Розділ 35 — Що сталося?

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

— Чому це зовні все затихло? — Хе Сань зиркнув на Лао Джао. — Може, вийдемо поглянути?

— Ворог не рухається — і я не рухаюся. Почекаємо, поки хтось загорлає, тоді й вийдемо. Будемо шукати у протилежному напрямку — так точно оминемо все те жахіття, — самовпевнено заявив Лао Джао.

— А це не вважається ‘зрадою’ союзників?

— Яка ще зрада? Це раціональне використання самопожертви товаришів, щоб виграти час для перемоги. — круглий, наче футбольний м’яч, Лао Джао стояв за спиною Хе Саня, от тільки щупла статура першокурсника не могла прикрити й половини його пишних форм.

— І скільки нам ще тут стирчати? А раптом у цьому “Будинку жахів” залишилися тільки ми двоє? — Хе Сань, як людина проста й чесна, підозрював, що старшокурсник його банально підставляє.

— Ми вже обшукали всі кімнати на другому поверсі. Ми також обшукали більшу частину третього поверху. Я підозрюю, що вихід знаходиться на першому поверсі. Іншими словами, ми вже за крок до фінішу, — Лао Джао поплескав хлопця по плечу. — Тримайся, не здавайся на самому порозі успіху.

— Знайшов час годувати мене своїми повчаннями, — Хе Сань зітхнув. На душі було кепсько: він же прийшов лише як провідник і зовсім не планував заходити всередину.

— Не будь таким песимістом, — Лао Джао почав загинати пальці, підраховуючи шанси. — Я чув крики Мавпи та Сяо-Хуей — їх, мабуть, уже вивели. Відкидаємо того восьмого зайвого, і виходить, що в будівлі лишилося ще п’ятеро наших. Шанс того, що вбивця поженеться саме за нами — лише три п’ятих. Нема чого поспішати, просто чекаємо.

— Гаразд, твоя взяла, — Хе Сань припав до дверної щілини, вдивляючись у напівтемряву коридору. Буквально за мить йому здалося, що там щось з’явилося.

Він протер очі. Посеред підлоги невідомо звідки взялася обшарпана лялька.

«Марення? Може, вона там і була? Та ні, я ж тут хвилин десять сиджу, очей з коридору не зводжу», — Хе Сань легенько ляснув себе по щоках і знову глянув у щілину. Лялька не просто була там — вона стала помітно ближче до дверей.

«Вона сама рухається? Чи це я так перенервував, що почалися галюцинації?» Він струснув головою, а коли знову подивився — ляльки вже не було.

«Дивно. Невже справді здалося?»

...

Тим часом біля службового входу на першому поверсі Чень Ґе переодягався в халат лікаря-череполама. Він відправив Сяо-Вань наглядати за виведеними студентами, а сам вирішив особисто вийти ‘на полювання’.

Закривавлена уніформа, ланцюги з викарбуваними обличчями, важкий молот і маска зі зшитої шкіри — у такому вигляді Чень Ґе здавався куди переконливішим і страшнішим за Сяо-Вань, як завдяки зросту, так і завдяки аурі загрози.

«Ці маленькі негідники планують проти мене виснажливу війну?» З кожним кроком ланцюги бряжчали. Це створювало психологічний тиск, але водночас видавало його позицію. За п’ять хвилин блукань він так нікого й не зустрів.

— Босе, на камерах нікого не видно. Мабуть, поховалися по кімнатах, доведеться перевіряти кожну, — пролунав у навушнику голос Сяо-Вань. — Пропоную наступного разу встановити камери в усіх кутках “Будинку жахів”. Якщо їх розмістити лише на перехрестях коридорів, залишиться занадто багато сліпих зон.

— Будуть гроші — встановимо, — відказав Чень Ґе, штовхаючи чергові двері.

Коли він дійшов до повороту на другому поверсі, то помітив, що біля однієї з кімнат на підлозі лежить лялька.

«Знову малеча розгулялася? Спеціально вляглася під дверима.» Чень Ґе на мить замислився і все зрозумів: «Там точно хтось ховається, а малеча мені підказує.»

Він вдав, ніби нічого не помітив, і спокійно пройшов повз. Відійшовши метрів на десять, Чень Ґе підхопив ланцюги, щоб вони не скреготіли по підлозі, і максимально тихо, притискаючись до стіни, повернувся назад.

Він вибрав сліпу зону, присів і зазирнув у щілину під дверима.

...

Усередині кімнати Хе Сань та Лао Джао, затамувавши подих, затиснули роти руками.

— Звук ланцюгів стих, вбивця пішов далі, — прошепотів зблідлий Лао Джао, щосили намагаючись зберегти обличчя ‘авторитетного’ старшокурсника. — Чесно кажучи, я зовсім не боюся. На мою думку, вбивця щойно піднявся з першого поверху і найближчим часом не повернеться. Це наш шанс!

Він важко підвівся з підлоги. — Зараз швидко перебігаємо на перший поверх, оминаємо психопата і лишаємо його в дурнях. Сяо-Сань, глянь ще раз: якщо шлях вільний — вимітаємося.

Хе Сань погодився з логікою Джао. Він припав до дверей, вдивляючись у щілину.

Його обличчя обвіяло легке тепло. Цього разу він побачив не темний коридор і не пошарпану ляльку. На нього впритул дивилося налите кров’ю людське око, що заглядало всередину з того боку дверей!

— Матінко рідна!

Хе Сань ледь не знепритомнів від жаху. Він повалився на спину і почав гарячково відповзати вглиб кімнати. Лао Джао теж неабияк перелякався:

— Що?! Що ти там побачив?!

Єдиною відповіддю був звук повертання ручки. Старі двері скрипнули, відкриваючись, і в дверному отворі з'явилася залита кров'ю постать, від якої віяло чистим, первозданним злом.

Побачивши це, Лао Джао відступив, ніби намагаючись втиснутися в стіну.

— Не варто так тулитися до стін. А що як там усередині хтось є? — Чень Ґе спокійно засунув руку в кишеню і непомітно натиснув кнопку на чорному телефоні, активуючи механізм.

Лао Джао від страху сильно затремтів. Він ще не встиг усвідомити сенс почутих слів, як його спина відчула щось дивне. Він мимоволі озирнувся: панель стіни розійшлася вбік, а в ніші за нею виявилася замурована жінка!

У голові Джао все згасло. Сили миттєво покинули його, і він завалився на спину. Світ закрутився, а погляд став скляним.

— Панове, ваша екскурсія завершена. Я виведу вас.

Тільки-но Чень Ґе це промовив, як на третьому поверсі пролунав гуркіт розбитого скла, а слідом — несамовитий крик Фен-ґе.

«Щось сталося?» Чень Ґе миттю викликав Сяо-Вань, щоб вона забрала цих двох, а сам стрімголов кинувся нагору.

Він забіг до однієї з кімнат на третьому поверсі й побачив Фен-ґе, який зі стільцем у руках відчайдушно відбивався від порожнечі. Чень Ґе зняв маску й зачекав, поки хлопець зовсім видихнеться і впаде на підлогу.

— Що тут сталося? — Чень Ґе вирвав стілець з рук Фен-ґе і відкинув його вбік. Студент був у стані сильного шоку, в його очах плескався неконтрольований жах.

— Ти бачив щось дивне?