Розділ 64 — З'їла

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Шию міцно стискала істота з дзеркала, а вбивця із ножем у руці стояв за три-чотири метри від нього — у таку мить Чень Ґе просто не мав права на вагання. Побачивши відкриту персональну сторінку Джан Я, він рішуче ввів на екрані два слова: «Рятуй мене!»

Дивний сміх у голові ставав дедалі гучнішим. Чень Ґе не встиг написати щось ще — Джан Пен уже зробив випад, намагаючись проштрикнути його ножем.

Хлопець перекотився на бік і, вхопивши перше, що підвернулося під руку в шафі, кинув цим мотлохом у нападника.

Руки поступово втрачали силу, а шия Чень Ґе вже почала трохи деформуватися. Ще трохи, і Джан Пену навіть не доведеться напружуватися — істота з дзеркала задушить його власноруч.

Хлопець торкнувся горла рукою, на якій від напруги здулися вени, проте пальці намацали лише порожнечу. Остання надія Чень Ґе тепер залежала виключно від чорного телефону.

Він насилу повернув голову й зиркнув на екран мобільного, що лежав на підлозі. Прямо на криваво-червоній персональній сторінці висвітився рядок тексту:

❖ Вона почула твій поклик. Будь ласка, підтвердь умови першої угоди.

Зараз, навіть якби Джан Я висунула йому найабсурднішу чи найжахливішу вимогу, Чень Ґе без жодних вагань погодився б.

Поворухнувши пальцями, він із величезним зусиллям натиснув кнопку підтвердження на екрані.

Тієї ж миті, коли кінчик його пальця торкнулася скла, температура в замкненій майстерні різко впала, а з усіх щілин завіяв крижаний вітер.

Моторошний сміх у голові Чень Ґе миттєво урвався. Монстр за його спиною затремтів від непідробного жаху — виявилося, що ця тварюка теж уміє боятися.

*Крап... крап...*

Звідкись пролунав звук капання крові. Істота з дзеркала, яка щойно мертвою хваткою притискала Чень Ґе до підлоги, раптово відпустила його й стрімко заповзла назад у тіло Джан Пена.

У майстерні запала тиша. Вбивця, міцно стискаючи ножа, теж відчув, що щось не так. Цей загнаний у кут смертник збагнув ситуацію, але в критичний момент не став задкувати: виставивши ніж вперед, він знову кинувся на Чень Ґе.

Проте не встиг чоловік зробити й кроку, як вираз його обличчя вкотре спотворився. Істота з дзеркала силоміць перехопила контроль над його тілом, змушуючи негайно тікати геть.

Між людиною та привидом спалахнула сутичка. І поки вони боролися, тінь Чень Ґе почала повільно підніматися з підлоги, а за його спиною з’явився силует у криваво-червоному одязі.

Мабуть, ще в приватній школі Західного Дзюдзяну Джан Я залишила в їхній пам'яті надто глибоку психологічну травму. Щойно Джан Пен та потвора з дзеркала побачили за спиною хлопця зловісного червоного привида, вони миттєво дійшли згоди. Не гаючи ні секунди, обоє розвернулися й кинулися навтьоки.

Позбувшись тиску від істоти з дзеркала, Чень Ґе нарешті отримав свободу. Тільки-но побувавши на волосині від смерті, він відчув, як усередині все закипає від люті. Хлопець ні за що у світі не збирався знову відпускати Джан Пена.

Він підхопив важкий залізний молот лікаря-череполама й уже збирався підвестися, як раптом червоний привид випередив його. Джан Я, здавалося, мала особливу пристрасть до вбивств і насильства, і їй зовсім не потрібні були вказівки Чень Ге: чорні пасма її волосся одне за одним впивалися в тіло вбивці.

Нападник сповільнив хід, і хлопець просто не міг змарнувати такий розкішний шанс. Розмахнувшись щосили, він вдарив залізним молотом прямо по плечу Джан Пена.

Від потужного удару той впав уперед, а Чень Ґе, скориставшись моментом, наніс ще один удар молотом по його стегну.

Майстерню прорізав дикий, нелюдський крик. Істота з дзеркала, що ховалася в тілі Джан Пена, збагнула, що ситуацію вже не врятувати. Вона безжально кинула свого носія й вискочила з його тіла, намагаючись дістатися до туалету.

«На першому поверсі дзеркало є тільки в туалеті. Дідько!»

Чень Ґе не встиг навіть рота розкрити, як Джан Я вже облишила покаліченого Джан Пена й кинулася навздогін за втікачем. Ця істота явно змогла розпалити її мисливський азарт.

«Треба терміново чимось закрити дзеркало!» Він швидко озирнувся довкола, вхопив напівпорожнє відро зі штучною кров’ю, що залишилося в майстерні, й вибіг у коридор.

Двері туалету хиталися від вітру. Коли Чень Ґе увірвався всередину, чорне волосся Джан Я якраз наскрізь проштрикнуло половину тіла потвори з дзеркала, яка вже майже дотягнулася до скляної поверхні.

— Цього разу ти точно не втечеш! — крикнув Чень Ґе і, не думаючи про те, чи це допоможе, одним махом виплеснув залишки штучної крові прямо на дзеркало в туалеті.

Рідка червона маса повністю його закрила. Чорна тінь на мить завмерла перед забрудненим склом, але не встигла вона зробити бодай щось, як волосся Джан Я мертвою хваткою обкрутило її тіло. Сотні чорних пасем пронизували монстра знову й знову, допоки той остаточно не втратив будь-які людські обриси.

Кривава сукня плавно майоріла в повітрі. Джан Я, яка вже вдосталь награлася зі своєю здобиччю, розірвала скручену в клубок безформну чорну масу навпіл. Одну половину вона холоднокровно поглинула сама, а іншу — розтерла і легенько дмухнула цим пилом прямо в обличчя Чень Ґе.

Хлопець здригнувся, відчувши, ніби щось потрапило йому в очі, і тіло раптом охопив холод.

— Що це було? — Чень Ґе хотів отримати відповідь від самої Джан Я, але цей жорстокий і моторошний зловісний привид, завершивши свою розправу, просто перетворився на звичайну тінь і зник без сліду.

Двері туалету все ще тихо погойдувалися, проте в самій кімнаті не залишилося жодного натяку на нещодавню бійню. Усе виглядало так, наче нічого й не було.

«Істоту з дзеркала просто з’їла Джан Я... а частину вона вдмухнула мені в очі» , — Чень Ґе вдивлявся в залите штучною кров'ю дзеркало, відчуваючи повну сюрреалістичність усього, що відбулося. «З дзеркальним монстром покінчено. Тож завтра вночі на склі більше не з’являтимуться ті цифри?»

Він досі не розумів, що означають цифри у дзеркалі, але мав туманне відчуття, що за ними ховається велика таємниця.

Зачинивши двері, Чень Ґе дістав свій мобільний і набрав поліцію. Цього разу він не став турбувати капітана Лі — зрештою, люди не залізні, а капітан за останні дні й так виклався на повну.

Стоячи у дверях, Чень Ґе зверху вниз споглядав на обм'яклого Джан Пена, який лежав на підлозі. Коли істота з дзеркала залишала його тіло, вона, схоже, прихопила із собою частину його життєвої сили — зараз чоловік виглядав абсолютно виснаженим, а його погляд став скляним і безжиттєвим.

«Що ж, це цілком заслужена кара.»

Близько шостої години ранку біля входу до “Будинку жахів” зібралися оперативники з відділку Західного Дзюдзяну, слідчі з міського кримінального розвідвідділу, а також адміністрація та керівництво парку розваг. Останній підозрюваний, причетний до вбивства в житловому комплексі Пін’ань п’ятирічної давнини, нарешті опинився за ґратами.

Проводжаючи поглядом Джан Пена, якого під конвоєм заштовхали в поліцейську машину, Чень Ґе відчув, як натягнуті до межі нерви нарешті розслабилися. Він не став ні з чим розмовляти, а просто мовчки повернувся до свого “Будинку жахів” й закрився зсередини в кімнаті відпочинку.

«Усі хвости зі справою житлового комплексу Пін’ань остаточно закрито, дзеркального монстра з’їла Джан Я, тож мій “Будинок жахів” тепер у повній безпеці. Щойно зійде сонце, можна відкривати всі сценарії й приймати нових відвідувачів.» Чень Ґе розлігся на ліжку, міркуючи про подальші перспективи: «Розширення “Будинку жахів” тепер стало питанням першої необхідності. Без нових площ я просто не зможу розблокувати чергові пробні завдання. Як тільки прокинуся, одразу піду до дядька Сюя на розвідку — кров із носа, а підземну парковку я маю взяти в оренду.»

Він заплющив очі, але раптом знову відчув дивний холод. Навіть тепла ковдра не рятувала від цього ознобу — це крижане відчуття, здавалося, пульсувало прямо з глибини його власних очей.

«Джан Я вдмухнула мені в обличчя частину тіла того монстра... Невже через це?» Чень Ґе підвівся, знайшов дзеркало й почав прискіпливо розглядати власне обличчя. Усе виглядало цілком звичайно, окрім однієї деталі: його погляд став неймовірно глибоким, а зіниці нагадували мертву тиху безодню.

Покрутившись так із пів години й не знайшовши жодних інших відхилень, він відчув, як накочується важка хвиля сну. Чень Ґе перевернув дзеркало склом донизу й засунув його під подушку, після чого миттєво поринув у глибокий сон.

О пів на одинадцяту ранку, коли хлопець не встиг поспати й кількох годин, його безжально вирвав зі сну гучний дзвінок мобільного. Глянувши на екран, Чень Ґе просто увімкнув гучний зв’язок:

— Сяо-Вань, сьогодні зранку ми не працюємо. Приходь уже по обіді.

— Босе! Там внизу зібрався величезний натовп! Повсюди поліція, журналісти з камерами... Ти що, знову встиг щось накоїти?!