Розділ 63 — У кімнаті хтось є

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

— А невістка справді за тебе хвилюється.

— Ну аякже, — капітан Лі сховав телефон у кишеню й раптом відчув якусь ніяковість: — Стривай, а що це в тебе за родинні зв’язки такі кумедні? Мене ти кличеш дядьком, а мою дружину — невісткою?

Він говорив ще якийсь час, але відповіді так і не дочекався. Озирнувшись, офіцер помітив, що Чень Ґе вже міцно заснув.

Патрульна машина підкотила прямо до воріт “Нового століття”. Капітан Лі розбудив хлопця, і той, ледь притомний, накинув рюкзак на плечі й виліз із салону.

— Бережи себе! Джан Пена досі не затримали. Судячи з усього, цей загнаний у кут смертник зовсім з'їхав з глузду, тож він може піти на все, аби помститися тобі, — з тривогою в голосі наостанок застеріг капітан Лі.

— Зрозумів, — згадка про Джан Пена трохи прогнала сонливість Чень Ґе. Він махнув капітану рукою й зайшов на територію парку розваг.

Старий сторож на воротах уже давно заснув. Чень Ґе пройшов повз нього через головний вхід, і той навіть вухом не повів.

«Цієї ночі я чимало отримав: завдання на прихильність виконано, тепер я можу попросити Джан Я про одне цілком адекватне прохання. Тільки от... чи не буде занадто марнотратно просити її просто знищити істоту з дзеркала?»

Чень Ґе дістав чорний телефон і відкрив персональну сторінку Джан Я — рівень її прихильності офіційно змінився з “Особлива прихильність” на “Ти — її єдиний”.

«Треба все гарненько обдумати, щоб отримати максимум з цієї можливості.»

Не закриваючи вкладку в додатку, він прямо так, із телефоном у руці, відсунув захисну огорожу й зайшов до свого “Будинку жахів”.

«Коли згодом з’являться гроші, можна буде зняти квартиру. Постійно спати в кімнаті для персоналу — якось дивно.»

Чень Ґе крокував абсолютно темним довгим коридором. Він знав кожен сантиметр цього місця, тому навіть без світла ні на що б не наштовхнувся.

*Скрип...*

Коли хлопець проходив повз туалет на першому поверсі, дерев’яні двері ледь чутно рипнули, наче від протягу.

Двері в туалет і так ніколи не відзначалися міцністю, а коли Чень Ґе ще й добряче відгамселив їх своїм залізним молотком, дверне полотно помітно перекосилося.

Він спробував зачинити їх щільніше, але коли почав рухати двері, раптово помітив, що вікно в туалеті напіввідчинене.

«Я забув зачинити вікно, коли йшов із “Будинку жахів”?»

На вулиці вже світало. Чень Ґе підійшов до підвіконня й ретельно все оглянув: жодних слідів від взуття чи чогось підозрілого не було.

«Може, я просто занадто нервував останнім часом?»

Про всяк випадок хлопець прихопив швабру, що стояла біля шафи, і попрямував до найдальшого кінця коридору, де знаходилася кімната спостереження. Нещодавно в “Будинку жахів” оновили систему відеоспостереження, яка тепер покривала майже всі куточки, тож достатньо було просто поглянути на запис, аби переконатися, чи заходив хтось всередину.

Штовхнувши двері кімнати спостереження, Чень Ґе сів за стіл і ввімкнув комп’ютер.

Усі записи зберігалися на жорсткому диску. Хлопець першим ділом знайшов номер камери, що виходила на двері туалету, і запустив відео.

Він робив це виключно заради власного спокою. Проте, вдивляючись у монітор кілька хвилин, Чень Ґе раптом заціпенів: на екрані з’явився незнайомий чоловік!

Той ішов, низько опустивши голову, і щойно вийшов із туалету, то одразу швидко побіг углиб коридору.

«Сюди дійсно хтось пробрався! Прямо зараз у “Будинку жахів”, окрім мене, ховається ще одна людина!» Сон Чень Ґе зняло як рукою. «Цей тип, схоже, знав, що біля туалету висить камера. Діяв вкрай цілеспрямовано — одразу побіг углиб коридору. Він однозначно бував у моєму “Будинку жахів” раніше.»

У коридорі стояло кілька камер. Щойно силует незнайомця зник із поля зору камери біля туалету, Чень Ґе перемкнувся на наступну за номером. Ця камера була встановлена на повороті коридору, і її огляд ідеально, без жодних сліпих зон, продовжував попередній кадр.

Екран оновився. Відео чітко зафіксувало, як незнайомець, діставшись глибини коридору, без жодних вагань кинувся прямо до кімнати спостереження!

«Він ішов цілеспрямовано сюди, щоб знищити записи з камер. Цей чоловік не тільки діє професійно, він ще й знає розташування всіх кімнат у моєму “Будинку жахів” як свої п’ять пальців.»

Людей, які підпадали б під обидва ці критерії, було небагато, і Чень Ґе вже подумки почав звужувати коло підозрюваних. Але саме в той момент, коли він збирався проаналізувати це детальніше, він раптом побачив на екрані... самого себе.

«Ось я йду з рюкзаком за спиною, тримаю в руках швабру й чорний телефон... Той незнайомець ще не виходив звідси, а я вже зайшов усередину. Це означає... що прямо в цю секунду він перебуває разом зі мною в кімнаті спостереження!» Тільки-но Чень Ґе побачив себе на моніторі, він миттєво вчепився в швабру й різко розвернувся!

Якраз за два метри від нього прочинилися дверцята шафи для господарського мотлоху, і звідти виліз чоловік із кухонним ножем у руці та налитими кров’ю очима!

— Джан Пен!

Побачивши спотворене люттю обличчя, Чень Ґе мимоволі вигукнув його ім’я. Наче збожеволівши від звуку його голосу, Джан Пен перехопив ніж зворотним хватом і мов оскаженілий кинувся на хлопця.

Подолавши першу секундну паніку, Чень Ґе миттєво повернув собі холодний спокій. Він потягнув на себе двері кімнати спостереження і, відмахуючись шваброю, почав із боєм відступати назад у коридор.

Хоча у Джан Пена дієвою залишалася лише одна рука, він бився, наче смертник, якому нічого втрачати. Цей покидьок, вочевидь, чудово розумів, що живим йому не втекти, тому прийшов сюди з єдиною метою — прихопити Чень Ґе із собою на той світ.

Хлопець ухилявся від ударів то вліво, то вправо, поступово зміщуючись у бік майстерні. Ззовні він виглядав розгубленим, але насправді в його голові був чіткий розрахунок.

Джан Пен прийшов сюди вбивати, просто бігати від нього не було сенсу — треба було атакувати у відповідь. Проте однією шваброю завдати йому серйозної шкоди було важко, тому Чень Ґе згадав про важкий залізний молот лікаря-череполама. Раніше, побоюючись зайвих розпитувань та непорозумінь із боку поліції, він надійно сховав його у майстерні.

Натиск ставав дедалі шаленішим. Джан Пен, здавалося, розкусив план Чень Ґе: він взагалі не ухилявся від ударів швабри, дозволяючи дереву гатити себе по тілу, аби тільки підібратися до хлопця якомога ближче.

За мить Чень Ґе вже опинився біля дверей майстерні. Впіймавши зручний момент, він штовхнув двері, але не встиг зробити й кроку всередину, як відчув, що на його тіло навалився неймовірний тягар — наче за спину йому закинули величезну кам'яну брилу.

— Сьогодні тобі кінець! — раптом прохрипів Джан Пен, який до цього бився мовчки. Його очі на мить заблищали, а рухи з ножем стали значно влучнішими та гнучкішими.

«Що за чортівня? Хіба секунду тому тілом Джан Пена не керувала істота з дзеркала? Куди тоді він подівся?!»

Координація рухів Чень Ґе стрімко погіршувалася, він ставав дедалі повільнішим. Хлопець спробував завести руку за спину, але нічого не відчув. Попри це, його хребет буквально вигинався під диким тиском. Чень Ґе з зусиллям повернув голову й нарешті побачив: прямо на його спині, міцно обхопивши його тіло, сиділа чорна тінь розміром із дорослу людину!

«Потвора з дзеркала!»

В очах Чень Ґе на мить спалахнув жах. Зібравши останні сили, він зробив ривок уперед і ввалився до майстерні, відчайдушно намагаючись дотягнутися до шафи з інструментами.

«Ще не час опускати руки! Джан Пен і ця чорна тінь зараз діють як одне ціле. Мені достатньо лише дістати молот та вирубити його — і ситуація вирішиться на мою користь!»

Проте спину хлопця наче притиснуло маленькою горою. Чень Ґе явно недооцінив швидкість, з якою розвивався цей монстр: порівняно з їхньою першою зустріччю в туалеті, зараз ця потвора стала неймовірно сильною й небезпечною.

Він відчув, як пальці тіні стискаються на його шиї, перекриваючи кисень, а вага за спиною продовжувала невблаганно зростати. У вухах лунав сміх тисячі різних людей. Виснажений за ніч Чень Ґе, ледь діставшись краю шафи, остаточно втратив опору під ногами.

В очах потемніло, у вухах нестерпно загули дзвони. Хлопець навіть без камер знав, що в цю саму секунду Джан Пен уже заніс ніж для смертельного удару прямо над ним.

Монстр на спині замертво прикував хлопця до підлоги. Зібравши останні крихти волі, Чень Ґе з зусиллям смикнув на себе дверцята шафи, збираючись наосліп намацати серед мотлоху молот. У цей момент з його кишені вислизнув чорний телефон і з гуркотом упав на підлогу. Його екран досі яскраво світився, а всередині була відкрита персональна сторінка Джан Я.