Розділ 18 — Пряма трансляція з проклятого будинку

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

У житловому комплексі Пін’ань лише одна людина відповідала цьому віковому опису — старий, що жив у квартирі власника, який навіть їсти самостійно не міг.

«Щось тут не так… Згідно зі статтею, власником будинку мав бути літній чоловік, а мене зустрічав чоловік середнього віку . »

Чень Ґе підвівся, підійшов до стіни й притиснув вухо, аби прислухатися.

З-за стіни долинав гучний звук телевізора — йшли беззмістовні рекламні ролики.

«Якби вони дійсно дивилися телевізор, чи не перемкнули б канал, щойно почалася реклама? Але вони слухають її вже кілька хвилин…» Чень Ґе щільніше притис вухо до стіни. «Я щось проґавив . »

Він заспокоївся й обміркував усе від самого початку:

«Після того, як я увійшов до своєї кімнати, почувся звук розбитої миски у сусідній кімнаті. Відразу після цього господар почав лаяти старого. Потім гучність телевізора раптово збільшилася... Старий прикутий до інвалідного візка і не може рухатися. Це, мабуть, власник збільшив гучність, але навіщо?»

Зіниці Чень Ґе звузилися — у свідомості промайнуло припущення:

«Чи не знущається чоловік зі старого? Використовує звук телевізора, щоб заглушити звуки ударів?»

Чим довше він думав, тим більш правдоподібною ставала ця версія.

«Я тільки-но заселився, як з сусідньої кімнати долинув звук розбитого посуду. Збіг занадто дивний. Чи міг старий навмисно це зробити? Адже, якщо подумати, через розбитий посуд не варто здіймати такий галас. Так! Власник злякався, що старий намагається привернути мою увагу. Але чому він мав би боятися? І чому старий чоловік шукав допомоги?»

Коли Чень Ґе згадав одну деталь, в його голові блискавично з’явилася думка: під час того, як власник лаяв старого, він в запалі кілька разів ужив діалектні слова не з цього району.

«Родина старого з Дзюдзяну, а цей власник — чужинець. Ймовірно, між ними немає жодних родинних зв’язків. За звичайних обставин літня людина ніколи не довірила б управління своїм майном незнайомцю, хіба що кульгавий чоловік узурпував усе й взяв старого в заручники! Якщо це дійсно так, то його справжня особистість може бути жадібним до грошей доглядачем, грабіжником, який вдерся в будинок, щоб пограбувати його, або навіть вбивцею, який скоїв злочин кілька років тому!»

Чим більше він про це думав, тим страшніше ставало!

Чень Ґе стиснув кулаки. «Це також пояснює, чому той раніше підслуховував за моїми дверима: він хотів дізнатися, скільки я вже зрозумів!»

На його чолі виступили краплі поту. Дедукція виявилася для Чена Ґе важчою, ніж очікувалося. Він ніколи офіційно не вивчав криміналістику чи логіку, тож мусив крок за кроком вибудовувати ланцюжок думок й збирати інформацію до купи.

«Що робити тепер? Увірватися до сусідньої кімнати й забити того власника моїм молотком? Ні, це надто імпульсивно. Якщо помилюся в судженнях, наслідки можуть бути жахливі.»

Він ходив по кімнаті, тримаючи молоток у руці, а в кишені — ніж для фруктів.

«Може, підійти й ще раз перевірити? Теж не те. А що, якщо я сполошу винуватця? У вбивці можуть бути спільники. Я не зможу протистояти ще одній парі рук, як тільки вони націляться на мене, моя ситуація стане небезпечною. Наразі я не маю конкретних доказів. Це все лише дикі припущення. А головна мета мого візиту сюди — знайти вбивцю тієї родини, що вчинив той злочин чотири роки тому…»

Чень Ґе знову завмер у тривозі. Минуло кілька хвилин, і раптом звук телевізора в сусідній кімнаті стих — настільки, що тиша стала лякати.

«Що сталося?» Він тихо відчинив двері, присів і зазирнув крізь щілину під дверима сусіда. Всередині панувала повна темрява — навіть світло було вимкнено.

«Усього восьма година вечора, а вже лягли спати?» Чень Ґе присів біля дверей власника, тримаючи в руці молоток. Раптом він усвідомив, що з боку може виглядати вельми підозріло, тому озирнувся довкола. Переконавшись, що поруч нікого немає, поспіхом сховав молоток у кишеню й повернувся до своєї кімнати.

«Лише з новин в інтернеті неможливо скласти точну картину. Якби ж зараз поруч був якийсь фахівець, який би допоміг мені проаналізувати ситуацію…» Чень Ґе ліг на ліжко і дістав телефон. Окрім Сюй Вань, з іншими контактами в адресній книзі він, здавалося, ніколи не розмовляв.

«Я настільки зосереджений лише на роботі, що схоже саме так виглядає справжня відданість.»

Поміркувавши, Чень Ґе згадав: єдина людина, яка бодай якось може бути пов’язана з розслідуваннями, — це той нещасний студент-медик Хе Сань, який минулого разу знепритомнів у "Будинку жахів".

«Судмедексперт у будь-якому разі розбирається в таких справах краще за мене.» Він відкрив свій профіль на платформі коротких відео. Щойно зайшов — і одразу побачив десятки нових приватних повідомлень.

Чень Ге відкрив випадковий лист і побачив, що це було особисте повідомлення від студії, яка базувалася на цьому вебсайті. Менеджер висловив зацікавленість у тому, щоб він приєднався до їхньої команди.

«То це, виходить, мисливець за талантами?» Витрачати час на це було ніколи, тому він просто почав шукати ID Хе Саня, не надаючи повідомленню значення.

Проте за кілька хвилин той самий менеджер знову надіслав повідомлення:

«Ви тут? Ми бачили ваше відео — воно має великий потенціал. Чи не хотіли б ви співпрацювати з нами?»

«Ми можемо залучити наших популярних стрімерів, щоб привернути увагу до вашого контенту.»

«Працювати самостійно дуже важко — на платформі майже всі блогери об’єднуються в команди. Радимо вам теж подумати про це.»

«Ви тут?»

Одне за одним на екрані вискакували спливаючі вікна, і Чень Ґе вже почав дратуватися.

«Я тут, між іншим, веду психологічну війну з убивцею-психопатом п’ятирічної давності, а вони мені голову морочать своїми студіями!» Він просто відповів двома словами:

«Не цікавить.»

«Гей, ви молодий і імпульсивний, чи не так? Подумайте ще раз — якщо приєднаєтеся до нашої студії, достатньо буде просто ставити наш логотип на своїх коротких відео. Ми забезпечимо вам найкращі канали для просування, щоб більше людей вас побачили.»

«Вибачте, мені поки не цікаво», — відповів Чень Ґе, вважаючи, що проявив максимум чемності. Будь-хто інший на його місці, ймовірно, спочатку б обсипав образами, а потім заблокував і вніс до чорного списку відправника.

«Ваше відео має шанс стати вірусним хітом, але пам’ятайте — це лише шанс. Щодня на платформу завантажується понад мільйон коротких роликів, ви просто один із тих, кому пощастило. Сучасна аудиторія прагне миттєвого задоволення, їй бракує терпіння чекати. Кожної миті з'являються все більш привабливі трюки та вірусні хіти. Без належного управління ваше відео скоро загубиться серед інших.»

«Ми обговоримо це завтра. Зараз я досить зайнятий», — відрубав Чень Ґе, бо вже знайшов ID Хе Саня.

«Що може бути важливішим за заробіток? Якщо не хочете приєднуватися, можемо домовитися інакше — скажімо, ми заплатимо вам за ваш контент та техніку фільмування…»

Не ставши витрачати більше часу, Чень Ґе просто додав того настирливого менеджера до чорного списку — і відразу надіслав повідомлення Хе Саню.

На його подив, відповідь прийшла майже миттєво:

«Бос, я якраз чекав, коли ти викладеш нове відео!»

«Зачекай хвилинку, у мене до тебе дуже важливе питання.» Отримавши номер телефону Хе Саня, він зателефонував молодому чоловікові і тихим голосом пояснив йому всю ситуацію.