Розділ 1033 — Ти мав бути мертвий

Коли вони сходили з корабля, дехто з інших думав, що матиме час відпочити. Хоч вони й спали на кораблі, це було не те саме: тіла боліли, а розум ще не був готовий до того, що мало статися.

Однак Ено, здавалося, був готовий до дій, щойно вони приземлилися.

"Не хвилюйтеся, ви можете трохи розслабитися. Я подбаю про Ено, поки він тут" - сказав Квін - "До того ж, я впевнений, що у решти з вас є важливі справи, нам не обов'язково стежити за ним цілодобово"

Хоча Квін сказав це, багато хто відчував себе надто некомфортно, залишаючи незнайомця на кораблі Проклятих особливо такого, що був вампіром. Однак, що б Квін не хотів, вони б це зробили, і Квін мав рацію, у всіх них були свої справи.

Тепер, коли війна почалася, дехто хотів зв'язатися зі своїми батьками і попросити їх переїхати з будь-якої планети, де вони перебували, і привезти їх на корабель Проклятих який, на їхню думку, був найбезпечнішим місцем для них.

"Поправка. Вам взагалі не потрібно стежити за мною. Я не завдам екіпажу жодних неприємностей, я хочу, щоб усі робили все так, ніби мене тут немає. Пам'ятайте, я тут, щоб спостерігати, наскільки велика Фракція Проклятих, я не хочу, щоб ви вдавали" - сказав Ено.

Сем ще раз глянув на Квіна, намагаючись зрозуміти, чи все справді гаразд, залишаючи їх удвох. Ено не те щоб тримався осторонь неприємностей, але поки що був суцільною проблемою.

"Так простіше, я хотів одразу перейти до справи," - відповів Квін - "Я відпочив у школі, тож не надто турбуйся про мене."

Хоча Квін його запевнив, Сем хвилювався. До того ж, про який саме відпочинок говорив Квін? Під час перебування у школі він потрапив у стільки халеп, навіть бився зі смертельно небезпечними Далкі, тож, якби там не було, саме він мав бути найвиснаженішим з усіх.

Все ж, Сем не міг постійно няньчити Ено, і, ймовірно, на кораблі небагато хто міг це зробити, тому він подумав, що це може бути найкращим виходом, якщо вони з Квіном будуть разом весь час.

"Сподіваюся, ці двоє не влаштують якусь величезну сварку," - подумав Сем, залишаючи їх удвох.

Коли група розійшлася кожен по своїм справам, Квін пішов вперед, щоб знайти Сіла, одразу переходячи до справи.

"Цікаво, як там Сіл з тих пір, як його відправили назад?" - подумав Квін.

Згадавши, що він був трохи нестабільним, але це було єдине, що він міг зробити в той час.

Однак, дорогою до центру корабля, де, на його думку, мав бути Сіл, він побачив маленького хлопчика, що задихаючись біг назустріч.

Він тримав руки на колінах і важко дихав, було очевидно, що людина не займалася фізичною активністю часто.

"Ти... Ти... ти Ено!" - сказав хлопець, піднявши голову, і Квін побачив, що людина, яку він вважав юним хлопчиком, насправді був Лоґаном.

"Ах, я тебе знаю. Ти з Сім'ї Ґрін, правильно? Брок уважно стежив за тобою, і твій розвиток був винятковим" - сказав Ено, дивлячись на хлопця з посмішкою, але Лоґан не посміхався у відповідь.

Тепер, коли Лоґан подивився на нього, людину, яку він шукав весь цей час, він завмер. Його рот сіпався, але запитання просто не виходили, доки він нарешті не вимовив кілька слів.

"Мої... Мої батьки... ти їх убив?" - нарешті зміг вимовити Лоґан .

Тоді Ено опустився на коліна, щоб опинитися на одному рівні з Лоґаном , і подивився йому в очі.

"Скажи мені. Якби я сказав, що так, що б ти зробив?" - дражнив його Ено.

Квін знав усе про ситуацію з родиною Лоґана , їхнє минуле та їхню історію з вампірами. Тепер він дивувався, що, чорт забирай, робить Ено, говорячи ці слова.

Те, що сталося далі, Квін зовсім не очікував. Лоґан махнув правою рукою; це була його нова Далкі рука, покрита спеціальним металевим матеріалом, щоб приховати її. Однак, як тільки Квін побачив рух Лоґана , він, сам не знаючи чому, кинувся вперед.

Його тіло кинулося вперед, закриваючи Ено, і він заблокував удар, піднявши обидві руки.

"Чорт, цей удар важкий, справді відчувається так, ніби б’є Далкі" - подумав Квін , але йому вдалося захистити Ено.

"Що ти робиш, Квіне , після всього, що я для тебе зробив!" - крикнув Лоґан - "Чому ти мені заважаєш, хіба ти не казав, що допоможеш мені?"

Чесно кажучи, Квін і сам не знав, що робить. Коли він побачив, як Лоґан атакує, йому здалося, що він повинен був зупинити це, і він це зробив.

"Лоґан , подумай, це зовсім на тебе не схоже. Ти зазвичай дієш не на емоціях, а на ймовірності, чи не так? Тож подумай, які шанси, що Ено справді вбив твоїх батьків. Ти можеш бути на сто відсотків у цьому впевнений?" - запитав він.

"Я можу відповісти на це" - сказав Ено, поклавши руку на плече Квіна - "Дякую, що прийняв цей удар за мене, він залишив би чималий синець, якби ти цього не зробив. Я не усвідомлював, що ти так сильно піклуєшся про мене"

Почувши це, Квін побажав, щоб він просто дозволив Лоґану кілька разів його вдарити, перш ніж зупиняти його.

"Я не вбивав твоїх батьків. Сім’я Ґрін підтримувала мене все моє життя, я впевнений, ти знаєш. Я той, хто надав їм сили, а вони натомість мали допомагати мені"

Тепер Лоґан був у цьому впевнений, ця людина справді була Ено, бо тільки він міг знати про цей факт. Хіба що, звісно, Квін йому сказав, але навіщо б він це робив?

"Мені глибоко шкода, що з ними таке сталося. Я мав би краще за ними наглядати. Твої батьки обоє були розумними людьми, я впевнений, вони знали, що потрапили в біду. Я думав, якби вони знали, то спробували б знайти мене, перш ніж щось станеться, але з якихось причин вони так і не зробили."

Почувши таку відповідь, Лоґан стояв, не знаючи, як почуватися. Це була людина, яку його батьки казали йому шукати, якщо він потрапить у біду, але тепер, коли він нарешті зустрів його, єдине, що той міг сказати, це "вибачте"

'На що я насправді сподівався?' - почав думати Лоґан - 'Що він їх поверне? Чи сподівався я, що він убивця моїх батьків, щоб я міг помститися?'

Саме тоді Лоґан усвідомив, що насправді не знає відповіді, яку шукав. Весь цей час він просто виконував бажання батьків і спрямовував свій гнів на Ено, але тепер він був повністю розгублений.

'Ні, я не можу просто прийняти те, що каже ця людина, за правду. Ми нічого про нього не знаємо. Мої батьки могли йому довіряти, але вони мертві, тому що довіряли. Я дізнаюся і з'ясую все про нього,' - подумав Лоґан , обертаючись і бачачи, як той йде попереду.

"Лоґане , якщо тобі колись захочеться поговорити, заходь до мене." - сказав Квін - "Я завжди на твоєму боці, і ніколи не забуду, як ти мені допомагав. Хай би яким зайнятим я не був, для тебе завжди знайдеться час." - додав Квін .

Йдучи вперед, Лоґан витер обличчя, не будучи впевненим, чи плакав він, чи це була просто рефлекторна реакція.

"Зачекай, Квіне !" - крикнув Лоґан - "Я піду з тобою, хоча б на деякий час. Мені теж потрібно переконатися, що це стовідсотково не він зробив, і якщо це так, я першим повідомлю тобі." - сказав Лоґан . Він не хотів повторювати помилки своїх батьків, довіряючи цій людині або наражаючи на небезпеку життя своїх друзів.

Йдучи позаду, вони втрьох продовжили шлях і нарешті зайшли до класу, де Борден був з дітьми, разом з іншою людиною, яку Квін не зовсім впізнавав, але вони були зайняті навчанням дітей математики.

'Ну, я радий, що вони знайшли когось нормального, щоб навчати їх.' - подумав Квін .

Вони побачили Брока , який сидів у задньому ряду класу, склавши руки. Він досі був у своєму костюмі дворецького, а поруч з ним, також на самому задньому сидінні, сидів Сіл . Він сидів прямо, але його очі, здавалося, не зосереджувалися на уроці взагалі, вони виглядали трохи порожніми.

Як тільки Ено увійшов до кімнати, Брок підскочив, наче ракета, і вклонився.

"Майстре, яке полегшення бачити вас у такому доброму здоров’ї" - сказав Брок .

Водночас на мить очі Сіла спалахнули, коли він побачив Квіна , але невдовзі вони знову згасли, ніби він занурився у власні думки. Здавалося, навіть він уже не міг підбадьорити або достукатися до Сіла .

"Невже школа зробила його гіршим? Гадаю, це через те, що він пішов до школи, а потім його звідти забрали"

Вийшовши з кімнати, Борден вирішив піти з ними, і замість того, щоб дивитися на Сіла , Ено не міг відвести очей від низького чоловіка, який виліз на плече Лоґана .

"Гей, чому той чоловік так на мене дивиться?" - прошепотів Борден на вухо Лоґану .

"Це через тебе" - сказав Ено, не відводячи погляду від Бордена — "Ти вже мав бути мертвим"