Розділ 88 — Розкриття карт

Перекладач: Elein Dark

Редактор: Liliia Alon

Побачивши, що тітка Фань Юя настільки поступлива, Чень Ґе ступив уперед і підняв із підлоги малюнок.

На білому папері височіла чорна будівля, заповнена червоними чоловічками, а осторонь від них, куди жодна червона постать не наважувалася наблизитися, виділявся чіткий чорний чоловічок.

— І це ти називаєш ‘на малюнку був я’? Як ти це доведеш? — Чень Ґе не збирався вірити їй лише через якийсь клаптик паперу.

— Люди на малюнках Фань Юя завжди були червоними. Я вперше бачу, щоб він намалював чорну постать. Я довго думала й переконалася: цей чорний чоловічок — саме ти, адже за останній місяць ти був єдиним чужинцем, який переступив поріг нашого дому, — Тітка Фань Юя стояла в кутку вбиральні; краплі дощу стікали з її одягу на брудну підлогу, видаючи тихе цівкання.

— І тільки? Тоді що означають ці червоні фігурки? І яка різниця між чорним чоловічком та червоними?

Смаглява жінка мовчки дивилася на Чень Ґе з темряви. І коли хлопець уже вирішив, що правди від неї годі чекати, вона раптом тихо заговорила:

— Червоні чоловічки позначають привидів. Чорного я бачу вперше, мабуть, це жива людина.

— Привидів?

— Я знаю, що ти не віриш, але деякі речі неможливо пояснити, — її голос звучав рівно, немов вона заздалегідь підготувала ці слова: — Ще до того, як із батьками Фань Юя сталася біда, я вже знала, що малий бачить речі, приховані від очей звичайних людей. Його батьки теж про це знали, але вони ні в яких привидів не вірили.

— Якщо навіть батьки не вірили, чому ж повірила ти? — у Чень Ґе спалахнула щира цікавість.

— Спочатку ніхто й гадки не мав про його здібності. Аж поки мій чоловік і двоє дітей не загинули в автокатастрофі. То був найчорніший період у моєму житті: варто було глянути на їхні фотографії, як я зривалася на крик і ридання. І щоразу в такі хвилини прибігав Фань Юй зі своїми малюнками. У чорному будинку він малював двох червоних чоловічків і говорив, що це братик і сестричка.

У погляді тітки Фань Юя промайнув рідкісний проблиск теплоти:

— Спочатку я не вірила. Думала, Фань Юй просто намагається мене розрадити. Але коли малюнків ставало дедалі більше, то в мене закралися сумніви. Якось я підійшла до нього й спитала, що зараз роблять братик і сестричка. Він описав усе в найменших деталях, згадавши дрібні звички моїх дітей, про які могла знати тільки рідна мати.

— І тому ти повірила, що Фань Юй здатен бачити привидів?

— Так. Можливо, я й сама підсвідомо благала, щоб це виявилося правдою. Часом мені навіть здавалося, що душі моїх дітей просто вселилися у Фань Юя.

— Навіть якщо це правда, один малюнок усе одно нічого не доводить. Чи хочеш сказати, що кожен, кого намалює Фань Юй, приречений на смерть? — Чень Ґе досі не послаблював пильності.

— Ти можеш поглянути на зворотний бік.

За її підказкою Чень Ґе перевернув аркуш. На звороті було зображено стару криницю. З неї назовні видерлися кілька ще яскравіших, насичено-червоних чоловічків, а біля самого краю стояв чорний силует. Що прикметно: місце чорного чоловічка на звороті з точністю до міліметра збігалося з розташуванням чорної фігурки на лицьовому боці.

— Кажуть, у цій школі є криниця, біля якої загинуло багато людей. Привиди з дна ось-ось вирвуться на волю, а ти стоїш просто над колодязем! Вони вже вчепилися в тебе поглядом. Якщо залишишся тут хоч на хвилину — станеться непоправне.

Смаглява жінка говорила напрочуд щиро, наче й справді переймалася його долею.

Провівши пальцями по паперу, Чень Ґе уважно вдивився в лінії й злегка насупився. Зіставивши фігурки на обох боках, він подумки отримав чітку відповідь.

— Схоже, я неправильно тебе зрозумів, — Чень Ґе недбало запхав малюнок до кишені, навіть не збираючись повертати його жінці. — Я якраз збирався йти звідси, тож підемо разом, удвох буде не так моторошно. Це місце пробирає до кісток.

— Так, ходімо, — кивнула тітка Фань Юя й рушила до нього.

Удаючи, ніби остаточно повірив її словам, Чень Ґе розвернувся до виходу, спокійно підставивши спину під її погляд.

Кожен із них мав свої приховані задуми, крокуючи один за одним.

Чень Ґе йшов повільно, міцно тримаючи молоток напоготові. Тітка Фань Юя йшла позаду і, наче боячись відстати в пітьмі, потроху прискорювала крок. Якби в цю мить хтось міг зазирнути хлопцеві в обличчя, то побачив би, що його очі залишалися моторошно, навіть крижано спокійними.

Відстань між ними невблаганно скорочувалася. Коли жінка порівнялася з Чень Ґе, на її обличчі виступили роздуті вени, а вираз став хижим і навіженим. Рука, прихована під плащем, блискавично вихопила гостре лезо й метнулася прямо в бік хлопця!

— Я від самого початку знав, що ти щось замислила!

Реакція Чень Ґе виявилася значно швидшою, а удар — куди безжальнішим. Він крутонув молоток по дузі назустріч руці нападниці, після чого з розмаху вгатив її ногою в живіт!

*Бабах!*

Смаглява жінка з глухим тріском відлетіла до задньої стіни вбиральні, а зброя випала з її ослаблих пальців із дзвінким брязкотом.

Чень Ґе підійшов ближче й лише тепер розгледів предмет: на брудній плитці виблискував обвалювальний ніж. Невеликий, але надзвичайно гострий клинок, призначений для зрізання жил та розтину суглобів на бійні.

Розтріпана, зі скуйовдженим волоссям, тітка Фань Юя, мов навіжена потвора, спробувала підвестися з підлоги, але Чень Ґе не дав їй жодного шансу для нової атаки й важким стусаном знову ‘допоміг’ притиснутися до підлоги.

— Ще в твоєму домі я зрозумів, що ти нечиста на руку, просто не мав прямих доказів. Нарешті ти скинула маску.

Сила була явно не на її боці. Жінка кілька разів марно смикнулася, так і не зумівши підвестися, і втупилася в Чень Ґе поглядом, сповненим лютої ненависті:

— Як ти здогадався?!

— Я ні на секунду тобі не вірив. Та й цей малюнок... Зворотний бік ти намалювала сама! Невже гадала, що дитячі малюнки так легко підробити? Не дивися на мене вовком. Злочин скоїла саме ти, а таємне завжди стає явним, — Чень Ґе підняв обвалювальний ніж і провів поглядом по його крижаному вістрю: — Це ж ти вбила батьків Фань Юя, так? Яким би не був мотив, підняти руку на власну рідню... Чим ти краща за звіра?

— Я ніколи не хотіла вбивати! Ти гадки не маєш, що тоді сталося! — її обличчя спотворилося в болісній гримасі, ніби перед очима виринули жахливі спогади.

— Я не знаю всіх подробиць, але знаю точно: ти одна зі спільників убивці, — Чень Ґе подумки вирішував, як надійніше зв’язати її та знерухомити.

— Убивця — батько Фань Юя!

— Зручно перекласти всю провину на небіжчика? Думаєш, так відбілиш власну шкуру? — переконавшись, що іншої зброї під одягом жінки немає, Чень Ґе трохи видихнув.

— Це чиста правда! — прохрипіла притиснута до плитки тітка Фань Юя, нарешті відкриваючи правду, що роками палила її зсередини: — У мого брата були збочені нахили. Тут, у цьому клятому туалеті, він довів до божевілля одну дівчину... Пізніше подейкували, що вона вкоротила собі віку. Після тієї трагедії брат геть з'їхав із глузду: він став маніяком-параноїком, йому всюди ввижалося, що його хочуть убити. Невістка більше не могла цього терпіти й зажадала розлучення, але брат навідріз відмовився. Тоді вона пригрозила: якщо він не дасть розлучення доброю волею, вона оприлюднить усі його збочення й злочини на все місто!