Розділ 10 — Починаю хвилюватися

Перекладач: Loonard

Редактор: Elein Dark, Liliia Alon

— Фальшива тривога… — Ґао Жусюе важко дихала, груди судомно здіймалися, а серцебиття відлунювало у вухах. Вона вже давно так не втрачала самовладання.

Моторошна музика все ще грала на фоні. В напівтемряві дівчина дивилася на своє відображення у дзеркалі, її зіниці повільно звужувалися. У відображенні… завіса позаду неї сама собою почала розв’язуватися. Звідти повільно висунулося обличчя паперової ляльки, і було чітко видно, що воно посміхається їй.

— Хто там?!

Коли людина доходить до межі жаху — вона стає різкою та імпульсивною. Ґао Жусюе рвучко схопила обидва краї завіси, намагаючись прорватися всередину. Але тканина була зроблена химерно: кілька шарів з переплетених тюлевих фіранок й щільного балдахіну. Вона довго відмахувалася від них, та щоразу заплутувалася сильніше — зрештою її руки туго заплуталися.

Біда не приходить одна... Саме в цей момент у кімнаті знову пролунали кроки.

— Я ж не рухаюсь… Звідки ці кроки?

Зникнення напарника, атмосфера, що панувала в кімнаті, та проклята “Чорна п’ятниця” зробили свою справу, і психологічний захист Ґао Жусюе вже був ущент зруйнований. Цей звук став останньою краплею, що зламала опору її розуму.

Її ноги обм’якли і вона застигла на місці. Страх вирвався з клітки, наче дикий звір, і почав шматувати відчуття раціональності. Ґао Жусюе з останніх сил потягнула, намагаючись вирватися з пастки тканини. Кроки ставали дедалі ближчими, але вона не могла знайти їх джерело.

— Неможливо! Кімната не така вже й велика. Якби хтось наближався, я б вже його побачила!

Серце її билось в паніці, через це навіть прості декорації в кімнаті змушували здригатись.

Білий ліхтар за вікном затремтів, світло стало ще більш тьмяним, а відображення у мідному дзеркалі почало розмиватися. Зіниці Ґао Жусюе затремтіли, її прекрасні очі зупинилися на мідному дзеркалі, і її власний образ на його поверхні раптом зник, а на його місце з'явилася незнайома жінка в криваво-червоному весільному вбранні!

“Краса під небом не буває вічною,

та сяє вона, радуючи око.”

Така бліда, неприродна краса змушувала холонути кров. Вона була схожа на стародавній витвір мистецтва, який випадково витягли з-під шару пилу.

Дивлячись на жінку в дзеркалі, Ґао Жусюе затремтіла, а на її обличчі вперше з'явився вираз справжнього жаху.

Вона розтинала багато трупів і добре знала те відчуття, яке викликала в неї незнайомка у відображенні, — таке відчуття виникає тільки перед мертвим!

«У цьому “Будинку жахів” сховано справжнє тіло!»

Щойно ця думка з’явилася, і її накрила хвиля жаху. Вона відчайдушно хотіла втекти від мідного дзеркала, але, відступаючи, натрапила на щось.

Водночас кроки в кімнаті нарешті стихли, а думки Ґао Жусюе в цю мить завмерли. Вона не замислювалася над цим, натомість інстинктивно повільно повернула голову під звуки дивної фонової музики.

Їхні погляди зустрілися. Позаду неї їй посміхалася жінка у весільному вбранні з похороним гримом.

— Ааа!

Пронизливий крик розірвав тишу “Будинку жахів”. Його почули навіть ті, хто стояв зовні. Руки Ґао Жусюе залишалися зв’язаними, ноги підкосилися, і вона важко опустилася на підлогу.

Її обличчя втратило всі барви, стримуваний до цього страх вирвався сльозами й затопив очі. Вона більше не могла їх контролювати. Довго не зважувалася підняти повіки, по щоках стікали вологі сліди, рот напіввідкритий, а з горла виривався сухий, мимовільний кашель.

— Сяо-Вань, швидко виведи її!

— Гаразд, — дівчина-привид, що стояла перед Ґао Жусюе, зняла свої блютуз-навушники та присіла перед нею:

— Екскурсія закінчена, перепочиньте трохи, потім я виведу вас.

Через десять секунд двері в сценарій «Мінхунь» відчинились. Чень Ґе поспіхом підбіг і спитав:

— Чому тут тільки одна людина, а де інший?

Навіть на моніторах він не бачив слідів Хе Саня, тож, злякавшись, що сталося щось непередбачуване, поквапився перевірити сам.

— Той боягуз знепритомнів, коли забіг в кімнату і побачив два дзеркала. Я не хотіла, щоб він зіпсував досвід наступному гостю, тому затягнула його під ліжко...

— Знепритомнів? — Чень Ґе на мить розгубився. — Запам’ятай: безпека відвідувачів завжди на першому місці. Наступного разу, якщо таке трапиться — негайно повідом мені!

— Гаразд, босе.

Він дав знак Сюй Вань підтримати Ґао Жусюе, а сам витягнув Хе Саня з-під ліжка. Той лежав без тями, повністю у відключці, і було незрозуміло, що саме він встиг пережити.

— Ходімо, треба винести його на свіже повітря!

Чень Ґе закинув хлопця собі на спину й помчав до виходу з “Будинку жахів”. Спустившись на перший поверх, відхилив чорну завісу, і ногою відчинив захисну огорожу:

— Дайте пройти!

Він поклав Хе Саня біля зовнішньої вентиляції “Будинку жахів”, після чого став натирати йому перенісся та прикладав лід. Ця сцена ошелешила всіх відвідувачів.

— Що сталося? Зайшов на своїх ногах, а винесли непритомним…

— Вперше чую, щоб хтось втратив свідомість під час відвідування “Будинку жахів”.

— Його ж, мабуть, налякали до напівсмерті? А в “Дяньпін” було написано, що тут зовсім не страшно!

— Мамо рідна, щось мені вже й самому лячно…

Невдовзі з будинку вийшла й Сюй Вань, підтримуючи Ґао Жусюе. Але тепер вона була зовсім не та, що раніше: розкуйовджене волосся, обличчя бліде, кроки непевні, а в куточках очей стояли сльози.

— Наче зовсім інша людина вийшла!

— Що ж вона там, у біса, побачила?

— А де ж та холоднокровна студентка, яка казала, що й мертві тіла не здатні її налякати?

Сюй Вань посадила Ґао Жусюе на сходах та подала їй пляшку води. Але дівчина все ще була в шоковому стані, це було видно по тремтячим рукам, що тримали пляшку.

— Дайте повітря, всі розійдіться! — Чень Ґе теж відчував, як починає боліти голова. Те, що Ґао Жусюе розплакалася зі страху — ще можна зрозуміти, але якого біса цей здоровенний хлопець раптом знепритомнів? Якщо ти боїшся, то зізнайся! Навіщо ж так впиратися та йти до “Будинку жахів”?

Добра слава розлітається повільно, а лиха — миттєво. Біля входу в “Будинок жахів зібралося вже чимало народу, а дійшло навіть до того, що навіть адміністратор парку розваг, дядько Сюй, стривожився і приїхав на електромобілі.

— Сяо-Чень! Що тут відбувається? Чому відвідувач непритомний на землі? — він розштовхав натовп і кинувся ближче.

— Не знаю, може через спеку... — його пояснення не переконало навіть його самого..

— У таку погоду може бути тепловий удар? — дядько Сюй підійшов, підняв Хе Саня на руки і поклав його до електромобілю: — Допоможіть, відвеземо його до медпункту!

Чи то допоміг масаж акупунктурної точки, чи то була якась інша причина, але не встигли вони від’їхати, як Хе Сань раптом заворушився. Його повіки сіпнулися, і він різко підвівся з налитими кров’ю очима, шепочучи без кінця одне й те саме:

— Дзеркало… дзеркало… дзеркало…

— Чорт забирай, заспокойся!

— Та він, мабуть, одержимий!

Та вже за кілька секунд, коли сонячне світло впало йому на обличчя, хлопець наче отямився. Він потер потилицю, відчуваючи на собі десятки чужих поглядів, і ніяково скривився.

— Чи тобі вже легше? Чому ти знепритомнів у “Будинку жахів”? — дядько Сюй, одягнений у робочий одяг парку розваг, був дуже відповідальним і приніс пляшку води Хе Саню.

— Я чесно не пам’ятаю, що саме сталось. Я був наляканий і побіг в перші ж двері, які побачив. Там було мідне дзеркало на стіні, а в ньому хтось кликав мене на ім'я. А далі — нічого не пам’ятаю. — Хе Сань сидів зі спантеличеним обличчям. — Мабуть, це був спецефект “Будинку жахів”…

— У “Будинку жахів” є ще щось, пов'язане з дзеркалами? — дядько Сюй подивився на Чень Ґе, вираз обличчя якого виглядав не дуже добре.