Розділ 61 — Підвищення симпатії

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Чень Ґе був дуже радий, що не став розпускати язика за спиною Джан Я. Він трохи ніяково всміхнувся:

— Та я просто подумав, що в танцювальній залі надто задушливо, от і вирішив вийти подихати свіжим повітрям.

Червона кров струменіла з її комірця, раз за разом просочуючи одяг. Джан Я довго й пильно дивилася на Чень Ґе, а потім підняла бліду витончену руку й вказала в бік адміністративного корпусу школи.

— Ти хочеш, щоб я пішов туди?

Чень Ґе не встиг розпитати більше — Джан Я просто розтанула в повітрі.

До головних воріт школи залишалося всього кілька метрів. Хлопець завагався: якщо він піде перевіряти адміністративний корпус, то знову ризикує вляпатися в халепу; але якщо просто піде геть, то відчуватиме, що втратив щось важливе.

«Ставлення Джан Я до мене наче трохи пом’якшало. Її підказка, безперечно, пов’язана зі справою чотирирічної давнини. З іншого боку, у цій школі подібних до неї жахливих істот може бути кілька. Безпечніше буде дочекатися поліції й зайти вже разом із ними.»

Перемахнувши через паркан, Чень Ґе заліг біля воріт, міцно стискаючи в руці свій молоток. Він не знав, чи вижив Джан Пен, тому перебував у стані повної бойової готовності, збираючись у разі чого вискочити й добити покидька.

За п’ятнадцять хвилин нічну темряву прорізало сліпуче світло автомобільних фар — з кінця траси під’їхали дві патрульні машини.

Чень Ґе вискочив із придорожніх кущів, розмахуючи ліхтариком на телефоні:

— Я тут!

Поліцейські авто загальмували біля воріт приватної школи Західного Дзюдзяну. З першої машини вийшов капітан Лі та ще один зовсім незнайомий офіцер.

— Дядьку Лі, а ви швидко! — за підрахунками Чень Ґе, оперативники мали прибути щонайменше на пів години пізніше.

— Нам якраз перед цим надійшов виклик від таксиста: каже, підвозив пасажира, схожого на вбивцю в розшуку, який прямував саме до цієї приватної школи, — на обличчі капітана Лі були темні кола під очима, він уже кілька днів поспіль працював на межі виснаження.

— Дякую, дякую, швидше заходьте, Джан Пен досі має бути на території школи! — Чень Ґе вказав на іржаві ворота занедбаного закладу з таким виглядом, наче запрошував гостей до власного дому.

— Да Юн, — капітан Лі махнув рукою назад.

Кремезний поліціянт, зростом метр дев’яносто, дістав із багажника гідравлічні ножиці й одним махом перекусив замок на воротах:

— Після входу на територію діяти суворо за інструкцією. Підозрюваний вкрай хитрий і небезпечний. Розбитися по двоє, тримати візуальний контакт.

Капітан Лі повернувся до Чень Ґе:

— Де ти бачив його востаннє?

— Де цей покидьок зараз, я не знаю, але маю повідомити вам дещо інше, — Чень Ґе підійшов ближче до капітана Лі й подивився на триповерховий адміністративний корпус, на який вказувала Джан Я. — Капітане Лі, я проведу вас у одне місце.

— Да Юн, залишайся зі мною, решта — дійте за планом, — капітан Лі покликав велетня-офіцера, і вони втрьох попрямували до адміністративної будівлі.

Цей корпус мав усього три поверхи, але його внутрішнє оздоблення було значно дорожчим і якіснішим, ніж у решти шкільних споруд.

— Навіщо ти привів нас сюди? Підозрюваний колись тут з’являвся? — капітан Лі впевнено тримав ліхтарик. Як тільки опинився в приміщені, його погляд миттєво став гострішим, а вся втома зникла з обличчя. На місці злочину він перетворювався на зовсім іншу людину.

— Джан Пен сюди навряд чи заходив, — Чень Ґе йшов попереду, напружено пригадуючи, куди саме показував палець Джан Я. — Те, що я хочу показати, пов’язане із самогубством дівчини чотири роки тому.

— Я ж казав, що допоможу тобі з розслідуванням, коли Джан Пен потрапить у руки правосуддя. Все по черзі, а зараз найголовніше — затримати його.

— Прийшли. Це тут, — Чень Ґе не став сперечатися. Він навмисно дочекався поліції, перш ніж увійти сюди, просто щоб мінімізувати будь-які ризики.

На дверях була табличка з написом: «Кімната спортивного обладнання». Зірвавши стару пломбу, Чень Ґе одним ударом ноги вибив двері, і вони з капітаном Лі зайшли всередину.

У кімнаті безладно валялися різні м’ячі, а на шафах біля стін лежали ракетки для бадмінтону, настільного тенісу та інше спортивне приладдя.

— І заради цього мотлоху ти привів нас сюди? — капітан Лі повів променем ліхтарика по кожному кутку кімнати. — Що це може довести?

— Облік спортивного інвентарю... — Чень Ґе пройшов у центр кімнати, перерив кілька ящиків і врешті зупинився біля вузького односпального ліжка, що стояло за шафою.

У танцювальній залі було точно таке ж ліжко — набагато вужче за стандартне, явно виготовлене під замовлення.

— Хтось чергував у кімнаті з обладнанням? — з підозрою в голосі Чень Ґе одним ривком підняв дерев’яний настил ліжка, і перед ними відкрилася приголомшлива картина.

Під старими гнилими дошками, вкритими пліснявою, ховалися більше десятка пар балетних туфель найрізноманітніших розмірів. І серед них була одна пара, повністю просочена кров’ю, що від часу набула чорно-червоного відтінку!

«Так багато?» — дивлячись на це моторошне зібрання, яке хтось очевидно колекціонував із хворобливою пристрастю, Чень Ґе не знав, що відчуває сильніше: гнів чи шок. Справа приватної школи Західного Дзюдзяну виявилася куди більш огидною й моторошною, ніж він міг собі уявити.

— Жертва була не одна, — важко видихнув Чень Ґе, повертаючись до капітана Лі. — Чому балетки дівчини, яка нібито вчинила самогубство, опинилися тут? У ваших архівах було хоч слово про її взуття?

— Про взуття нічого не згадувалося, — капітан Лі зсунув брови. — У закритій кімнаті, під ліжком... Взуття вкрите товстим шаром пилу, отже, вони лежать тут уже дуже давно. Всі пари виставлені ідеально рівно, наче хтось ретельно збирав колекцію. У цього покидька явні психічні відхилення й специфічні фетиші.

— Дядьку Лі, ви ж офіцер поліції, ви просто зобов’язані відновити справедливість заради цих бідних дівчат! — Чень Ґе відкинув дошку вбік. — Вбивця, який довів дівчину до самогубства, міг вільно заходити до танцювальної зали та приміщення для зберігання спортивного інвентарю, тож, найімовірніше, він був адміністратором або кимось подібним.

— Якщо все так, як ти кажеш, коло підозрюваних значно звужується, — капітан Лі пильно вдивлявся в чорно-червоні пуанти; його обличчя зблідло від гніву. — Не хвилюйся, малий. Я обіцяю, що докопаюся до істини у цій справі. Хто б не був вбивцею, він буде притягнутий до відповідальності!

Щойно капітан Лі вимовив ці слова, як чорний телефон у кишені Чень Ґе різко завібрував. Хлопець непомітно дістав його і кинув погляд на екран.

Там з’явилося нове сповіщення:

❖ До світанку ви успішно знайшли червоні балетки Джан Я. Завдання на підвищення прихильності Джан Я виконано! Поточний рівень виконання: 50%.

❖ Ти — її єдиний! Прихильність Джан Я до тебе значно зросла! Тепер на її персональній сторінці ти можеш записати одне бажання, яке вона має виконати (Увага: бажання не повинно суперечити волі самої Джан Я).

Чень Ґе швидко сховав телефон і тихо відступив до дверей: «Хоч нічка виявилася тією ще пригодою, але результат однозначно того вартий.»

Він знову відкрив персональну сторінку Джан Я — весь екран миттєво залило криваво-червоним кольором.

❖ Запит може бути будь-яким, головне — аби Джан Я була не проти.

Трохи подумавши, Чень Ґе ввів у полі для тексту:

«Я хочу, щоб Джан Я завжди і в усьому мене слухалася.»

❖ На жаль, це суперечить волі Джан Я. Будь ласка, зміни свій запит.

Чень Ґе стер текст і спробував інший варіант:

«Я хочу, щоб Джан Я захищала мене від будь-якої небезпеки.»

❖ На жаль, це суперечить волі Джан Я. Будь ласка, зміни свій запит.

Хлопець роздратовано почухав потилицю і швидко вбив наступні слова:

«Тоді я хочу, щоб Джан Я принаймні ніколи не шкодила мені й навіть не думала про те, щоб мене вбити! Це ж хоч можна?!»

❖ На жаль, це грубо суперечить волі Джан Я. Будь ласка, негайно зміни свій запит.

Чень Ґе втупився в екран телефону, втративши дар мови.