Розділ 37 — Відповідність вимогам щодо розширення

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Фен-ґе був на смерть переляканий. Він дивився на Чень Ґе, що стояв посеред кімнати, а в його уяві вже прокручувалися кадри з розчленуванням та приховуванням доказів.

— Не нервуй так, я просто пожартував, — Чень Ґе відчув легке розчарування. Він поставив те запитання лише тому, що помітив у хлопці рису, якої бракує багатьом звичайним людям.

Завдяки підказці ляльки, Фен-ґе зміг силою волі протистояти істоті з дзеркала. Його дух виявився значно міцнішим, ніж у пересічної людини — він не зламався навіть перед обличчям невідомої нечисті.

Саме за це Чень Ґе його й оцінив. Якби випала нагода, він би залюбки потоваришував із ним, щоб разом розслідувати паранормальні випадки — наприклад, розібратися з тією самою істотою в дзеркалі. Хлопець щиро хотів поділитися правдивою інформацією, але, на жаль, Фен-ґе не вловив підтексту.

«На сторонніх розраховувати не варто, доведеться справлятися самому.»

Чень Ґе замкнув двері сценарію «Опівнічне вбивство», і поки він допомагав Фен-ґе спуститися на перший поверх, чорний телефон знову завібрував. Хлопець аж здригнувся, чекаючи на чергову халепу, і швидко витягнув девайс.

❖ Кількість відвідувачів за місяць перевищила сотню, рівень позитивних відгуків сягнув понад 60%. Умови для розширення виконано!

❖ Увага: після кожного розширення “Будинку жахів” ти отримуватимеш таємничу нагороду (після трьох розширень атракціон буде модернізовано до “Жахаючий лабіринт”)!

«Так швидко можна розширюватись?»

Модернізація — це круто, але поки що Чень Ґе про це не думав. Головне — позбутися дзеркального монстра.

Коли вони вийшли з “Будинку жахів”, сонячне світло залило сходи біля ролет. Студенти медичного університету Дзюдзяну всі гуртом ‘відпочивали’ біля входу.

Хтось тримався за голову, хтось обіймав коліна, дівчата зі збляклими обличчями витирали сльози, а дехто просто втупився скляним поглядом у небо, лише щоки час від часу нервово сіпалися.

Історія повторилася, але цього разу масштаб був більш вражаючим. Зайшли сповнені енергії, а вийшли — ледь живі. Неймовірно, як за сорок хвилин може настільки змінитися ментальний стан цілої групи людей.

Відвідувачі навколо тицяли пальцями, але Чень Ґе не бачив у цьому нічого поганого. Що то за “Будинок жахів”, якщо в ньому не страшно?

Він ‘припаркував’ Фен-ґе поруч з іншими — тепер картина була ідеальною, уся ‘сім’я’ в зборі.

— Сяо-Чень! Підійди-но сюди, — натовп роззяв знову привернув увагу дядька Сюя. Чоловік середнього віку дивився на Чень Ґе з явним головним болем. — Пояснюй: що сталося цього разу? Минулого разу одна людина зомліла — гаразд, буває. Але тепер ледь притомні аж семеро! Ти що, хочеш, аби наш парк потрапив у кримінальні хроніки?

Чень Ґе відвів погляд і кілька разів сухо кашлянув: — Вони прийшли на екскурсію, а я просто надав їм послуги найвищої якості. Усе за стандартною програмою. Можу гарантувати: я до них навіть пальцем не торкнувся. Можете перевірити камери спостереження — усе чітко за правилами “Будинку жахів”.

— Не прикидайся дурником! Від ‘стандартної програми’ у дівчини на потилиці гуля завбільшки з кулак не вискакує! — дядько Сюй крадькома вказав на Хуей-цзе, намагаючись не робити різких рухів, аби не спровокувати нову істерику в потерпілої.

— Тут я безсилий. Я біг попереду, а вона вчепилася в мій одяг і гналася за мною. Я сховався в шафі — вона залізла слідом. Навіть і пальцем не поворухнув, а вона почала світити мені ліхтариком прямо в очі. Мене аж засліпило, я й слова не встиг сказати, як вона сама з переляку врізалася головою в стінку шафи. Ну що я міг зробити? Сам від цього в шоці, — Чень Ґе переказав версію подій, дещо змінивши кут огляду.

— Виходить, ти ще й тут ні до чого?

— Ну, зовсім трішки.

— Не стався до цього так легковажно, будь обережнішим. Більше такого не має бути, — повчально мовив дядько Сюй. — А що як у когось серце не витримає? А якщо трапиться якийсь скандаліст — твій атракціон прикриють швидше, ніж ти кліпнеш.

— Я зрозумів. Ще щось? — Чень Ґе не став сперечатися, але про себе подумав, що як трапиться скандаліст, він просто ‘подарує’ йому того любовного листа, і подивимося, чиї нерви здадуть першими.

Дядько Сюй бачив, що хлопець не надто переймається його словами. Він зітхнув і за кілька секунд продовжив: — Сяо-Чень, зазвичай я не лізу не в свої справи, але твоїх батьків немає поруч, тож хтось має це сказати.

— Так, я слухаю.

— Вранці Сяо-Вань казала, що тебе показували в новинах. Що це ти допоміг поліції у справі п'ятирічної давнини. — Дядько Сюй зовсім не виглядав задоволеним.

— Було таке.

— І якого біса ти поперся посеред ночі в той будинок? Ти хоч розумієш, як це небезпечно? Там же справжні вбивці! — Дядько Сюй не давав Чень Ґе вставити й слова. — Якщо тобі бракує грошей на оренду чи комуналку, не треба так ризикувати заради винагороди. Я можу позичити тобі чи сам заплачу за оренду в парку. Ти ще молодий, не збивайся на криву доріжку!

— Не хвилюйтеся, дядьку Сюй, я знаю, що роблю.

— Знаєш — то й добре, не буду більше докучати. Якщо в тебе питань нема, я піду. І давай, приведи до тями цих ‘відпочивальників’ біля входу, а то розляглися тут, наче на пляжі.

Дядько Сюй уже розвернувся, щоб піти, але Чень Ґе його зупинив.

— Що ще?

— Дядьку, мені справді потрібна ваша допомога, — Чень Ґе відвів очі. — Чи могли б ви позичити мені п’ять тисяч? Хочу встановити камери в кожному кутку “Будинку жахів”. Щойно отримаю винагороду — одразу поверну.

Після випадків із Хе Санем та Фен-ґе Чень Ґе почав серйозно хвилюватися — у приміщенні було забагато сліпих зон.

— Ти знову хочеш вкладати гроші в цей атракціон? — Дядько Сюй зупинився. — Сяо-Чень, я позичу тобі гроші, але скажу прямо: справи в нашому парку розваг зараз кепські. Твої інвестиції можуть просто вилетіти в трубу.

Він підкликав хлопця в затінок, де було менше людей: — Нашому парку вже одинадцять років. Основні розваги давно застаріли. Зараз настає ера технологічних парків із віртуальною реальністю, інтерактивними шоу та креативними ідеями. Простіше кажучи, ми на межі закриття. Не лише твій “Будинок жахів” — у всіх класичних атракціонів відвідуваність падає.

— Я це знаю, — Чень Ґе був налаштований рішуче, і камери були лише першим кроком.

— Та що ти знаєш? — Дядько Сюй вимкнув рацію. — В Східньому Дзюдзяні скоро добудують “Парк віртуального майбутнього”. Парк нового покоління, подібних якому в країні одиниці, перетвориться на головну візитівку регіону. Чим ми будемо з ними конкурувати? Зараз усі — від менеджерів до прибиральників — шукають собі запасні варіанти. І тільки ти один, як дурний, йдеш напролом.