Розділ 46 — Підозрюваний

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Спостерігаючи за чоловіком на моніторах, Чень Ґе поєднав усі його дивні дії в один ланцюжок, і його пальці мимоволі стиснулися в кулаки.

Він не промовив ні слова, просто стояв посеред адміністративного корпусу, дістав телефон і набрав номер капітана Лі з відділку Західного Дзюдзяну.

— Дядьку Саньбао, я хочу заявити про злочин!

— По-перше, номер поліції — 102, дзвонити мені особисто немає сенсу; по-друге, називай мене капітаном Лі, — пролунав після другого гудка хрипкий голос офіцера.

— Я знайшов останнього втікача з апартаментів Пін’ань! Він щойно був у парку “Нове століття”!

— Ти впевнений? — голос капітана Лі миттєво змінився.

— Це точно він. Тільки не думайте їхати на патрульних машинах, щоб не сполохати його завчасно.

— Будемо за п'ятнадцять хвилин!

Зв’язок перервався. Чень Ґе тримав телефон, не зводячи очей з екранів спостереження. Працівник адміністрації, відчувши, що справа серйозна, швидко покликав менеджера Сюя.

— Що тут коїться? — за мить увійшов дядько Сюй із пляшкою води. — Навіть пообідати не дадуть... Сяо-Чень, чого ти не у своєму “Будинку жахів”, а стирчиш тут?

Він підійшов до моніторів і, побачивши телефон у руках хлопця, обережно запитав:

— Кому це ти дзвонив?

— У поліцію.

Чень Ґе не повертав голови, його погляд метався між екранами:

— Мають бути тут за п'ятнадцять хвилин.

— Поліція?! Чому ти не порадився зі мною перед таким серйозним кроком! — голос дядька Сюя різко підвищівся. — У парку є чіткі протоколи дій на випадок надзвичайних ситуацій чи злочинів...

— Дядьку Сюй, — Чень Ґе обернувся і перебив його. Його погляд був спокійним, але в зіницях проглядався той самий незрозумілий духовний зір, від якого ставало ніяково. — Мене хочуть убити!

Після цих слів в адміністрації запала мертва тиша. Усі працівники втупилися в нього.

— Чень Ґе, ти забагато часу проводиш у тому “Будинку жахів”, у тебе що, нервовий зрив? — дядько Сюй навіть перестав називати його Сяо-Чень. — Що ти верзеш серед білого дня!

— Я допоміг поліції розкрити справу п'ятирічної давнини в апартаментах Пін’ань. Але один із убивць досі на волі.

Тут до дядька Сюя почало доходити:

— Ти хочеш сказати, що він пробрався в парк? Хоче помститися тобі?

— Я думав, він втече в іншу провінцію чи місто, але хто ж знав, що цей хлопець такий зухвалий. — Чень Ґе вказав на чоловіка на екрані. — Цей відвідувач поводиться вкрай дивно. Довгі рукави, кепка, обличчя максимально сховане. Погода не прохолодна, але обидві руки він тримає в кишенях. Навіть коли курив чи пив воду, то використовував лише праву руку. Ліва жодного разу не показувалася з кишені.

— І що це доводить? Може, це просто його звичка, — дядько Сюй поставив воду і зачинив двері до зали спостереження.

— Втікача звати Джан Пен. Зріст і статура майже ідентичні чоловікові на відео. Але головне — у Джан Пена на тильній стороні лівої долоні татуювання у вигляді півонії.

— Півонії?

— Квітуча півонія — символ багатства. Цей чоловік — запеклий гравець, який втратив усе.

— Ти вважаєш, він боїться засвітити татуювання, тому тримає руку в кишені? — дядько Сюй теж напружився. — А може, у нього просто якась шкірна хвороба?

— У мене є й інші докази. — Чень Ґе перемкнув камеру. — Зайшовши в парк, він сходив лише на оглядове колесо. Тричі поспіль. Розумієте, що це значить?

— І що? — менеджер Сюй вже не встигав за ходом думок хлопця.

— Оглядове колесо — найвища точка огляду в парку. Він вивчав територію згори, плануючи маршрути відходу. — Чень Ґе сповільнив запис. — Коли ми з Сяо-Вань пішли в їдальню, він тишком наблизився до “Будинку жахів”. Цілий ранок вештався поруч, але не заходив. Чекав, поки будівля залишиться без нагляду. Це не поведінка нормального відвідувача.

— Твоя правда, — дядько Сюй кивнув, аргументи Чень Ґе звучали переконливо. — Але навіщо йому підходити до порожнього атракціону?

Чень Ґе постукав пальцями по столу:

— Спробуйте поставити себе на його місце. Якби я хотів максимально безпечно вбити власника “Будинку жахів”, то заздалегідь сховався б всередині. Коли атракціон зачиняється на перерву чи обслуговування, я б завдав раптового, фатального удару. Усередині повно місць, де можна заховатися, і де зручно приховати тіло. Якщо прибрати сліди крові, труп знайдуть хіба що наступного дня.

Від слів Чень Ґе по спині дядька Сюя побігли мурашки. Він уже чітко уявив цю жахливу сцену.

— Це справді моторошно...

— Не просто моторошно — це мало не сталося насправді! — Чень Ґе відвів погляд, його кулаки повільно розтиснулися. — Добре, що він занадто поспішав. І добре, що через останні події мої нерви постійно напружені, тому я його й помітив.

— Де він зараз? Мені евакуювати відвідувачів? — дядько Сюй зрозумів серйозність ситуації.

— Він покинув парк одразу, як я його помітив. Тоді я ще не бачив записів і не був певен у здогадці, тому не став його зупиняти.

— Ти правильно зробив. Якби злочинець почав відбиватися в натовпі, була б біда, — дядько Сюй відпив води і звернувся до персоналу: — Зараз приїде поліція, усім максимально сприяти.

За п'ятнадцять хвилин двері відчинилися. Увійшли троє чоловіків у цивільному, очолював їх капітан Лі.

— Де Чень Ґе? Показуйте ваші записи.

За допомогою техніків капітан Лі порівняв зображення чоловіка в кепці з базою даних поліції. Результат був однозначним: це одна й та сама особа!

— Ти знову відзначився, хлопче, — капітан Лі поплескав Чень Ґе по плечу і почав доповідати у міське управління. Було вирішено діяти двома групами: одна розпочала приховане переслідування, інша — встановила спостереження навколо парку.

— Джан Пен вкрай небезпечний. Раз він на тебе націлився — будь дуже обережним. Скоріш за все, ще повернеться. Я раджу тобі поки не залишатися в “Будинку жахів”.

Працівники адміністрації занервували, проте сам Чень Ґе був напрочуд спокійним:

— Якщо мене не буде, Сяо-Вань сама не впорається, і атракціон доведеться зачинити. Як тільки “Будинок жахів” закриється, Джан Пен зрозуміє, що щось не так. Він хитрий і просто так на гачок не піде.

— То ти хочеш сказати, що збираєшся стати приманкою? — капітан Лі насупився, вважаючи це занадто ризикованим.

— Не хвилюйтеся. Якщо цей хлопець наважиться зайти в мій “Будинок жахів”, я зроблю так, щоб він звідти вже не вийшов.