Розділ 1051 — Інша навичка?

Після перемоги над звіром рівня напівбога, бойові дії всередині Притулку ще тривали. Ті, хто був від Ґрейлашів, розташовані на стіні, обернулися і почали спрямовувати свої блискавичні удари на звірів у Притулку. Двоє з них стрибнули вниз, щоб допомогти своєму Головному Генералу.

"З вами все гаразд, сер?" - запитали вони, допомагаючи підняти його з землі за руки. Навіть після смерті звіра, він все ще відчував дію хутра на собі. Знадобиться деякий час, перш ніж його MC клітини повністю відновляться, але, стиснувши зуби і завдяки чистій силі волі, як тільки його поставили на ноги, не гаючи часу, Робін пробіг через ворота разом з іншими.

Сіл вирішив зробити те саме, повертаючись назад. Хоча його турбота була не про людей всередині Притулку, він дивувався, що могло бути настільки терміновим, що змусило Квіна так раптово піти.

Це залишило всіх чоловіків, які заснули або загинули разом з Ко поза воротами.

"Як вони могли так залишити моїх людей? Що, якщо з північного лісу почнуть йти ще звірі? Всі люди загинуть," - думав Ко , але його очі не дивилися на його людей. Натомість, його очі були прикуті до напівбожественного звіра, який загинув.

Підійшовши до звіра, Ко витягнув свій меч і почав вирізати.

"Хто може бути настільки дурним, щоб залишити таке позаду," - думав Ко .

--

"Це дивно," - сказала Лінда , тепер у своєму меншому вигляді. Її більша версія споживала занадто багато енергії. Якщо їй потрібно було її перезарядити, був лише один варіант, який їй зовсім не подобалося робити.

"Ти про звірів?" - відповів Вевіл , який також вийшов зі своєї трансформованої стадії і продовжував рубати істот, що наближалися до нього. З вигляду вони були переважно схожі на комах, але розміром приблизно з баскетбольний м'яч.

"Так, зазвичай різні типи звірів не координують атаку таким чином. Ніби щось змушує їх залишатися тут."

Продовжуючи битися, врешті-решт звірі змінили свою тактику. Це було схоже на клацання вимикача всередині них. Тепер майже всі звірі намагалися втекти з цього місця. Поки вони були спиною до них, розлючені Мандрівники подбали про те, щоб вони заплатили, і намагалися вбити якомога більше з них.

Зрештою, коли всі звірі, включаючи згаданих вище, покинули територію, звуки боротьби та плачу почали стихати, і бій припинився.

"Звірі відступили!" - вигукнув великий чоловік, піднявши свою бойову сокиру.

Незабаром після цього всі у фракції радісно кричали на знак полегшення. Члени Проклятих зібралися, щоб переконатися, чи всі вони в порядку, і, окрім втоми та кількох подряпин тут і там, здавалося, вони були в нормі.

"Коли вони казали, що звірі часто нападали на цей Притулок, я ніколи не очікувала чогось подібного", - сказала Лейла, ховаючи зброю.

"Я не думаю, що це був звичайний напад", - відповіла Лінда, розглядаючи стан будівель Притулку. Вони були зруйновані й розвалені. Було зрозуміло, що останній напад був зовсім іншого рівня. Таке руйнування вимагало б багато часу на відновлення без допомоги багатьох земних користувачів.

Увійшовши до місця, Робін побачив, що йому не потрібно було багато робити. Він використав останні сили, щоб уразити кількох істот, але незабаром вони почали відступати. Водночас Ко увійшов, і кільком Мандрівникам, що стояли біля воріт, він наказав завести інших всередину.

Він озирнувся на руйнування навколо та кров, що була пролита, а потім його погляд зупинився на Фракції Проклятих у центрі.

"Вони билися? Чи втекли, як їхній лідер?" - подумав Ко, не бачачи Квіна ніде - "У них майже немає поранень".

Ко не усвідомлював, що він сам майже не постраждав, оскільки його єдина роль у бою полягала в тому, щоб відволікати, але на його обладунках було багато чорної крові, що створювало враження, ніби він бився з багатьма звірами.

Підійшовши, Ко був готовий висловити групі своє невдоволення. Він збирався скаржитися на їхню нездатність допомогти, а також запитати, де їхній так званий лідер, але врешті-решт Мандрівники та цивільні почали оточувати їх.

"Дякую, щиро дякую за допомогу. Ви зняли той камінь з нас."

"Дякую вам за допомогу біля воріт. Якби не ви, більше звірів прорвалося б."

"Ви були дивовижні, я й не знав, що Фракція Проклятих має таких сильних членів. З вами було так, ніби нам допомагало сто додаткових людей."

Ко чомусь міг усе це чути. Не тільки цивільні, але й члени його власної фракції хвалили їх за зроблене.

’Тож вони приходять і захищають нас від однієї атаки, і їх вважають богами?’ - подумав Ко - ’А як щодо мене, мене, хто захищав це місце повністю самотужки з самого початку? Коли Ґрейлаш і Прокляті ще не були тут.’ - Його кулаки тремтіли - ’Де, чорт забирай, моя похвала, ви невдячні виродки. Я той, хто створив Фракцію Орбус і навіть розмістив тут нашу базу, захищаючи всіх Мандрівників і людей!’

"Принаймні, я отримав якусь винагороду з цієї клятої атаки" - сказав Ко, торкаючись боку своєї сумки.

--

У лісі Квін щойно переміг звіра рівня напівбога, і його здоров’я все ще страждало від фіолетової шерсті, аж доки він не отримав нагороди за квест за завершення бою зі звіром у встановлений термін.

[Отримано миттєве підвищення рівня]

[Тепер ви 63 рівня]

Оскільки Квін досяг такого високого рівня, вбивство звірів ледь впливало на його досвід, тому він мусив покладатися на Систему, яка надавала йому спеціальні квести, подібні до цього, або на силу, настільки велику, що він міг би підвищити свій рівень.

Очки характеристик він вклав у свою витривалість, нарешті піднявши її до сімдесяти, як і решту своїх характеристик.

Він був щасливий, що отримав миттєве підвищення рівня, адже хоч він і швидко переміг звіра рівня напівбога, він не був впевнений, чи зміг би зробити це за п'ять хвилин без нового комплекту броні.

"Чи знала Система, яке спорядження я маю? Аррр, я занадто багато ставлюся до цієї штуки як до людини. Проте, Система, здається, досить розумна, часом," - подумав Квін .

Однак, причина, чому здоров'я Квіна перестало падати після бою, полягала в наступній нагороді: вперше він отримав пасивну навичку.

[Розблоковано пасивну навичку - Імунітет до отрути]

[Цю навичку неможливо підвищити. Користувач буде несприйнятливий до всіх типів та видів отрут]

Тепер він зрозумів, чому після завершення квесту, хоча фіолетове хутро все ще літало в повітрі, на нього більше не впливало.

"Пасивна навичка. Я ніколи не чув, щоб вампіри взагалі мали таке," - сказав Вінсент , звучачи щиро шокованим, а не саркастичним, як зазвичай - "Цікаво, як далеко може зайти Система?"

Квін дивувався тому ж, він навіть замислювався, що означає бути невразливим до всіх отрут, чи включатиме це також кров фей, яка була отруйною для вампірів, чи це вважалося іншою речовиною?

Тим не менш, це, безумовно, була корисна річ. Існували користувачі Здібності Отрути, і багато сильних ворогів, яких неможливо було зупинити в бою, падали від отрути.

"Справжнє питання - що з цим робити" - сказав Квін, тримаючи в руці кристал рівня напівбога. Зараз у нього була половина відповіді на вирішення частини проблеми Сіла. Однак було два звірі рівня напівбога, які напали, і він дивувався, наскільки готові будуть інші дозволити йому залишити таке, або навіть мати обидва.

"Ця місцевість досить далеко від Притулку, і схоже, що хутро повільно починає зникати. Мені просто потрібно перемістити тіло глибше, щоб звірі прийшли і позбулися його для мене. Те, про що вони не знають, їм не зашкодить, і, можливо, це дасть нам більше шансів отримати інший кристал рівня напівбога.

Це означає, що демонічний кристал можна перетворити на зброю. Я це відчуваю, бій всередині Притулку припинився, тому в мене ще є час. Схоже, все складається на нашу користь", - подумав Квін.

Тим часом члени Ґрейлаш пішли перевірити іншого напівбожественного звіра. Вони бачили, що на звірі вже було зроблено кілька розрізів, і коли вони шукали, то зовсім не знайшли кристала.

"Де Кристал? Чи його взяв інший звір?" - сказав член Ґрейлаш.

"Ні, хіба ти не бачиш? Здається, звіра вже розрізали. Це означає, що його вже хтось забрав", - відповів інший.