Розділ 1004 — Зіпсований хлопчисько

Квіну зробили відчайдушний дзвінок, але Чакі не був впевнений, чи він пройшов, чи ні. Він був надто наляканий і просто крикнув повідомлення в приймач, сподіваючись, що воно пройде, і Квін знатиме, що робити, бо якщо хтось не втрутиться, щоб зупинити те, що відбувається, на підлозі їдальні буде мертвий студент.

Якби це сталося, Чакі щиро не знав, як Фракція Проклятих оговтається від такого.

Він знав, що Квін докладає чималих зусиль, аби переконати інших, що Фракція Проклятих - це правильне місце, але як тільки це стане відомо, що Прокляті послали своїх людей до школи під прикриттям і вбили учня, ніхто не захоче приєднуватися до такої групи.

Вхопивши чорні кулі на поясі, Чакі кинув їх, цілячись у ноги Сіла .

"Вибач, Сіле ! Але моє завдання - захистити тебе, і це може трохи зашкодити!"

Однак, коли чорні кулі наблизилися, вони зупинилися в повітрі, і вільною рукою він повільно притягнув кулі до долоні, утримуючи їх на місці. Тим часом інші продовжували тримати Джена .

Ще раз пролунав клацаючий звук, і інша рука Джена була вивихнута.

"Він може це робити однією рукою. Наскільки ж сильний Сіл ?" - подумав Свін , починаючи думати, що чутки про те, як Сіл переміг головного генерала, були не перебільшені. З таким рівнем сили він міг зрозуміти, що Сіл був надзвичайно сильним. Ніхто в кімнаті не міг його зупинити.

Причина, чому телекінез Сіла був таким сильним, полягала в тому, що він не тільки зібрав сили тих, хто був поруч, але й вранці, дотримуючись свого завдання, торкнувся інших учнів, намагаючись знайти їхні здібності, тому здібності Сіла були посилені до максимуму.

"Ти забув, що я теж маю твої здібності?" – сказав Сіл , тримаючи м'ячі ззаду.

"Ти не збираєшся мене вдарити, чи не так?!" – крикнув Чакі - "Ми на одному боці."

"Справді, хіба ти щойно не намагався мене вдарити?" – відповів Сіл .

Почувши цю відповідь, Чакі зрозумів, що на нього чекає багато болю. Щось зламалося в Сілі , і він був не в собі. М'ячі полетіли з його рук, прискорюючись, влучивши йому в обидва стегна, розтрощивши кістки під м'язами і змусивши його впасти на підлогу.

Вся думка про те, що Венус і Свін втрутяться і спробують зупинити Сіла , вилетіла з голови, але не в Шіро .

"Сіл , що ти робиш!? Ти ж казав мені не вбивати людей, пам'ятаєш? Як я шкодуватиму про це все життя. Ти теж будеш, чи не так?!" – крикнув і благав Шіро .

"Ти правий, бо подивися, що зі мною сталося," – сказав Сіл голосом, який звучав так, ніби він відчував чистий біль. Шіро не знав, наскільки важкими були слова Сіла .

"Де тебе, чорт забирай, Квін !" – крикнув Чакі .

В цей момент двері широко відчинилися, і можна було побачити, як хтось біжить крізь усіх учнів.

"Я не Квін , але я не гірший!" – крикнув Пітер , підстрибнувши в повітря і влетівши у відкритий простір, де билися двоє, але він завмер на кілька секунд, спантеличений.

"Зачекай, що?!" - подумав Пітер .

"Невже він не отримав моє повідомлення? Я думав, Квін відправив його йому, але, мабуть, це було щось інше, і він не знає, що відбувається" - подумав Чакі .

"Сіле , зупинися! Сіл, він збожеволів!" - закричав Чакі .

Пітер прибув до їдальні через те, що його Зброя душі повернулася до нього. Пітер міг створювати лише одну Грязьову маску за раз за допомогою своєї Зброї душі, і коли вона була знищена, Пітер знав, що щось не так.

Виходячи з поточного часу, він усвідомив, що всі студенти будуть у їдальні. Однак він думав, що постраждає Сіл , а не навпаки, тому й був спантеличений. Бачачи Чакі на підлозі, пораненого, і всіх розкиданих навколо, він намагався зрозуміти, що сталося.

"Сіле , опусти цього дурного студента, я знаю, вони дратують, але це вже занадто!" - вимагав Пітер .

"Хіба це не наша мета? Хіба це не те, що ми повинні робити? Позбутися цих людей, які роблять світ гіршим. Це найпростіший шлях. Такі, як він, ускладнили життя Вордену і Квіну у школі. Я допомагаю всім, навіть якщо вони цього не усвідомлюють" - сказав Сіл.

Почувши ці слова, з голови Пітера почала виступати вена, одна з його рук широко розкрилася, випрямивши пальці, і він почав наближатися.

Побачивши це, Сіл спробував використати свою телекінетичну силу, щоб сповільнити Пітера, і це спрацювало, але Пітер прорвався своєю силою.

"Сіл, відпусти мене, і я дам тобі ляпаса, на який ти заслуговуєш, ти зіпсований виродок!" - крикнув Пітер, проходячи крізь силу. Здавалося, на його спині сидів слон вагою в кілька тонн і намагався відтягнути його назад, стиснувши зуби, він продовжував рухатися вперед

"Ти думаєш, люди не можуть змінитися, особливо діти? А як щодо мене!? Ти ж знав, що я зробив з Квіном тоді. За твоїми словами, я теж заслуговував на смерть! І я, можливо, з тобою погоджуся, але я щодня намагаюся спокутувати те, що зробив!" - крикнув Пітер, знову рухаючись вперед.

Тепер Сіл не мав вибору, окрім як кинути Джена на підлогу і використати обидві руки, щоб зупинити Пітера, який тепер знаходився на відстані близько двох метрів від нього.

"Генерал Пітер сильний," - подумав Свін, знаючи, скільки сили Сіл мусив застосовувати зараз, а Пітер все одно йшов крізь це.

"Сіл, я знаю, ти засмучений, я знаю, ти хочеш Вордена назад, я знаю, ти злий, але не зганяй це на цих учнях. Зганяй це на мені! Думаєш, ти єдиний, хто сумує за Ворденом!? Він і Квін були єдиними друзями, яких я мав у школі. Я б зробив усе, що міг, щоб повернути його сюди, але я не можу!

Будь-яка твоя діяльність, це лайно, нікому не допоможе і лише принесе більше біди тим, хто ще тут залишився!" - сказав Пітер , нарешті піднявши руку над головою і повільно опустивши її. Сіл стояв, досі використовуючи свою здібність, коли рука Пітера торкнулася його обличчя.

Це був ледь помітний ляпас, адже без швидкості він не мав сили, але це було єдине, що Пітер міг зробити, коли його пальці торкнулися його щоки.

"Сіл , припини це негайно!" - сказав Квін , який поспішно увійшов.

Всі, побачивши, що прибув генерал Гарді , відчули полегшення, але, почувши чутки та ставши свідками сили Сіла , вони все ще боялися.

Квін подивився на Пітера , який стояв нерухомо, і на студента на підлозі. Він не міг уявити, що сталося, але коли подивився на Сіла зараз, його обличчя було сповнене сліз.

'Невже Сіл зробив усе це? Чи я помилився, думаючи, що він готовий бути з іншими дітьми? Я думав, що відправка його до школи зробить його кращим, але, можливо, це зробило його гіршим. Мені не слід було змушувати його в ситуацію, в яку він не хотів потрапляти. Частково це моя вина.'

"Вибач, Квін , я не знаю чому..." - вимовив Сіл і нарешті опустив руки.

Опустивши руки, сили, які діяли на Пітера , нарешті звільнилися, і Пітер знову зміг рухатися.

Усі, хто бачив, як Сіл миттєво заплакав, дивувалися, що відбувається. Невже все скінчилося? Чи він скоро спробує розірвати всіх у кімнаті? Ніхто не наважувався зробити рух у такій ситуації. Це був просто здоровий глузд.

Знову піднявши руку, Пітер з силою вдарив Сіла по обличчю, змусивши його тіло кілька разів обернутися, перш ніж він врешті-решт впав на підлогу і знепритомнів.

"Я ж казав, що дам тобі ляпаса!" - сказав Пітер - "Криза зупинена"