Розділ 16 — Не залишайся тут на ніч

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

— Власник комплексу дуже підозрілий, але не можна відкидати й інші варіанти, — почухав потилицю Чень Ґе. — От би з кимось із мешканців поговорити…

З моменту входу в житловий комплекс він зустрів чотирьох людей: жінку, що ховалася за дверима, Ван Ці, який розклеював оголошення про зниклу людину, запального власника комплексу та літнього чоловіка в інвалідному візку.

— Старий живе з власником, тож він поки що не підходить. Жінка з першого поверху поводилась надто дивно, залишається тільки Ван Ці, який здається відносно нормальним. Він мав би знати щось про цей житловий комплекс.

Чень Ґе заніс термос у кімнату, замкнув двері й спустився на перший поверх.

Світло, що вмикалося від руху, заблимало. Чень Ґе ледь дійшов до першого поверху, як побачив Ван Ці, що шаркав коридором, тримаючи в руках стос оголошень про зниклу людину, просовуючи листівки у щілини дверей порожніх квартир, навіть не перевіряючи, чи там хтось живе.

Таке дивне заняття зацікавило Чень Ґе: зазвичай оголошення розклеюють у людних місцях, а цей навпаки — навмисно обирав порожні квартири.

Чень Ґе тихо йшов за Ван Ці, чекаючи, поки той всуне останнє оголошення під двері, перш ніж заговорити:

— Друже, я розумію, як це, коли зникає рідна людина. Але ти повинен бути сильнішим. Не муч себе цими безглуздими діями.

Почувши голос, Ван Ці повільно обернувся. Його каламутні очі були розфокусовані.

— Розумієш? Ти не можеш цього зрозуміти. Я ніколи не очікував, що ти...

Чень Ґе не став сперечатися. Він дістав телефон і показав збережену довідку про зникнення батьків, яку робив у поліції кілька місяців тому:

— Я не жартую. Пів року тому мої батьки раптово зникли. Спочатку я теж був у розпачі.

Ван Ці мовчки дивився на фото, і лише за хвильку прохрипів:

— Я співчуваю твоїй долі, але наші ситуації різні. Моя наречена повернеться. Я відчуваю: вона десь близько.

— Ти не проти поділитися своєю історією? Ми з тобою в одному човні. Можливо, я зможу допомогти, — Чень Ґе проговорював кожне слово щирим тоном.

Ван Ці завагався на мить. Можливо, згадавши, як Чень Ґе раніше підібрав для нього листівку, його погляд трохи пом'якшав:

— Ти не зможеш мені допомогти. Та як людина ти хороший, тому послухай одну мою пораду: тікай звідси й ні за що не залишайся на ніч!

— Гроші я вже заплатив. тож якщо ти кажеш піти, краще дай мені причину.

Він приїхав сюди, щоб виконати пробне завдання, а втекти зараз означало б провалити його і назавжди втратити шанс відкрити сценарій «Опівнічне вбивство».

— Що важливіше — гроші чи життя? — Ван Ці зиркнув по боках, переконався, що поруч нікого немає, і знизив голос: — У цій будівлі колись сталася різанина: цілу сім’ю вирізали. Усі навколо знають.

— Я чув чутки, що це проклятий будинок, але в інтернеті не знайшов жодних записів про цю справу. Мабуть, це просто плітки, — Чень Ґе висловив свої сумніви.

— Раніше ця будівля називалася житловим комплексом Фу’ань. Після трагедії її перейменували на житловий комплекс Пін’ань. Тоді ця справа викликала чималий резонанс. Вбивцю так і не спіймали, а душі несправедливо вбитих людей досі не знаходять спокою. Тому вони з'являються в старій будівлі пізно вночі, — Ван Ці говорив переконливо, а його обличчя виглядало дуже серйозним.

Чень Ґе криво усміхнувся:

— Вже у якій епосі ми живемо, а ти все ще віриш у це?

Він вимушено посміхнувся, хоча внутрішньо був більш схвильований, ніж будь-хто інший. Монстр за дзеркалом, привид любовного листа — хлопець щиро бажав уникнути подальших сутичок зі зловісними привидами.

Ван Ці з болем смикнув себе за волосся, не приховуючи своєї виснаженості:

— Спершу я теж не вірив… аж поки моя наречена не зникла неподалік.

Чень Ґе уважно прислухався. Те, що сталося з нареченою Ван Ці, було дивно схоже на ситуацію, що сталася з його батьками:

— Чому вона взагалі прийшла сюди?

— Чесно кажучи, я не знаю. Насправді, до її зникнення я навіть не чув про цю будівлю. Назву місця я дізнався від поліції; вони сказали мені, що саме в цьому місці зникли всі її сліди, — він розтис пальці, між яких залишилися вирвані волосини. — Тому я й приходжу сюди, шукаю… іншого виходу немає.

— І як, щось знайшов? — поцікавився Чень Ґе.

Ван Ці відкрив рота, ніби згадуючи дещо, про що не наважувався говорити вголос. Він дістав мобільний телефон з кишені і набрав на екрані кілька слів:

«Моя наречена, здається, була викрадена кимось із цього житлового будинку!»

Чень Ґе був ошелешений, прочитавши надруковане повідомлення; він не очікував такого повороту подій:

— Друже, зникнення і викрадення — це дві абсолютно різні речі.

Ван Ці жестом попросив Чень Ґе понизити голос. Він заблокував прохід спиною, відкрив вхідні повідомлення на своєму мобільному телефоні і дозволив хлопцю глянути те, що було написано.

Чень Ґе мав намір лише побіжно поглянути, але коли він розгледів текст повідомлення, його очі повільно розширилися:

У вхідних повідомленнях мобільного телефону Ван Ці було повідомлення від його нареченої!

У повідомленні лише два слова: «Врятуй мене».

Ще дивніше — час надсилання: учора близько другої години ночі.

— Людина, яка мала б вважатися зниклою, серед ночі надсилає тобі крик про допомогу? — Чень Ґе швидко взяв себе в руки після початкового шоку. — Оскільки ти отримав таке повідомлення, чому просто не подзвонив у поліцію? Твоя наречена явно ще жива.

Ван Ці запалими, почервонілими очима глянув на нього:

— Ти, мабуть, не повіриш, але щоночі опівночі я отримую саме таке повідомлення — завжди лише ці два слова. Головне те, що щойно я засинаю, SMS зникає без сліду, наче його й не було. Щоб зберегти це повідомлення, я не заплющував очей уже двадцять чотири години.

— Тобто варто тобі заснути, і лист стирається? — Чень Ґе вперше чув про таке.

— Знаю, ти подумаєш, що я божевільний, але це чиста правда, — Ван Ці сховав телефон і втомлено сперся об стіну. — Буває й інше. Наприклад, речі моєї нареченої таємничо з'являються в моїй квартирі без попередження. Ніби вона постійно нагадує мені, щоб я йшов і знайшов її.

Почувши останні слова Ван Ці, Чень Ґе здригнувся.

З урахуванням усього, що сталося останніми днями, пояснення напрошувалося саме собою: наречена Ван Ці, ймовірно, вже мертва і стала привидом, який тепер переслідує його.

Звісно, це за умови, якщо чоловік не бреше.

Ван Ці зблід ще більше, мов завершуючи свою сповідь:

— Вона зникла саме в цій будівлі. Через цей будинок моє життя пішло шкереберть. Це проклятий будинок, в якому блукають неупокоєні душі тих, хто загинув несправедливо. Кожен, хто наважиться наблизитися до нього, буде заражений нещастям. Ти маєш іти… негайно.