Розділ 1032 — Грубість чи пропуск?

Оголошення поширилося, що війна нарешті почалася. Це було те, що, як усі знали, було вже на горизонті, здавалося таким близьким, але водночас таким далеким. Постійно згадувалися напруженість, що наростала між двома сторонами, дрібні сутички з Далкі тут і там.

Усі так довго були напружені, чекаючи цих новин, тому для всіх було так важливо нарешті почути ці слова.

Відтепер, коли війну було оголошено, наступного дня все прийде в рух. Притулки на кожній із планет, що належали людям, будуть у стані підвищеної готовності. Тренування, тренування того, що мали робити військові та фракції у разі нападу, тепер практикуватимуться щодня, а не час від часу.

І, звісно, всі вони мали бути готові нападати і перебувати в наступі, коли це можливо. Сьогодні був останній день миру для всіх, яким вони його знали. Після того, як він скинув бомбу на весь світ, Оскар продовжив пояснювати, що робили військові тим часом і як вони планували виграти цю війну цього разу.

Вони намагалися зв'язатися з Далкі, як це робили під час будь-якого іншого нападу, але відповіді не було взагалі. Тим часом вони будуть в обороні, шукаючи можливості для атаки, де і коли це буде можливо.

Чого Оскар не згадав, так це головної причини, чому вони були в обороні. Це сталося через останній напад. Де вони знайшли багато двошипих Далкі у своїх лавах. Виходячи з цього, було припущено, що Далкі не атакували з повною силою свого війська під час першої війни, але Оскар хотів підбадьорити всіх і тримати ці тривоги для обраних кількох людей.

Щойно оголошення завершилося, Квін спускався зі сходів. Незабаром мали вимкнути камери, але перед цим. Бонні та Войд змогли б транслювати реакції людей на новини, які вони щойно почули, і її метою було спіймати людину, яка наразі була в центрі уваги всіх.

"Квіне, чи не заперечуєте, якщо я поставлю кілька запитань?!" - сказала Бонні, оточуючи його біля підніжжя сходів - "Медаль на ваших грудях - це ті самі медалі, які вручали людям, визнаним Героями першої війни. Це чимале досягнення - отримати її одразу на початку другої війни. Чи не могли б ви пояснити нам, як ви почуваєтеся, отримавши таке, і як вам вдалося вбити стільки противників Далкі?" - запитала Бонні.

Квін не відповів одразу, але зупинився. Саме в цей момент Бонні змогла побачити, як сильно він змінився відтоді, як вони зустрічалися востаннє. З якоїсь причини, кожного разу, коли вона зустрічала його, він виглядав все більш вродливим.

Минулого разу щось спонукало її поцілувати його раптово, але цього разу її серце само по собі стукало досить голосно.

Не отримавши відповіді так довго, Бонні вирішила наказати Войду поставити камеру, і вона обережно наблизилася до нього.

"Квіне, ви в порядку? Вибачте, якщо я запитала щось, що викликало погані спогади. Я просто намагалася виконувати свою роботу" - сказала вона.

Все ще без відповіді, Бонні відчувала себе трохи ніяково.

"Давай просто забудемо про запитання, гаразд? Сподіваюся, ми зустрінемося на афтерпаті?"

У цей момент Бонні побачила, як інша жінка підійшла до Квіна і досить сильно плеснула його по спині.

"Відповідай милій дівчині" - сказала Гелен - "Не хвилюйся, він ще не звик до всього цього, ти мусиш пам'ятати, що для нього в такому віці, це велика ноша"

Бонні майже забула, враховуючи зовнішність Квіна , що він був молодим чоловіком, якому щойно виповнилося вісімнадцять. Звісно, це було багато для будь-кого.

"Щодо твого запитання" - нарешті відповів Квін - "Як я до цього ставлюся?"

Квін підняв медаль на шиї, смикнув її, зламавши ремінець. Вона була золотого кольору, рідкісного нині матеріалу. Тримаючи її в руці, він почав стискати, доки край не почав згинатися всередину, і нарешті він розчавив усю медаль у руках.

Деякі з тих, хто був поруч і бачив це, були досить шоковані. Це була нагорода честі. Це було те, що всі у війську глибоко поважали.

"Скільки таких мені доведеться отримати? Скільки таких мені доведеться отримати, щоб повернути до життя всіх, хто загинув?" - запитав Квін , але, звісно, Бонні не мала відповіді.

Коли ситуація знову ставала цікавою, Войд увімкнув камеру і наблизив зображення розчавленої медалі в його руці, а потім знову до обличчя Квіна , на якому читалося щось середнє між гнівом і смутком.

"Єдине, чого я шкодую, це те, що не зміг врятувати більше життів" - сказав Квін і вийшов з кімнати, а Гелен пішла за ним.

Пройшовши крізь натовп людей, вони почали прямувати до виходу, і незабаром члени Фракції Проклятих також приєдналися до Квіна , щоб вийти звідти.

"Гей, зачекайте, ви ж не приєднаєтеся до вечірки після?" - крикнула Бонні .

Сем , який був у самому кінці, обернувся до всіх.

"Мені дуже шкода, але Фракції Проклятих потрібно готуватися до того, що щойно було оголошено. Боюся, ми не приєднаємося до афтерпаті"

Невдовзі Ено також приєднався до кінця групи.

Ті, хто був у кімнаті, не змогли почути, що сказав Квін , і подумали, що Фракція Проклятих стала досить зарозумілою. Розгубивши винагороду, яку йому дали, ніби це ніщо.

Однак ті, хто дивився програму і бився пліч-о-пліч, хто втратив близьких, розуміли, через що зараз проходить Квін . Жодна винагорода не змогла б змінити його почуттів у той момент.

Зважаючи на війну, Квін хотів продовжувати й удосконалюватися, щоб подібне не повторилося.

--

Те, що сказав Сем , також було правдою, йому потрібно було добре організувати Фракцію Проклятих. Включаючи три взводи, які мав йому передати Оскар для командування. У них була досить велика сила, і стільки людей в руках Сема , тиск вже трохи давався взнаки.

Під час польоту крізь космос до корабля Проклятих, всі помітили, що настрій Квіна залишався досить похмурим, а що гірше, Ено ні з ким не розмовляв і нічого не говорив Квіну теж.

Ніби вони уклали угоду не розмовляти один з одним.

"То Ено справді його дідусь, чи це був просто якийсь виступ?" - спитала Гелен Сема , яка стояла попереду корабля, дивлячись у космос.

"Я вважаю, це досить складно. Я навіть не думаю, що вони знають, які саме у них стосунки" - відповів Сем .

Це була довга і втомлива подорож, і поки інші спали. Сем вирішив переглянути записану подію, щоб побачити, як їх зображували. Бонні розпитувала багатьох впливових осіб, що вони думають про Фракцію Проклятих, і деякі з них давали досить політичні відповіді.

Здавалося, що досі вони сиділи осторонь. Не говорили ні негативних, ні позитивних речей про них. Тоді як раніше вони були відверто проти Фракції Проклятих. Проте, були й ті, хто все ще, здавалося, ненавидів їх. Людям не подобалися зміни, а Фракція Проклятих їх чимало створювала.

Найважливішим для Сема було те, як Ено та Квін виглядали під час сварки, і коли Квін зім'яв медаль. Судячи з коментарів до відео, яке він дивився, думки розділилися.

Дехто погоджувався з тим, що сказав Квін , а інші вважали його невдячним.

"Я радий, що мікрофон зміг вловити його слова, інакше це була б чергова PR-катастрофа" – подумав Сем .

Зрештою, перевівши корабель на автопілот і змінившись з Гелен , вони змогли трохи поспати, і невдовзі прибули.

Першим біля виходу з корабля стояв Ено, і ніхто не хотів ставати перед ним. Відчуття було незручним, і ще більш незручно було те, що він поводився так, ніби йому належить усе це місце.

Як тільки поручні опустилися до підлоги, Ено вперше ступив на проклятий корабель.

"Гаразд, ходімо і виправимо цього хлопця Сіла , про якого ти говорив раніше. Ти виконав свою частину угоди, тож я виконаю свою"