Розділ 49 — Сяо-Чень, ти не поранився?

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Джан Пен вилетів зі службового коридору, наче ошпарений. Він кидався з боку в бік, як сліпа муха. Планування “Будинку жахів” було заплутаним, а оскільки світло ніхто не вмикав, пробігши кілька метрів, чоловік із жахом усвідомив, що не може знайти шляху назад.

— Чого ж ти зупинився? Не бійся, я не скривджу тебе, просто хочу провести один маленький експеримент, — стискаючи молот обома руками, Чень Ґе, наче привид, ішов слідом за чоловіком, заганяючи його в глухий кут.

— Не скривдиш?! Та не пройшло і трьох секунд, а ти мені вже руку зламав! Це ти називаєш ‘не скривджу’?! — Джан Пен уже давно викинув ніж. Ліва рука стікала кров’ю, права — повністю втратила чутливість і висіла на плечі, наче локшина. У якийсь момент йому стало так прикро, що навіть з’явився порив самому здатися поліції.

— Годі борсатися. Раджу тобі бути слухняним і робити те, що я скажу, інакше решту життя проведеш в інвалідному візку, — Чень Ґе повільно наближався. Він не відчував жодного жалю: Джан Пен прийшов його вбити, і якби хлопець не виявив його завчасно, то вже був би мертвий.

— Чоловіче, хіба так має поводитися жертва?! Та мені просто хронічно не щастить! — ніж Джан Пена загубився невідомо де, він був беззбройний, тому просто кидався в кожен ліпший поворот.

— А бігаєш ти спритно, — Чень Ґе продовжував гонитву. Пройшовши ще кілька кроків, він раптом знову почув той самий химерний звук різання. Чорна тінь вислизнула зі службового коридору!

Істота з дзеркала, мабуть, тільки зараз зорієнтувалася в ситуації. Вона зрозуміла: її шанс настав.

Джан Пен, не розбираючи дороги, мчав першим поверхом. На повороті він помітив, як хтось ніби махає йому рукою. Можливо, тиск з боку Чень Ґе був настільки нестерпним, що чоловік без вагань побіг прямо до тієї постаті.

Хлопець, що біг позаду, теж побачив це. Його пройняв холод: постать за зростом і статурою була точнісінько як Хе Фен. Це була істота з дзеркала!

«У рай є дорога, та ти не йдеш, у пекло немає воріт, а ти ломишся... Це ж справжній привид!» Не встиг Чень Ґе і рота розкрити, як Джан Пен разом із тінню вже опинилися в кінці коридору. Під керівництвом ‘поводиря’ вбивця заскочив у вбиральню.

«Дзеркала у вбиральні на першому поверсі цілі. Істота заманила його туди явно для того, аби напасти!» У цей критичний момент Чень Ґе теж занервував. Він підбіг до вбиральні, смикнув ручку, але двері були заблоковані.

Події почали виходити з-під контролю. Тінь з’явилася раптово і забрала Джан Пена до того, як хлопець встиг його втихомирити.

— А-а-а!

Минуло лише кілька секунд, як із вбиральні пролунав пронизливий крик. Почувся гуркіт перекинутих речей і дзвін розбитого скла. Здавалося, Джан Пен зіткнувся з чимось неймовірно жахливим.

— Що там коїться?! — Чень Ґе замахнувся і вдарив молотом по замку. Замок відлетів, але двері не піддалися — з того боку їх підперли шафою для мотлоху.

Не бачачи, що відбувається всередині, Чень Ґе почав виходити з себе. Він став несамовито гатити молотом по дерев’яному полотну.

*Бам! Бам! Бам!*

Гуркіт був настільки потужним, що його, мабуть, було чутно навіть зовні. Чень Ґе вклав усю силу: порожнисті двері проламалися наскрізь, шафа за ними захиталася, і утворилася щілина завширшки в долоню.

Заглянувши всередину, він побачив, що чорна тканина, яка закривала дзеркало, впала на підлогу. Джан Пен розгублено дивився у дзеркальну поверхню, але найстрашніше було те, що між ним і дзеркалом стояла висока чорна тінь!

Ця постать повільно змінювалася, аж поки її статура не стала такою ж, як у Джан Пена. Вона зробила крок назад, наполовину занурюючись у дзеркало, і тоді сталася найдивніша річ.

Чоловік із застиглим поглядом сам рушив до дзеркала. Він притиснувся обличчям до скла, і в цей момент його тіло злилося з тінню.

За три-чотири секунди губи Джан Пена, що несвідомо відкрилися, розпливлися в боки у моторошній посмішці!

Він повільно обернувся і крізь пролом у дверях та шафу подивився прямо на Чень Ґе. Вмочивши палець у кров на своїй руці, він почав щось писати на склі.

Минуло ще кілька секунд, і погляд Джан Пена нарешті став нормальним. Його пересмикнуло, і він, не кажучи ні слова, вистрибнув через вікно вбиральні назовні.

«Істота з дзеркала перебралася в тіло Джан Пена? Чому вона так мене ненавидить? Невже через те, що я кілька разів псував її плани?» Раніше монстр атакував Хе Саня та Хе Фена, але щоразу зазнавав невдачі через втручання. Можливо, саме тому він затаїв образу на власника “Будинку жахів”.

Двері вбиральні заклинило, і швидко вибити їх не виходило. Чень Ґе поспішив до центрального виходу, але не встиг дійти, як зовні почувся голос капітана Лі.

— Чень Ґе! Тримайся! Ми вже тут! — з гуркотом захисні ролети було відчинено, і всередину забігло кілька поліцейських.

Побачивши як розвертається ситуація, Чень Ґе миттєво закинув молот у куток, зірвав маску та скинув халат.

У коридорі залунали кроки, першим влетів капітан Лі. Побачивши Чень Ґе, який стояв посеред проходу, він підбіг до нього: — Сяо-Чень, ти цілий? Не поранився?

Хлопець вчасно відступив на крок і ‘слабко’ привалився до стіни, приклавши руку до грудей: — Я... я трохи перелякався, але все гаразд. Не зважайте на мене, швидше за Джан Пеном! Він вистрибнув через вікно вбиральні!

— Решту залиш нам. Ти сьогодні добре попрацював.

— Це дрібниці. Головне — спіймати злочинця, хіба моя маленька жертва порівняно з цим щось значить?

— Більше так не ризикуй, це ж було смертельно небезпечно! — у погляді капітана Лі читалося захоплення. Він відправив групу на перехоплення, а сам залишився з Чень Ґе, щоб оглянути місце події.

Зайшовши до кімнати відпочинку персоналу і побачивши кров на ліжку, він знову напружився: — Сяо-Чень, ти таки поранений? Покажи!

— Та кров не моя... — Чень Ґе не знав, як це пояснити. — У кімнаті було темно, здається, підозрюваний сам себе порізав.

Капітан Лі кивнув. Він підсвітив ліхтариком понівечену постіль: — Тільки людина в стані крайнього божевілля, не вміючи поводитися з ножем, могла так порізатися.

Чоловік вказав на сліди: — Сімнадцять ударів ножем! Цього достатньо для звинувачення в замаху на вбивство, ось наші докази!

Дивлячись на пошматовану ковдру, Чень Ґе теж відчув, як по спині пробіг холодок. Капітан Лі надів рукавички й жестом попросив хлопця вийти: — Нічого тут не чіпай, зараз приїдуть криміналісти для фотофіксації.

— Звісно, я обов’язково співпрацюватиму, — Чень Ґе вийшов. Користуючись моментом, він непомітно переховав молот, а потім зупинився біля дверей вбиральні: «Здається, Джан Пен щось написав на дзеркалі перед тим як втекти?»