеппер розгублено підійшла до них і подивилася на обох.

— Е-е… Оріон сказав, що мені варто менше пити, а я відповів, що краще вже помру.

Тоні здригнувся. Щойно він так розхвилювався, що зовсім забув про присутність Пеппер поруч, тож тепер поспіхом почав виправдовуватися.

— Тобі справді слід менше пити. Коли повернемося додому, я викину всю твою колекцію алкоголю.

Пеппер серйозно кивнула, цілком погоджуючись із власним рішенням.

— Не викидай. Марнотратство — це соромно. Краще відправ її до мене додому.

Оріон усміхнувся й запропонував.

— Гаразд.

Пеппер кивнула й погодилася.

Тоні приголомшено дивився на них. Ці двоє щойно вирішили, кому дістанеться його дорогоцінна колекція вина, навіть не подумавши запитати його думки!

— Гаразд, я пішов.

Оріон поплескав Тоні по плечу.

— Якщо ти справді хочеш продовжувати жити, то можеш розшукати тих агентів і попросити їхнього начальника віддати тобі спадщину батька.

Сказавши це, Оріон розвернувся, пішов геть і сів у таксі.

Він більше не питав Тоні, чи передумав той щодо енергетичного ядра хекстек.

Коли Тоні повернув йому ядро хекстек, Оріон уже зрозумів: Тоні не хотів передавати контроль над власним життям до чужих рук.

І справді, ядро хекстек могло замінити паладієвий дуговий реактор. Ба більше, магічна енергія всередині нього могла забезпечити ще дивовижніші ефекти.

Але енергетичний запас ядра хекстек теж був обмежений.

Якщо Тоні знадобиться нове ядро, йому доведеться покладатися на здатність Оріона подорожувати між вимірами, щоб дістатися світу, де технології співіснують із магією.

А це означало, що в певному сенсі Тоні Старк перетворився б на домашнього песика, залежного від свого господаря.

Навіть якщо Оріон не мав такого наміру, що станеться, коли одного дня йому доведеться зайнятися чимось іншим і він не зможе вирушити до того виміру?

А що, якщо там спалахне війна й місто буде знищене?

Тоді життя Тоні Старка обірветься так само безглуздо, наче це якийсь невдалий жарт.