Розділ 79 — Ось тобі шанс переформулювати свою думку!

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Вузькою кімнатою дівочого гуртожитку поповз дивний, нудотний сморід. У темних кутках, куди не діставало світло ліхтарика, ледь помітно заворушилися простирадла, наче з-під ліжка виповзало щось неживе.

Краплі дощу барабанили по віконній рамі. За стінами гуртожитку вирувала негода, а всередині кімнати стояла мертва тиша, від якої холонуло серце.

Рука Чень Ґе завмерла над білим аркушем. Він міцно тримав ручку, намагаючись дихати рівно й не піддаватися паніці.

Щойно зірвалися з губ слова заклику, тильна сторона його долоні відчула помітний тиск. Здавалося, чиясь чужа, невидима долоня обережно накрила його пальці, обдавши шкіру страшним холодом.

— Дух ручки, дух ручки, ти — моє минуле життя, я — твоє теперішнє. Якщо ти тут, намалюй на папері коло.

Чень Ґе повторив закляття. Крижаний дотик став виразнішим, проте сталося дещо дивне: кулькова ручка, що стояла вертикально на аркуші, не поворухнулася — жодного кола чи бодай кривої лінії.

«Дух ручки не бажає відгукуватися?»

Атмосфера в кімнаті ставала дедалі важчою й задушливішою. Крижаний холод із тильної сторони долоні почав повільно підніматися вище по передпліччю.

«Таке враження, ніби тут з’явилося одразу кілька людей...»

Він щосили зосередився. У пітьмі його зіниці повільно звузилися — схоже, духовний зір нарешті проявив свою силу. Крізь морок Чень Ґе розгледів три нечіткі, бліді тіні, які стояли з різних боків. Кожна з них простягала вперед руки й мертвою хваткою трималася за кулькову ручку в його долоні!

«Аж троє?!»

Серце хлопця пропустило удар. Він кліпнув — і примарне видіння миттєво розчинилося в повітрі.

Те, що його очі більше нічого не бачили, аж ніяк не означало, що вони пішли. Долоня Чень Ґе заніміла так, ніби її занурили в крижану воду. Він чітко знав: зараз ручку стискали щонайменше ще три невидимі руки.

«Троє відгукнулися водночас? Невже спрацював мій титул “Улюбленець привидів”?»

Поки Чень Ґе розмірковував, ручка, що завмерла на папері, раптово здригнулася. Ледь відчутно, проте він уловив цей рух.

«Починається?»

Промінь ліхтарика неподалік помітно потьмянів. Прямо на очах у Чень Ґе ручка в його руці повільно зрушила з місця й почала креслити.

Вістря ручки з силою втиснулося в білизну аркуша. Кулька зі скрипом ковзнула по волокнах паперу, залишаючи за собою криваво-червону лінію, що замкнулася в коло.

Його власна рука залишалася непорушною, але ручка самостійно водила по паперу. Чень Ґе втупився у виведений малюнок, і в голові миттєво зринула назва цього додаткового квесту — “Непроханий дух ручки”.

У цій грі є три залізні табу: по-перше, не можна питати про причину смерті; по-друге, заборонено питати про тривалість власного життя; по-третє — духа обов’язково треба відправити назад. Порушення бодай одного правила призводить до некерованих наслідків.

Особливо небезпечним було третє правило. Якщо викликаного духа ручки не вдасться випровадити, він не відчепиться від людини, доки повністю не заволодіє її тілом або не вб’є учасника ритуалу.

«Аби тільки обійшлося без ексцесів» , — подумки прошепотів Чень Ґе, знову зосередивши погляд на папері.

Криваво-червоне коло замкнулося точнісінько посередині аркуша.

«Він почув мій голос. Настала черга ставити запитання . »

Чень Ґе прийшов сюди виключно заради виконання квесту чорного телефону. Він не збирався випробовувати долю химерними експериментами: якщо випадково розлютити цю сутність, розплачуватися доведеться власною шкурою.

«Успішно закликати духа ручки — рідкісний шанс.»

Хвилину подумавши, Чень Ґе наважився озвучити те, що мучило його найбільше:

— Духу ручки, духу ручки, чи знаєш ти, куди зникли мої батьки?

Під час виконання жахаючого завдання “Водної глибини” він понад усе мріяв побачити батьків. Тоді нічого не вийшло, проте це дало зрозуміти головне: вони не загинули, а просто зникли безвісти.

Чень Ґе щиро прагнув почути правду. Але те, що сталося далі, застало його зненацька: ручка в його пальцях раптово затрусилася в конвульсіях, а на пластиковому корпусі почали з’являтися тонкі тріщини.

Побачене геть не в’язалося з його очікуваннями: «Невже моє запитання настільки складне?»

Минуло зо дві-три хвилини. Чень Ґе здалося, що в кімнаті стало трохи світліше. Ручка знову зрушила з місця й накреслила на білому папері ще одне коло.

«Що це означає? Пропустив питання?»

Дивлячись на два однакових кола, Чень Ґе приблизно втямив натяк духа. Ситуація була незручною: схоже, привид і сам гадки не мав, куди поділися його батьки.

«Дивна реакція. Схоже, зникнення моїх батьків — куди заплутаніша справа, ніж здається.»

Чень Ґе трохи помовчав. Окрім цього, йому й справді не було про що питати нечисть.

«Та байдуже. Задам перше-ліпше дурне питання й швиденько закрию цей квест.»

Крижане заціпеніння піднялося вже до самого плеча. З кожною секундою ритуалу Чень Ґе відчував, як половина його тіла безповоротно німіє, втрачаючи чутливість.

— Тоді інше питання: духу ручки, духу ручки, чи можеш ти сказати, хто стане моєю майбутньою дружиною?

Стрижень ручки смикнувся. Світло ліхтарика кілька разів нервово блимнуло, наче повз нього пройшла якась невидима постать. Напруга в кімнаті знову підскочила до краю.

Віконна рама жалібно скрипіла, у щілини залітали дрібні краплі дощу. Спалахнула блискавка, розпоровши темряву нічного неба, і на коротку мить на облупленій стіні чітко відбилися чотири тіні.

Рука Чень Ґе знову почала рухатися проти його волі.

На білому аркуші вимальовувався криваво-червоний ієрогліф. Риска за рискою — і незабаром перший символ було виведено до кінця.

«Сюй? Невже Сюй Вань?»

Тепер Чень Ґе стало справді цікаво. Ручка не зупинилася: підхопивши останню риску першого знака, вона взялася виводити наступний ієрогліф.

Проте на середині знака ручка раптом завмерла мов укопана.

«Що таке?»

Чень Ґе спантеличено спостерігав за цим процесом. Він узагалі не напружував м’язи, проте ручка в долоні почала несамовито вібрувати, вкриваючись новими глибокими тріщинами.

*Трісь!*

У затхлому повітрі кімнати немов зіткнулися кілька різних ворожих сил. Тонкий пластик не витримав колосального тиску, і верхня частина корпусу розкололася навпіл.

Схоже, якась зі сторін була змушена поступитися, і тієї ж миті перед очима Чень Ґе розгорнулося дещо шокуюче.

Ручка різким рухом перекреслила жирним хрестом раніше виведений ієрогліф ‘Сюй’, а потім на чистому місці поруч почала люто виводити зовсім інше ім’я!

— Джан... Я?

Криваво-червоне ім’я акуратно красувалося посеред аркуша. Чень Ґе аж мову відібрало від такої картини.

— Духу ручки, ти певен, що з самого початку хотів написати саме це?

Жодної відповіді не пролунало. Крижаний холод, що сковував руку Чень Ґе, раптово відступив.

— Духу ручки, ти ще тут? Якщо чуєш — намалюй коло.

Могильний холод остаточно розвіявся, і атмосфера в кімнаті повернулася до норми. Схоже, дух ручки вирішив накивати п’ятами, навіть не попрощавшись. Проте Чень Ґе для власної безпеки слухняно прочитав завершальні слова за правилами гри:

— Духу ручки, духу ручки, ти — моє минуле життя, я — твоє теперішнє. Якщо хочеш піти, повертайся туди, звідки прийшов.

Ритуал було завершено. Чень Ґе підвівся з підлоги. Щойно він розтиснув пальці, понівечена ручка з тріском розсипалася на кілька жалюгідних уламків.

«Мій варіант гри в духа ручки явно відрізняється від того, у що грають звичайні люди...»

Хлопець підійшов до ліжка й підняв смартфон зі стрімом. Його очі здивовано округлилися: кількість глядачів у прямому ефірі невідомо яким дивом перевалила за двадцять тисяч — це був його новий абсолютний рекорд.