Розділ 74 — Спільне фото

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Червоний — найдовший за довжиною хвилі та найвиразніший колір у видимому спектрі, а чорний — його повна протилежність. Поєднання цих двох кольорів створювало особливий візуальний ефект.

Чорний будинок нагадував ніч, а червоні чоловічки здавалися краплями крові. Вони зливалися воєдино, викликаючи важке, гнітюче відчуття.

— Коли немає чим зайнятися, ця дитина любить просто сидіти й малювати. На вулицю гуляти не ходить, усе зачиняється у своїй кімнаті, — сказала жінка, непомітно зайшовши до спальні і тримаючи в руках дві склянки води. — Я вже ні про що не думаю, тільки б він ріс щасливим, як нормальна дитина.

Жінка подала одну склянку Чень Ґе, а іншу поставила поруч із хлопчиком:

— Ходімо поговоримо у вітальні, він дуже боїться незнайомців.

— Добре, — Чень Ґе зі склянкою в руках повернувся до вітальні. Смаглява жінка присіла навпроти нього.

— У вас є ще якісь запитання? — жінка виглядала дещо зніяковілою.

— Фань Юй дійсно виглядає дуже жалісно. Мені здається, він зазнав якогось сильного психологічного потрясіння. Щоб вилікувати його, треба знайти першопричину й уже тоді діяти, — висловив свої думки Чень Ґе. — Ви — його єдина рідна людина, і видно, що ви щиро любите його. Можна поставити вам ще кілька запитань?

Смаглява жінка кивнула. Можливо, через спеку на її лобі виступили дрібні крапельки поту.

— Ви казали, що батьки Фань Юя зникли, коли шукали його. А де потім знайшли самого Фань Юя?

— У середній школі Му Ян. Він ховався в кабінеті мого брата.

— Знову середня школа Му Ян... Здається, там постійно щось коїться.

— Аякже, — смаглява жінка тихо зітхнула. — Му Ян — найгірша школа в Дзюдзяні. Я навіть не знаю, навіщо вона взагалі існувала. Раніше там постійно щось траплялося, сварки й бійки, навіть поліцію залучали.

— Настільки все серйозно? — Чень Ґе уважно слухав: розповідь безпосередньої свідкині була куди кориснішою за пошуки в інтернеті.

— Та це ще квіточки, — смаглява жінка випросталася, вираз її обличчя став урочисто-серйозним. — Та школа нечиста. Від тутешніх старих чула, що на її місці колись був крематорій, але його давно знесли через міські плани забудови Але ж поміркуйте самі: збудувати школу на такому місці... Воно ж неодмінно привабить усяку нечисть! Я тоді відмовляла брата, а він і слухати не хотів.

— Чому ваш брат так наполегливо хотів працювати саме в середній школі Му Ян?

— Платили добре. До того ж він раніше припустився помилки, тож знайти роботу було непросто. Думав заробити грошей, а в результаті й невістку за собою потягнув.

— Припустився помилки? Він нажив собі ворогів? Чи не могло його зникнення бути помстою? — Чень Ґе миттєво вхопився за деталь.

— Та ні, ворогів у нього не було. Брат просто любив випити, а випивши ставав зовсім некерованим. Кілька разів через це зривав роботу, і врешті його вигнали зі школи з відповідним записом в особовій справі. У Дзюдзяні шкіл не так багато, всі знають про гріхи один одного, от йому й важко було влаштуватися.

— Виходить, це не вбивство з мотивів помсти.

— Точно ні.

Тон жінки змусив Чень Ґе прижмуритися:

— Чому ви так упевнені?

— Не буду від вас приховувати, — жінка дістала з найдальшого кутка шухляди фотографію й поклала на стіл. — Від самого заснування середньої школи Му Ян там був один клас, двері якого завжди були зачинені на замок, а учням суворо заборонялося туди заходити. Окрім старого директора, ніхто не знав причини. А коли той помер, це стало нерозгаданою таємницею. У школі ходило повно чуток про той клас: нібито злі духи з крематорію проводять там свої уроки, або що під час будівництва там загинув робітник... Коротше кажучи, це дуже зловісне місце.

— Але яке відношення це має до зникнення вашого брата? — Чень Ґе все ще не розумів.

— Подивіться на це фото.

Чень Ґе взяв світлину з її рук. На ній було зафіксоване вкрай моторошне групове фото.

У самому центрі знімка на стільці сидів геть п’яний чоловік із туманним поглядом, а довкола нього в кілька рядів стояли учні різного зросту.

На перший погляд, це нагадувало звичайне випускне фото. Проте головна проблема полягала в тому, що всі учні стояли спиною до камери!

Ба більше, придивившись, можна було помітити дивні пози дітей: здавалося, ніби всі вони стоять навшпиньки.

— Звідки це фото? Поліція його бачила? — Чень Ґе поклав знімок назад на стіл і витер змоклі долоні.

— Перед зникненням він усю ніч пив із друзями й дивився футбол, а зранку, аби не проспати уроки, прямо напідпитку побіг до школи. Надворі ще навіть не розвиднілося. Він хотів подрімати в медпункті, але, проходячи повз один із класів, помітив усередині купу людей. Подумав іще: «Який завзятий клас!», і затримався біля дверей. Діти в кабінеті, схоже, збиралися робити спільне фото, тож, побачивши його, самі запросили сісти в центрі. Коли знімок зробили, учні розійшлися, а йому хтось сунув у руки цю фотографію, — Голос смаглявої жінки лунав спокійно, проте сама історія змушувала кров холонути в жилах.

— Коли брат подивився на фото й побачив, що всі стояли спиною до об’єктива, хміль із нього як рукою зняло. Лише тоді він усвідомив, що сидів прямо перед дверима запечатаного класу, — смаглява жінка підсунула фотографію ближче до Чень Ґе. — Про це він розповів лише мені та невістці. Гадали, з часом усе минеться, але того ж вечора сталася біда. Сяо-Юй зник, вони обидва пішли його шукати й самі безвісти зникли. Тому я переконана, що це не помста, а справа рук того запечатаного класу.

— А що сказала поліція? — Чень Ґе відсунув знімок назад.

— Вони брали це фото й їздили до школи. Хоча діти на знімку вдягнені у шкільну форму Му Ян, таких учнів у ній ніколи не було. Згодом вони відкрили запечатаний клас, перерили там усе, але знайшли лише відбитки взуття мого брата. Це підтвердило, що він дійсно заходив усередину, — розповідь смаглявої жінки ставала дедалі моторошнішою.

— Зрозуміло, — Чень Ґе поставив жінці ще кілька запитань, проте на деякі з них вона й сама не знала відповідей і відповідала вкрай нечітко.

Переконавшись, що більше нічого нового він не дізнається, Чень Ґе підвівся, збираючись іти.

— Вже йдете? Надворі така спека, випийте бодай ковток води перед дорогою.

— Дякую, не варто, — Чень Ґе відмовився від її гостинності й з телефоном у руці залишив двоповерховий будинок.

Після розмови із жінкою Чень Ґе склав куди повнішу картину про середню школу Му Ян: «У середній школі Му Ян загалом чотири додаткових завдання, і два з них безпосередньо пов’язані з сім’єю цього хлопчика.»

Він витягнув із кишені малюнок Фань Юя й ще раз уважно роздивився його. Чорний та червоний кольори наче відчайдушно намагалися щось донести: «Чорний будинок, червоні чоловічки... Чи є між цим малюнком і середньою школою Му Ян якийсь зв’язок? Чи може цей чорний будинок бути однією з будівель цієї школи?»