Розділ 68 — Опівнічна квиткова каса

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Вчора ввечері, перш ніж вирушити до приватної школи Західного Дзюдзяну, Чень Ґе вже встиг переглянути три сьогоднішні щоденні квести. Легке завдання полягало в перевірці техніки безпеки та усуненні прихованих загроз; завдання середньої складності вимагало знайти підходяще місце для розширення “Будинку жахів”; а от останнє, жахаюче завдання, пропонувало відшукати іншу людину, яка таємно мешкала в кімнаті.

Він гортав вкладки на чорному телефоні, міркуючи, що для максимальної вигоди однозначно варто було б обрати жахаюче завдання. Проте, судячи з його попереднього досвіду, завдання такого рівня завжди мали жорсткі часові обмеження й зазвичай припадали на саму північ або ранок. Варто проґавити цей момент — і місію, швидше за все, буде автоматично зараховано як провалену.

«Немає сенсу ризикувати, краще бути обережним.» Чень Ґе клікнув по екрану й обрав щоденне завдання середньої складності.

❖ Завдання середньої складності: Ти вже отримав можливість розширити свій атракціон. Будь ласка, якнайшвидше знайди підходящий майданчик для розширення!

Чень Ґе вперше займався розширенням свого “Будинку жахів”, тож узагалі не уявляв, як це робиться, запит у чорному телефоні також не дав жодних підказок.

«Тут немає навіть базового туторіалу для новачків, доведеться розбиратися самому» , — хлопець знову відкрив панель управління “Будинком жахів” і помітив дві речі, що привернули його увагу.

У графі “Моя команда привидів та мерців” досі зяяла порожнеча. Це означало, що ні Джан Я, ні Цінь Сяосяо так і не стали офіційними працівницями “Будинку жахів”.

Щодо Цінь Сяосяо, то їй, вочевидь, просто не вистачало рівня прихильності. А от щодо Джан Я... то про те, аби вона приєдналася до “Будинку жахів”, не було й мови — Чень Ґе вже був би цілком задоволений, якби вона хоча б не думала щодня про те, як його прикінчити.

Другим нюансом, який зацікавив Чень Ґе, стала графа “Умови розширення Будинку жахів”. Раніше цей текст світився сірим, а тепер палав яскраво-червоним кольором. Щойно він торкнувся пальцем екрана, як на ньому з’явився новий рядок: «Будь ласка, обери розташування дверей».

«Якщо текст став червоним, значить функцію активовано. А от щодо розташування дверей...»

Чень Ґе взяв в оренду весь підземний паркінг, площа якого була колосальною. Проте існував один суттєвий мінус: вхід на парковку знаходився за межами самого парку розваг, і бігати туди-сюди через головні ворота було вкрай незручно. Тому хлопець запланував пробити прохід прямо всередині “Будинку жахів”, який веде безпосередньо під землю.

За правилами безпеки парку розваг, облаштування будь-яких підземних споруд поблизу американських гірок чи оглядового колеса суворо заборонялося. Проте “Будинок жахів” через своє віддалене розташування не підпадав під ці обмеження — паркінг знаходився акурат під будівлею Чень Ґе.

Стискаючи в руці чорний телефон, хлопець спустився на перший поверх і зупинився біля входу до сценарію «Ніч живих мерців». Після того як у нього з’явилися такі першокласні однозіркові сценарії, як «Мінхунь» та «Опівнічне вбивство», «Ніч живих мерців» майже перестала використовуватися й просто припадала пилом.

«Двері зробимо прямо поруч із цим сценарієм. Якщо в майбутньому забракне місця, «Ніч живих мерців» можна буде повністю демонтувати й замінити» , — Чень Ґе все продумав до дрібниць. Він узяв олівець і окреслив на підлозі приблизні межі майбутнього проходу. Проте, закінчивши малювати, раптом усвідомив, що досі не має прямого зв’язку з чорним телефоном: від самого початку його отримання він лише пасивно отримував квести й забирав нагороди.

«Може, я пропустив якусь приховану функцію?» — Чень Ґе знову почав детально вивчати інтерфейс. Коли він спробував двічі клацнути по екрану, тривимірний план “Будинку жахів”, який слугував фоновим малюнком, почав повільно збільшуватися в масштабі. Схема стала настільки детальною, що повністю повторювала реальну конструкцію його атракціону, включаючи внутрішні кімнати, декорації та планування коридорів.

«Може, вибір робиться саме тут?»

Чень Ґе знайшов на схемі локацію «Ніч живих мерців» і клікнув по ділянці підлоги поруч із нею. На екрані телефону миттєво вискочило підтвердження:

❖ Бажаєш остаточно затвердити розташування дверей?

— Так.

❖ Будь ласка, обери напрямок розширення.

— Вниз.

Щойно він зробив свій вибір, тривимірна карта повернулася до початкового вигляду, а телефон один за одним видав кілька нових текстових сповіщень:

❖ Тільки постійно розширюючи свій “Будинок жахів”, ти зможеш прийняти більше бездомних душ і зібрати більше криків. Вітаю з виконанням щоденного завдання середнього рівня складності! Ти отримав нагороду за завдання — один безкоштовний оберт на “Колесо нещастя” з привидами!

❖ Майданчик затверджено, перший етап розширення завершено успішно! Вітаємо, ти отримуєш особливу споруду — Опівнічна квиткова каса (пошкоджена)!»

❖ Опівнічна квиткова каса (пошкоджена): Має шанс один на тисячу привабити особливих ‘відвідувачів’. Вони відрізняються від звичайних людей і, можливо, колись зможуть стати твоєю надійною опорою.

Чень Ґе дуже уважно переглядав кожне повідомлення на чорному телефоні. Щоденний квест подарував йому спробу в “Колесі нещастя” з привидами — нагороду вкрай непередбачувану. Зазвичай, щоб отримати один оберт, доводилося збирати цілу сотню людських криків, а за законом еквівалентного обміну чорного телефону це означало, що серед призів там ховаються дійсно унікальні речі.

Але суть проблеми полягала в тому, що його удача в певному плані лякала навіть його самого. Що як він знову витягне якесь любовне послання?

Якщо два зловісних привида почнуть воювати за право володіти ним, вони ж його просто розірвуть навпіл — не так, щоб у понеділок, середу та п’ятницю він був у Східному палаці, а у вівторок, четвер та суботу — у Західному, а так, що його тіло буде рівно та симетрично розрізане на дві половини.

У голові Чень Ґе навіть уже виринула картина: два зловісних привида з закривавленими ножами в руках, які запекло сперечаються за те, кому належить голова, а кому — тулуб.

«Ні-ні-ні, тримайте мене від цього подалі.»

Вирішивши поки що відкласти лотерею, Чень Ґе переключив увагу на іншу нагороду — пошкоджену Опівнічну квиткову касу.

Його атракціон ніколи не мав окремої каси. Зрештою, до того як у хлопця з’явився чорний телефон, “Будинок жахів” за весь тиждень відвідувало щонайбільше півтора десятка людей, тож будувати окрему споруду для продажу квитків не було жодного сенсу.

«Чорний телефон дуже вчасно допоміг мені вирішити цю проблему. Але що означає цей шанс "один на тисячу привабити особливих відвідувачів"? Під цими гостями маються на увазі привиди?»

Чень Ґе навмисно вийшов на поріг “Будинку жахів”, аби перевірити чи нічого не змінилося, проте біля захисної огорожі панувала звична тиша. «Мабуть, тут ситуація така ж, як і з розблокуванням сценарію «Опівнічне вбивство»: усе почне працювати лише після того, як настане глибока ніч.»

Завдання виконано, бонуси отримано, тож Чень Ґе більше не став забивати цим голову.

Він узяв відро з ганчіркою й заходився прибирати приміщення, очікуючи на прихід півночі. Істоту з дзеркала було знищено, проте це ще не означало, що цифри зворотного відліку на склі мають зникнути самі собою.

Засукавши рукави, хлопець почав ретельно змивати залишки штучної крові зі стін туалету.

Він поспішав прибрати кров також і тому, що сьогодні вдень стався невеликий інцидент: один відвідувач у “Будинку жахів” раптово відчув гостру потребу, і Чень Ґе привів його до туалету. Проте, щойно хлопець відчинив двері і побачив залиті штучною кров’ю стіни, той бідолаха так і не наважився зайти всередину. Чоловік мужньо стерпів жах і кулею вискочив з атракціону — під кінець у нього аж обличчя позеленіло від напруги.

«Там, де треба лякати — лякай до нестями, але в зонах комфорту сервіс має бути бездоганним» , — цю золоту фразу колись сказав Чень Ґе його батько, і хлопець назавжди закарбував її у своєму серці.

Близько одинадцятої години вечора Чень Ґе повністю відмив туалет і навіть встиг підлатати поламані двері. Завершивши всі господарські справи, він узяв мобільний і сів чекати біля дзеркала.

Хлопець трохи погортав свою особисту сторінку з короткими відео: кількість підписників стрімко зростала, його ролики активно поширювали по всій мережі, і з ним навіть почали зв’язуватися рекламодавці.

«Короткі відео та прямі ефіри теж треба розвивати максимально якісно. Наразі це мій головний та найпотужніший інструмент для просування бізнесу.»

Уважно стежачи за часом, якраз о 23:59 Чень Ґе сховав телефон до кишені й став рівно перед дзеркалом. Так само, як і під час свого першого жахаючого завдання, він закрив двері на засув і повністю вимкнув світло у всьому приміщенні.