Розділ 59 — Будьмо разом назавжди

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

У танцювальній залі панувала мертва тиша. Першим у тьмяно освітленому дзеркалі отямився чоловік. Він стояв перед п'ятьма дівчатами, агресивно погрожуючи їм.

Одна з них розплакалася від страху, але нападник смикнув її до себе і, тицяючи пальцем в обличчя, щось сказав. Почувши це, дівчина почала відчайдушно хитати головою.

У цей момент підвелася інша танцівниця, приблизно такого ж зросту, як і Джан Я. Вона добровільно підійшла до нього і почала допомагати йому переконувати решту.

Видно, вони зустрічались вже не вперше, і їх пов'язували досить заплутані стосунки. Ба більше, раптова поява цього чужинця одразу після того, як пішов учитель, навряд чи була випадковістю — усе скидалось на їхню заздалегідь сплановану змову.

Під тиском незнайомця та через умовляння високої супутниці решта, врешті-решт, схилили голови. Порадившись кілька хвилин, він першим залишив приміщення.

П'ятеро дівчат також зайшли до роздягальні, змінили одяг, а потім усі пішли геть.

Дзеркало повернулося до свого звичного стану, проте атмосфера в танцювальній залі ставала дедалі гнітючішою. Чень Ґе відчував, як ззаду віє могильним холодом — здавалось, ніби він притулився до давно закляклого трупа.

«Це все?» Віддзеркалення зафіксувало лише те, що колись сталося в цій залі. Проте, що відбувалося далі, Чень Ґе міг тільки здогадуватись — інтуїція підказувала йому, що все не так просто.

Падіння з четвертого поверху — якщо тільки не впасти головою донизу — залишає бодай крихітний шанс на порятунок. Цілком імовірно, що Джан Я на той момент була ще живою.

«Червоний привид, сповнений глибокої образи та злоби... Чи міг той товстун злякатися викриття і добити Джан Я, коли вона ще дихала? У центрі мистецтв повністю замінили дренажну систему — чи не тому, що той незнайомець використав її для утилізації тіла?»

Але Чень Ґе одразу відкинув цю мимовільну думку. Джан Я зникла у школі, тож поліція обов'язково провела б ретельне розслідування. До того ж позбутися трупа — справа не з легких, і зазвичай, що більше намагаєшся замісти сліди, то більше припускаєшся помилок.

Йому було страшенно цікаво дізнатися, що відбулося далі, але видіння в дзеркалі скінчилися. Воно зафіксувало лише сцени всередині приміщення.

«Мабуть, мені варто зателефонувати капітану Лі. Йдеться про людське життя, а приватна школа Західного Дзюдзяну якраз підпорядкована його відділку поліції, у нього точно мають бути відповідні архіви.»

Задум Чень Ґе був чудовим, але, щойно він поворухнувся, ззаду пролунав пронизливий, ріжучий вуха крик.

Джан Я притислася до його спини; по її червоній сукні стікала свіжа кров, а пасма волосся, наче звивисті отруйні змії, заповзли на плечі хлопця і обвилися навколо шиї та грудей, міцно сковуючи їх обох.

— Я не збирався йти! Я лише хочу тобі допомогти! — поспіхом вигукнув Чень Ґе.

Він уже задихався, але чорні пасма продовжували затягуватись, наче намагались розчавити й увібрати кожну часточку його тіла в себе.

Можливо, Джан Я вірила, що тільки так вони поєднаються назавжди, і бачила в цьому вияв найчистішого кохання.

Чень Ґе щойно втік із вовчого лігва, як потрапив у пащу тигра. Тепер він нарешті збагнув, чому любовний лист Джан Я вважався прокляттям. Цій красуні взагалі не подобалися живі люди: що палкіше вона прив'язувалась до когось, то швидше вбивала.

Притиснутий спиною до спини, з закляклими кінцівками, Чень Ґе не мав сили навіть поворухнутися. Чинити опір було марно, тож він міг лише без упину благати її:

— Я допоможу тобі заявити в поліцію! Я змушу слідчих відновити справедливість і притягнути до відповідальності вбивцю, який скривдив тебе!

Промовляючи це, Чень Ґе відчув легкі докори сумління. Ситуація з Джан Я була особливою. Вона відрізнялася від тієї родини з чотирьох осіб у житловому комплексі Пін'ань — своїх кривдників вона вже власноруч замурувала в стільці!

Колись елегантна та добра дівчина тепер остаточно перетворилася на божевільного, повного лютої сили злого духа. Чень Ґе навіть уявити не міг, через які жахіття пройшли ті п'ятеро дівчат, перш ніж опинитися всередині стільців.

Хлопець вже облишив спроби переконати її, але, на його подив, щойно він згадав про покарання винних, чорне волосся на його тілі перестало стискатися.

«Що відбувається? Невже хтось з убивць досі не зазнав заслуженої кари?» — промайнуло в його голові. Він поспіхом заговорив знову, раз за разом повторюючи обіцянку допомогти Джан Я вистежити абсолютно кожного, хто заподіяв їй шкоду.

Чорне волосся почало потроху послаблювати хватку. Джан Я, здавалося, зважувала його слова. У цей момент Чень Ґе залишалося тільки чекати.

У темній танцювальній залі знову запанувала тиша, але за якихось десять секунд сталося те, чого ніхто не міг передбачити.

У цю критичну хвилину, коли вирішувалася питання його життя й смерті, задні двері танцювальної зали раптово прочинилися, і всередину зазирнув високий, худорлявий чоловік.

Побачивши Чень Ґе, він розплився в жорсткій і збудженій посмішці, а рука з татуюванням піона витягла з-за спини кухонний ніж.

Як не дивно, побачивши цього чоловіка, Чень Ґе теж усміхнувся. Його сповнений нетерпіння вираз обличчя ніби промовляв: «Ну нарешті ти прийшов!»

— Не чекав побачити мене тут? Ти наслідив на кожному кроці. Обірвав дикий виноград на стіні корпусу, на єдиному вікні центру мистецтв залишилася свіжа земля та насіння трави, а всередині взагалі затоптав все брудом. Ти був надто необережним! Сьогодні я розквитаюся з тобою за всі старі й нові образи!

Цим високим і худим чоловіком біля дверей був не хто інший, як Джан Пен. Його очі налилися кров'ю, він перебував у стані шаленого збудження, міцно стискаючи ніж своєю вцілілою рукою.

Проте Чень Ґе ніяк не міг очікувати того, що сталося далі. Щойно Джан Пен випалив цю довгу тираду і ступив крок до зали, вираз його обличчя миттєво змінився, наче він начепив іншу маску.

Ще мить тому він кипів від люті, та раптом почав у паніці задкувати, а його очі налились жахом і злобою.

«Потвора з дзеркала заволоділа його тілом?» Чень Ґе не встиг до кінця збагнути ситуацію, як Джан Пен стрімкіше, ніж прийшов, кинувся навтьоки вниз сходами. Він біг так, наче побачив щось невимовно жахливе — його кінцівки неприродно викручувалися, роблячи його схожим на незграбну маріонетку на мотузках.

Чорне волосся повністю відступило. Дівчина, що щойно тулилася до його спини, зникла — лише блідо-рожева тінь на мить мигнула в дзеркалі, кинувшись навздогін.

Крижане відчуття за спиною почало повільно танути. Розминаючи занімілі, закляклі м'язи, Чень Ґе схопив телефон, підібрав рюкзак і помчав до протилежних сходів будівлі. Він утікав так само шалено, як і Джан Пен.

«З цим завданням на прихильність краще поки зачекати. Якщо я справді завоюю серце Джан Я, моє подальше життя стане аж надто екстремальним.» Вискочивши з центру мистецтв, Чень Ґе озирнувся на моторошне шкільне подвір'я і водночас набрав номер капітана Лі.

Слухавку зняли після першого ж гудка, і з динаміка пролунав голос офіцера:

— Чень Ґе? Джан Пен знову прийшов по твою душу?

— Приватна школа Західного Дзюдзяну! Джан Пен тут! Крім того, я маю повідомити вам дещо надзвичайно важливе, — важко дихаючи, проговорив Чень Ґе. Він уже відбіг далеко від центру мистецтв і прямував до головних воріт школи.

— Фу Дзюнь, Да Юн! Негайно сповістіть кримінальний розвідвідділ! — не кладучи слухавки, вигукнув капітан Лі, віддаючи наказ колегам, а потім знову звернувся до Чень Ґе: — Ти кажеш, є інша важлива справа?

— Так. Тут, у приватній школі Західного Дзюдзяну, я щойно виявив ще одне вбивство!