Розділ 71 — Рай у колодязі

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Полуденне сонце трохи різало очі. Жінка з хлопчиком стояли перед “Будинком жахів” і, навіть попри рішучу відмову Чень Ґе, не поспішали йти.

— Він так сильно хотів побувати в “Будинку жахів”, ми давно з ним домовилися про це. Будь ласка, допоможіть, — жінка дістала з рюкзака стоюаневу купюру. — Нічого поганого не станеться.

Чень Ґе не взяв грошей, а лише з легкою підозрою запитав:

— Чому вам так обов’язково треба саме до “Будинку жахів”? Цій дитині на вигляд років вісім-дев’ять, а всередині атмосфера специфічна й заплутана, це може стати надто сильним психологічним ударом для малого.

Жінка гірко всміхнулася. Вона не відповіла на питання Чень Ґе, а натомість повернулася до хлопчика й ніжно скуйовдила його м’яке волосся:

— Фань Юй, а може, підемо на якісь інші атракціони, га..?

Вона не встигла договорити, як хлопчик різко відштовхнув її руку. Він терпіти не міг, коли його торкаються, навіть із найкращих і найдобріших спонукань.

Що б жінка не казала, хлопчик уперто стояв біля входу до “Будинку жахів”. Він раз по раз піднімав голову, і в його погляді змішувалися закомплексованість, боягузтво та якась крижана байдужість.

— Фань Юй? — Чень Ґе тепер повністю переключив увагу на дитину. Він уперше в житті бачив настільки дивного хлопчика.

Хлопець присів навпочіпки, аби їхні очі опинилися на одному рівні:

— Можеш сказати дядькові, чому ти так хочеш саме сюди? Всередині дуже темно й повно моторошних речей.

Хлопчик почав відводити очі, раз по раз зиркаючи на тінь Чень Ґе, але не зронив ні слова.

Жінка, вочевидь, боячись, що Чень Ґе занепокоїться через незручну мовчанку, поспіхом втрутилася:

— Сяо-Юй не такий, як інші діти. Він майже ні з ким не розмовляє, сподіваюся, ви не ображаєтеся.

— Усе гаразд, — бачачи, що ця парочка продовжує стояти під пекучим сонцем, Чень Ґе нарешті здався. Його тон пом’якшав: — Зробімо так. Грошей за квитки я з вас не візьму, і сам проведу вас усередину. Але ми просто подивимося на локацію з краєчку, й одразу назад.

— Щиро дякую вам, пане!

— Спочатку підпишіть договір про відмову від претензій — обоє. Коли зайдемо, реквізит руками не чіпати, не бігати, йти суворо за мною, — Відкинувши світлонепроникну штору, Чень Ґе поклав перед ними два бланки. Зазвичай для дітей вистачало підпису опікуна, але Чень Ґе прагнув зібрати про хлопчика якомога більше інформації, тому наполіг, аби той теж розписався.

Коли формальності владнали, Чень Ґе провів їх до сценарію «Мінхунь».

— За життя вони не були подружжям, але після смерті їх поховали в одній могилі — у цьому й полягає суть мінхунь.

Чень Ґе коротко переказав легенду. Вони зупинилися на порозі традиційного подвір’я сихеюаня, прикрашеного білими паперовими ліхтарями. Жінка помітно нервувала, міцно стискаючи лямку рюкзака, а хлопчик ішов, низько опустивши голову — чи то від страху, чи з якоїсь іншої причини.

Сухе дерево моторошно гойдалося, під ногами шурхотіли паперові гроші для померлих. Чень Ґе першим штовхнув масивні двері будинку:

— Ось такий вигляд мають наші декорації. Можете просто подивитися звідси. У нас діють суворі правила: дітям до чотирнадцяти років вхід закритий.

Він не встиг договорити, як хлопчик, який до цього поводився абсолютно тихо, раптово проскочив повз нього й забіг у глибину подвір’я. Жоден із дорослих навіть зреагувати не встиг.

— Фань Юй! — жінка разом із Чень Ґе кинулися слідом. Хлопчик застиг посеред двору біля бутафорської глибокої криниці, зазирнувши туди ледь не по пояс, наче намагаючись щось там відшукати.

— Мені так незручно, вибачте, будь ласка! — жінка почала розсипатися у вибаченнях перед Чень Ґе, намагаючись відтягнути малого за руку. Проте тихий і сором’язливий хлопчик раптом наче сказився: він не просто з дикою силою вирвався, а ще й до крові роздер нігтями їй шкіру, нагадуючи наляканого дикого кота.

«У цієї дитини аж надто нестабільна психіка.» Криниця посеред двору була звичайним реквізитом і не мала великої глибини, тому Чень Ґе не хвилювався за безпеку; його просто дивувало, чому хлопчик так зациклився на ній.

Він простояв біля краю хвилини дві-три. Мабуть, не знайшовши на дні того, що шукав, хлопчик неохоче відпустив її край. Він відрізнявся від звичайних дітей, точніше — від нормальних людей: що більш похмурою та моторошною ставала атмосфера навколо, то сильніше розпалювався його азарт.

— Ну, раз уже зайшли, я коротко покажу вам локацію, — Чень Ґе тепер не зводив із малого очей. Як для свого віку той виглядав доволі низьким, мав витончені риси обличчя та величезні очі, що нагадували чисті чорні самоцвіти.

— Сценарій «Мінхунь» відтворює старовинний маєток. Бічні крила зазвичай призначалися для проживання молодшого покоління родини, — Хлопець невимушено штовхнув двері східного крила, і прямо перед ними без жодного попередження вискочив привид у червоній весільній сукні.

Худорлява смаглява жінка дико заверещала й відсахнулася назад.

— Не панікуйте, це акторка, — Чень Ґе м’яко притиснув долоню до голови ‘привида’ й тихо шепнув: — Сяо-Вань, вийди на хвилину.

— Ну у тебе й реакція, босе... Нудно з тобою...

Сяо-Вань підхопила пишні спідниці весільного вбрання й переступила поріг. Ніхто, окрім Чень Ґе, не помітив, як хлопчик раптом підійшов упритул до дівчини й завмер, пильно вдивляючись їй в обличчя.

— Ой? Босе, а як ви дозволили такому маленькому хлопчику зайти сюди?

Сюй Вань просто щиро здивувалася. З усіх присутніх лише Чень Ґе відчув, що тут щось не так.

Весільна сукня палала криваво-червоним кольором, а на обличчі Сяо-Вань був нанесений спеціальний грим — зараз вона більше нагадувала мерця, ніж живу людину.

І за таких умов хлопчик не просто не злякався, а навпаки — сам підійшов ближче й заворожено вдивлявся в її обличчя.

— Здається, я сподобалася цьому малому? — Сяо-Вань посміхнулася Чень Ґе, не помітивши нічого дивного.

Хлопчик провів її поглядом, і лише коли дівчина залишила локацію «Мінхунь», відвів очі.

— Решту кімнат я вам показувати не буду, там усе облаштоване приблизно так само. Тепер можемо виходити? — Чень Ґе разом із жінкою попрямували до виходу, проте хлопчик так і залишився стояти посеред двору, озираючись на всі боки, наче щось шукав.

— Фань Юй, ходім! — малий повністю проігнорував заклик жінки. Він застиг біля глибокої криниці, пильно вдивляючись у темряву.

«Цій дитині взагалі не страшно?» — Чень Ґе не став його підганяти, а натомість зав’язав розмову з жінкою: — Ви його мати?

— Я його тітка, — з почуттям провини в голосі відповіла та. — Вибачте за клопіт. Сяо-Юй трохи відрізняється від однолітків. Кілька років тому з його батьками сталося нещастя, і відтоді він став таким. Ми возили його до багатьох лікарів, але нічого не допомагає.

— Якесь психічне захворювання? А можна дізнатися, що саме сталося з його батьками? — обережно почав випитувати Чень Ґе.

— Батьки Сяо-Юя працювали вчителями в середній школі Му Ян. Вони один за одним таємниче зникли, і досі не були знайдені. Йому тоді було всього п’ять років. Я навіть не знала, як йому все пояснити, тому збрехала, що тато з мамою поїхали дуже далеко — у місце під назвою "Рай".

— Середня школа Му Ян! — зачувши ці чотири слова, Чень Ґе миттєво напружився, мов струна.

— О, ви теж чули про неї? Про ту школу ходить безліч моторошних чуток. Я з самого початку відмовляла батьків Сяо-Юя туди йти, але вони мене не слухали, — При згадці про сімейне горе очі жінки почервоніли від сліз. Вона більше не хотіла розмовляти, підійшла до малого й узяла його за плечі: — Ходім додому.

Хлопчик усе так же вперто продовжував стояти біля криниці. Це змусило Чень Ґе, який і так бачив ненормальність ситуації, запідозрити щось ще серйозніше. Він тихо підійшов до дитини й спробував запитати:

— Чому ти так пильно дивишся на цю криницю? Там ховається якийсь монстр?

Фань Юй похитав головою. Схоже, тут, у похмурій напівтемряві, куди не досягали сонячні промені, він трохи послабив свій внутрішній захист.

— Тоді розкажеш дядькові, чому ти весь час стоїш біля неї?

Хлопчик кинув швидкий погляд за спину Чень Ґе, довго міркував і нарешті тихо промовив:

— Я шукаю дещо.

— І що ж ти шукаєш? — з цікавістю запитав Чень Ґе.

Малий знов подивився в чорну порожнечу криниці й після довгої паузи вичавив із себе лише одне слово:

— Рай.