Розділ 81 — Розділ 81: Нехай Гідра грає в Гідру

Розділ 81: Нехай Гідра грає в Гідру

— Нік Ф'юрі погодився. Поки що ти можеш вільно залучати будь-яких вільних агентів, які не перебувають на завданнях або у відпустці.

Через дві хвилини Наташа повернулася з гарною новиною.

— Тоді спочатку ходімо звідси. Не варто його турбувати.

Оріон Кросс виштовхнув Наташу з лікарняної палати й обережно зачинив двері.

Річ була не в тому, що він так уже сильно переймався Капітаном Америкою. Просто Оріон боявся, що якщо той прокинеться завчасно, його план виконання місії зірветься.

— Як там Капітан?

Побачивши, як вони виходять, Шерон підійшла до них і запитала.

— Поки що жодних ознак пробудження немає.

Наташа усміхнулася й невимушено відповіла. Потім додала:

— Вибач, мені потрібно супроводити консультанта Оріона на виконання завдання. Ми вже підемо.

Вони залишили зону спостереження за Капітаном Америкою на третьому поверсі й попрямували до відділу кадрів на п'ятому.

— Ось список вільних агентів. Обирай.

Наташа підійшла до ноутбука, кілька разів натиснула клавіші, ввела пароль і підсунула його Оріону Кроссу.

— Поки що не поспішаймо з цим. Спочатку я напишу сценарій.

Оріон згорнув список агентів і відкрив документ Word на робочому столі.

Через пів години Оріон прибрав обидві руки з клавіатури й довго видихнув.

— Нарешті. Я просто виснажився.

— Ти теж умієш втомлюватися?

Наташа усміхнулася й двічі помасажувала Оріону плечі, хоча її погляд залишався прикутим до екрана комп'ютера.

— Ти впевнений, що це допоможе Капітану психологічно відновитися, а не доведе його до нервового зриву?

— Чула коли-небудь про те, що клин клином вибивають?

Оріон покрутив шиєю, ліниво потягнувся й натиснув кнопку принтера, що стояв поруч.

Сторінка за сторінкою почав друкуватися сценарій.

— Гаразд. Я також уже визначився з основними учасниками. Але кожен повинен отримати копію сценарію. Не можна допустити, щоб хтось зіпсував виставу в потрібний момент.

Оріон обернувся й поклав товсту пачку сценаріїв у руки Наташі.

— Добре. Простежу, щоб усі уважно їх прочитали.

Наташа обійняла стос аркушів формату А4 й безмовно кивнула.

Поки Наташа вирушила повідомляти різних «акторів», Оріон дістав телефон і зателефонував.

— Алло, Рейвен. Мені тут потрібна акторка оскароносного рівня.

— Ти справді вже переходиш усі межі.

Коли Наташа повернулася й побачила людину, яка стояла поруч з Оріоном, вона відразу втратила дар мови.

Ця людина виглядала точнісінько як один із членів Загону виття, який колись воював пліч-о-пліч із Капітаном Америкою.

Наташа чудово розуміла, що перед нею надлюдина на ім'я Рейвен, більш відома як Містік.

— Рейвен, тепер усе залежить від тебе. Твоє нинішнє ім'я — Джудіт Джонсон.

Оріон поплескав «чоловіка» по плечу й промовив ці слова.

— Щойно отримала ще одну новину.

Наташа сіла на стілець, покрутилася на ньому й подивилася на Оріона.

— Знову з'явилися сліди Галка.

— Ну з'явилися й з'явилися. І що тепер?

Оріона це зовсім не хвилювало.

Якщо міркувати логічно, то зазвичай чим кращою була нагорода за місію, тим складніше було її виконати. Якщо він не міг завершити якесь завдання, то міг просто дочекатися його оновлення.

Зараз його увага була зосереджена на виконанні місії Капітана Америки. Де йому було шукати час, щоб перейматися Галком?

Втім, цю ситуацію можна було використати. А раптом усе випадково складеться якнайкраще?

— Алло? Капітан демонструє ознаки пробудження?

Наташа відповіла на телефонний дзвінок. Вислухавши повідомлення Шерон з іншого боку, вона широко розплющила очі й подивилася на Оріона.

Її погляд промовляв сам за себе: невже ти досі не збираєшся йти?

— Рейвен уже пішла. Ти не помітила?

Оріон знизав плечима.

— Як вона змогла вийти без посвідчення агента й доступу за відбитком пальця?..

На півслові Наташа раптом замовкла.

Точно. Містік могла перетворитися на будь-кого, а отже, без проблем могла скопіювати й чужі відбитки пальців.

— Зателефонуй усім. Збери наших акторів. Час починати зйомки!

Оріон підійшов, поплескав Наташу по плечу й попрямував до виходу.

На восьмому поверсі, у бойовому відділі, Брок Рамлоу, командир групи спеціального швидкого реагування, із розгубленим виразом обличчя розглядав сценарій, який Наташа надіслала йому для постановки вистави з Капітаном Америкою.

— Ви хочете, щоб ми зіграли агентів Гідри?

Рамлоу подивився на своїх підлеглих і побачив у їхніх очах таке саме цілковите нерозуміння.

Малий, у тебе що, забагато знаків питання в голові?

У чистій і охайній лікарняній палаті повіки Стіва Роджерса ледь помітно затремтіли.

Під сонячними променями він повільно розплющив очі.

— Чудовий кручений м'яч! Він летить високо й далеко! «Доджерс» зрівнюють рахунок...

Почувши радіотрансляцію, Стів відчув сум'яття.

Ця передача... Здавалося, вона була з 1941 року.

А цей матч він чітко пам'ятав. Адже був там особисто!

Стук. Стук.

— Гм?

Стів повернув голову в бік звуку й побачив знайому людину, яка стояла біля дверей.

Він уже збирався привітатися, але раптом помітив напис на аркуші паперу в руках чоловіка.

НЕ ВИМОВЛЯЙ НІ СЛОВА!!!

Три криваві червоні знаки оклику наприкінці речення миттєво змусили Стіва насторожитися.

«Використовуй це».

Чоловік обережно передав Стіву ручку й аркуш паперу.

— М-м!

Стів машинально хотів подякувати, але, згадавши напис на папері, міцно затулив собі рот рукою, а потім написав кілька слів.

Що сталося? Де я перебуваю?

Написавши це, Стів обережно підвівся з ліжка й подивився у вікно.

Височенні хмарочоси зовні здавалися йому абсолютно незнайомими.

Стук.

Чоловік постукав по столу, показуючи, щоб Стів прочитав напис на аркуші.

Капітане, ви перебуваєте без свідомості вже три місяці. Червоний Череп потрапив до Австралії разом із Тессерактом, і там він відродив Гідру.

Вони знайшли вас і Тессеракт у місці вашого падіння. Потім за допомогою сили Тессеракта підкорили світ і збудували всі ці хмарочоси та створили технології, які ви бачите за вікном.

— Що ти сказав?!

Прочитавши ці два рядки, Стів не зміг стриматися й уголос вигукнув.

— Тс-с!

Чоловік нервово озирнувся назад, після чого знову взяв ручку й написав ще один рядок.

Капітане, не видавайте жодного звуку! Гідра хотіла використати на вас препарати для промивання мізків, поки ви були непритомні, але я підмінив їх усі. Якщо вони дізнаються, що ви прокинулися, тоді...

Стів подивився на викинуті пакети з поживною рідиною у смітнику неподалік і відразу повірив словам чоловіка.

А потім занурився в роздуми.

Після п'яти хвилин мовчання Стів глибоко вдихнув, підвівся, узяв ручку й написав кілька рядків.

Джудіт, дякую тобі. Але в мене є власні принципи, яких я не збираюся порушувати. І... є дещо, що я мушу зробити.

Сказавши це, Стів попрямував до дверей, збираючись вийти з палати й зустрітися віч-на-віч із цим світом.

— Зачекайте!

Чоловік покликав Стіва й підняв аркуш паперу.

Капітане, Гідра використала офіцера Пеггі Картер як піддослідну для випробування власної сироватки суперсолдата... Тож остерігайтеся зеленого монстра.

— ?!

Побачивши ці слова, зіниці Стіва різко звузилися.

Невже й Пеггі постраждала?!

Хочеш прочитати понад 60 розділів наперед? Підписуйся на Patreon /AniForge058.

Відвідуйте сайт і читайте більше новел, щоб допомогти нам швидше оновлювати розділи. Щиро дякуємо!