Розділ 75 — Середня школа Му Ян

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

«Діти мислять просто й прямолінійно, він навряд чи малював би якісь абстрактні або глибоко алегоричні речі. Чи можливо, що ця сцена на папері — те, що Фань Юй дійсно бачив на власні очі під час злочину?»

« Будинок чорний — це означає, що все відбувалося вночі. А червоні чоловічки всередині — скоріш за все означає, що його батьки вже загинули. Це найочевидніше пояснення.»

Чень Ґе крутив малюнок і так, і сяк. Хлопчик малював дуже недбало, усі постаті були однаковими, без жодних індивідуальних рис — навіть стать розрізнити було неможливо.

«Ні, стривай. Червоні чоловічки не можуть бути жертвами, адже у будинку їх занадто багато.» Чень Ґе спробував порахувати червоні постаті на чорному тлі, але щоразу отримував іншу цифру. Здавалося, їх там стає дедалі більше. «Намальовано занадто розмито. Що ж саме цей малий намагався зобразити?»

Перебуваючи в кімнаті, Фань Юй знову й знову малював один і той самий сюжет: будинок і постаті. Проте щоразу, закінчивши, він зминав аркуш та викидав його, ніби так і не зміг передати те, що бачив насправді.

«Хай там як, цей малюнок — надзвичайно важлива зачіпка.»

Так і не знайшовши більше жодних відповідей, Чень Ґе бережно склав папір, сховав його й озирнувся на двоповерховий будинок. Відчинені раніше двері на другому поверсі вже були щільно закриті.

«І тітка, і цей хлопчик мають свої проблеми. Питання лише в тому, в кого з них вони більші.»

Вибравшись із заплутаних провулків, Чень Ґе сів на автобус і поїхав назад. Його думки були зайняті майбутнім завданням: якщо смаглява жінка розповіла правду, то сьогодні вночі на нього чекає вкрай суворе випробування.

Задля обережності Чень Ґе дістав телефон і вирішив пошукати в інтернеті будь-яку інформацію про середню школу Му Ян.

Згадок виявилося чимало — більшість із них виринали на шкільних форумах та у спільнотах.

Судячи з дат публікацій, ці дописи залишали колишні учні середньої школи Му Ян. Коли школу закрили, дітей перевели до інших навчальних закладів, і, розійшовшись по нових місцях, вони рознесли з собою й міські легенди своєї старої школи.

Гортаючи гілки обговорень, Чень Ґе натрапив на кілька дописів, які дійсно привернули його увагу.

Приблизно рік тому п’ятеро підлітків вирішили влаштувати перевірку на хоробрість і вирушили до закинутої середньої школи Му Ян. Вони описували свої пригоди в режимі реального часу на форумі, викладаючи нові дописи кожної хвилини.

Оригінальну тему вже давно видалили модератори, тож Чень Ґе читав копію. Судячи з розповідей, підліткам вдалося пробратися до того самого запечатаного класу, де вони вирішили зіграти в “Духа ручки”.

П’ятеро дітей сіли за парту й почали закликати духа. Під кінець ритуалу в класі крім них стояло вже семеро людей.

Ніхто так і не зрозумів, звідки взялися ще дві постаті. Підлітки перелякалися до смерті й вискочили з будівлі, накивавши п’ятами.

Їм ще пощастило, що всі п’ятеро залишилися живими, хоча з двома з них після тієї ночі відбулися дивні зміни. Один став неймовірно запальним, його характер кардинально змінився. Інший почав панічно боятися сонячного світла, а згодом перевівся до іншої школи й взагалі виїхав із міста в іншу провінцію.

— Оце так сміливці, геть страху не мають, — пробурмотів Чень Ґе, читаючи коментарі під дописом. Один із користувачів аналізував ситуацію: якщо грало п’ятеро, а під кінець з’явилися двоє зайвих, після чого у двох підлітків виникли важкі психічні розлади — цілком імовірно, що ті двоє, які повернулися додому, були вже зовсім не тими самими дітьми. А справжні підлітки так і залишилися навіки в тому запечатаному класі.

Цей коментар зібрав чимало вподобайок, хоча інші дописувачі висували власні теорії: мовляв, підмінили абсолютно всіх п’ятьох, просто двоє виявилися стійкішими духовно й чинили опір, через що й поводилися так неприродно.

Другий цікавий допис належав одному з учителів, який суворо забороняв обговорювати тему середньої школи Му Ян. У коментарях Чень Ґе знайшов приховане, згорнуте повідомлення.

Зміст був вкрай дивним. Користувач писав, що компанія його батька збиралася за безцінь викупити ділянку під закинутою школою Му Ян, і саме його батько керував цим проєктом.

Спочатку все йшло гладко, але коли угода була вже на фінішній прямій, батькові щоночі почав снитися один і той самий сон: ніби натовп дітей у шкільній формі Му Ян приходить до них додому на заняття.

Що найстрашніше — прокинувшись уранці, чоловік дійсно знаходив у кімнаті сліди чужої присутності.

Батько до смерті злякався, захворів і звільнився за власним бажанням, після чого проєкт викупу ділянки просто затих.

Прочитавши всі дописи, Чень Ґе мимоволі порівняв середню школу Му Ян із приватною школою Західного Дзюдзяну й помітив одну дивну річ.

У мережі гуляла купа міських легенд про школу Му Ян, проте в жодній із цих історій прямо не згадувалися людські жертви чи офіційно підтверджені смерті.

З приватною школою Західного Дзюдзяну все було з точністю до навпаки: інформації в інтернеті про неї майже не існувало, проте в архівах відділку поліції чітко значилися реальні смерті, причому не одна.

«Якщо замислитися, то приватна школа Західного Дзюдзяну здається куди небезпечнішою»

Чень Ґе крутив у руках телефон, намагаючись бодай так заспокоїти себе перед майбутнім завданням.

Поки він задумливо дивився у вікно автобуса, екран телефону, що вже встиг згаснути, раптом завібрував від вхідного дзвінка.

Глянувши на дисплей, хлопець побачив ім’я Хе Саня.

«Цей малий що, відчуває, коли в мене з’являється новий сценарій, і телефонує забронювати місце заздалегідь?»

Чень Ґе прийняв виклик і підніс телефон до вуха: — Щось трапилося?

— Босе! Негайно заходь на головну сторінку додатку для відео! Хтось намагається віджати твій хліб!

— Віджати мій хліб? Хтось теж вирішив відкрити “Будинок жахів”? — Чень Ґе запустив додаток, і ще на стартовому екрані завантаження побачив яскравий банер рекламного просування: «Стрімер Цінь Ґван запрошує вас у дослідження справжнього проклятого місця!»

Він клікнув по банеру, аби дізнатися деталі.

Цінь Ґван був топовим стрімером на цій платформі з аудиторією понад шістсот тисяч підписників. Зазвичай він знімав гумористичні ролики, а часом проводив розважальні стріми на вулиці. У профілі зазначалося, що чоловік працює на медіа-студію — ту саму студію, яка нещодавно намагалася переманити Чень Ґе в житловому комплексі Пін’ань.

Вивчаючи анонс далі, хлопець зрозумів суть: сьогодні ввечері стрімер планує випробувати новий формат і провести прямий ефір із розгадуванням таємниць у справжньому проклятому будинку.

У цьому не було б нічого надзвичайного, якби Чень Ґе не прочитав локацію. Майданчиком для нічного стріму Цінь Ґваня мав стати той самий житловий комплекс Пін’ань у передмісті.

— Босе, ти це бачиш?! Цей виродок помітив, що ти новачок, але твій перший ефір зібрав майже десять тисяч глядачів, і тепер він просто хоче загарбати твою тему й твій успіх! — обурено вигукував Хе Сань у слухавку.

— Не варто так кип’ятитися. Деякі речі неможливо просто взяти й скопіювати, — Чень Ґе гадав, що сталося щось дійсно серйозне, а виявилося — звичайна ситуація. Він взагалі не сприймав Цінь Ґваня як конкурента, хоча той, швидше за все, теж не вважав новенького чимось вартим уваги.

Голос Хе Саня у слухавці залунав ще швидше:

— Та в нього ж величезна армія фанатів! Коли він розкрутить цей формат, то ще й тебе звинуватить у плагіаті й скаже, що це ти за ним повторюєш!

— Усе нормальнно, не переймайся. До речі, ти бува не знаєшся на підлітковій психології? Маю пару питань.

— Босе, ти взагалі в своєму розумі?! Яка ще психологія в такий момент? І взагалі, я майбутній судмедексперт! З психологічними проблемами треба йти до психіатра або психотерапевта!