Розділ 1066 — Жити до кінця

Квін не був певен чому, але з якоїсь причини Ено, здавалося, зневажав прийняття рішень самостійно, натомість волів, щоб інші вирішували за нього. Складалося враження, ніби він або боявся брати на себе відповідальність за наслідки такого вчинку... або, можливо, йому просто було байдуже до результату в будь-якому разі.

"Що це за необхідність вирішувати? Хіба він не казав, що вбивство Звіра демонічного рівня позбавить від міток?" - дивувався Квін .

"Дійсно, казав", - підтвердив Вінсент - "Боюся, що технічно він не помиляється. Мітки, здається, зникають з їхніх тіл, але, схоже, вони також забирають життєву силу, поки це відбувається".

"Важко сказати, чи знав він, що саме таким буде результат, але якби він розповів тобі про таку можливість, я впевнений, ти б спробував знайти інший спосіб допомогти тим, хто має мітки, не вбиваючи Звіра демонічного рівня", - додав Вінсент .

"Я був ідіотом, що просто повірив йому, що перемога над Звіром демонічного рівня покладе цьому край!" - роздратовано відповів Квін - "Тепер надто пізно шукати інший шлях!"

"Квін , зараз не час для жалю. Наскільки нам відомо, це могло бути єдиним розв'язанням. Просто подивися на поточний стан Притулку! Він був захоплений до такого ступеня, незважаючи на те, що ти діяв так швидко! Майже жоден з тих, хто вижив, не стоїть на ногах. Ти справді думаєш, що у нас був час шукати інший шлях?"

Крики людей по всьому Притулку не вщухали, і Квін мусив визнати, що Вінсент мав рацію. Йому довелося зробити вибір: допомагати їм чи ні. Незалежно від того, що могло статися, що Ено мав йому сказати, він мусив вирішити ситуацію, до якої призвели їхні дії.

Спочатку вони мали намір використати цей Звірячий кристал рівня Демона на Сілі . Це був обмін, який був необхідний для використання його сили, але Квін мав інші плани щодо цього з самого початку, це був лише його запасний варіант.

Він ніколи не хотів покладатися на те, що Ено використає свої сили, але коли він натрапив на двох звірів рівня Напівбога, у нього тепер було достатньо, щоб використати Ено, якщо він захоче, що означало, що кристалом Демона тепер можна було створити зброю.

Аж поки Ено не скинув йому цю бомбу.

"Квін , ти можеш продовжувати вагатися, але це теж буде твій вибір", - заявив Ено, піднявши кристал.

Ко , катаючись по підлозі, ледь міг усвідомлювати розмову навколо себе. Звісно, він хотів, щоб Квін використав кристал Демона, щоб вилікувати його, але ще більше він хотів, щоб його родичі пережили це випробування.

На жаль, він також усвідомлював, наскільки цінним є кристал рівня Демона. Фракції могли б вести війни, щоб отримати таку річ. На даний момент людство мало лише дві зброї рівня Демона: одна належала Чистим, а інша - Оскару .

Третя така зброя була б великою допомогою проти Далкі.

"Після всього, що ми зробили, щоб ставитися до Проклятих як до лайна, вони нам нічого не винні", - зітхнув Ко , долаючи біль. Він витягнув кристал рівня Напівбога з боку своєї сумки і передав його Гейлі .

Вени на його шиї виступали, і йому було важко навіть говорити. Він відчував сильний біль.

"Віддай... їм", - попросив Ко крізь стиснуті зуби.

Обернувшись, Квін міг це бачити... і це допомогло йому зробити вибір.

"Я не можу цього зробити! Я не можу бути егоїстом, яким ти хочеш мене бачити, Ено!" - заявив Квін - "Ми завжди зможемо знайти більше кристалів рівня Демона, але мертвих ми не повернемо".

"Ти впевнений у цьому, Квін ? Ти знаєш, скільки часу знадобилося, щоб знайти такий кристал, і хоча їх більше, часу до прибуття Далкі обмаль", - Ено поставив під сумнів рішучість Квіна .

"Якщо Далкі нападуть, і у нас не буде зброї рівня Демона, я просто знайду інший спосіб перемогти їх! Я зайшов так далеко, не покладаючись на них!" - крикнув Квін .

У цей момент кристал кинули в повітря і він приземлився прямо в руки Квіна . Він був спантеличений, оскільки кристал все ще сяяв і мав силу.

"Зачекай, Ено, я сказав врятувати їх, я сказав тобі використати кристал!" - сказав Квін .

"Квін !" - крикнула Гейлі зі сльозами на очах - "Йому стає краще!"

Хоч вони пройшли крізь багато болю, Позначка зникла, а дихання Ко сповільнилося, повертаючись до норми. Він все ще був слабкий, але його здоров'я помітно покращилося.

"Невже він використав свою здатність без кристала?" - подумав Квін.

"Ні, це не так, ми не можемо активувати свою здатність таким чином" , - пояснив Вінсент.

"Я бачу, ти спантеличений", - сказав Ено - "Цей кристал по праву твій. Роби з ним, що забажаєш, я ж тобі казав раніше, перемога над Звіром демонічного рівня позбавить від Позначки. Тепер усі мають бути і нормі.

Я просто хотів знати, Квін, якою буде твоя відповідь, якби ти опинився в такій ситуації. Ми завжди можемо ставити людям подібні запитання, але лише коли вони опиняються в реальній ситуації, можна розкрити справжній характер людини.

Цього разу тобі не довелося вирішувати, але в майбутньому немає гарантії, що ти матимеш таку розкіш. Можливо, тобі краще звикнути до цього!"

Потім Ено почав відходити від Квіна, який, як і очікувалося, хотів розбити йому обличчя за те, що той змусив його пройти через таке, але Вінсент, як його голос розуму, сказав йому, що Ено мав рацію, роблячи все це.

Хоча Квін не особливо слухав Ено, він вирішив утриматися від ударів, хоча б через те, наскільки слабким він почувався. Зараз йому було б неможливо перемогти навіть звичайного вампіра, не кажучи вже про такого, як Ено.

Перш ніж Ено зник з поля зору, він раптом зупинився на кілька секунд і обернувся.

"Твоє рішення раніше… нагадує мені Артура".

"Я схожий на Артура, що він має на увазі?" - подумав Квін.

--

Через деякий час усі, хто був Позначений і перетворений, знову прокинулися. Ті, хто був вражений, усвідомлювали, що вони зробили. Хоча вони не контролювали своє тіло, вони все одно відчували відповідальність, що призвело до досить незручної ситуації для багатьох із них, але головною проблемою був Притулок, який сильно постраждав від усіх їхніх сутичок.

Ко, Лінда та Гейлі відповідали за організацію відновлення його колишньої слави.

Першим наказом було вилікувати всіх поранених, включаючи Ко та членів його родини. Він прагнув до солодкої зустрічі та розмови з родиною, на яку відчайдушно чекав, але настав час виконувати свій обов'язок як лідера Фракції та голови Притулку.

Сім'ї Ґрейлаш виділили власну кімнату в Притулку. Через те, що сталося, вони поки що не хотіли доповідати Оуену, чекаючи на наказ Квіна, перш ніж вживати будь-яких заходів. Наразі вони лише забрали тіло генерала Робіна, яке з повагою поклали до труни.

Коли Квін увійшов до кімнати, усі здивувалися, побачивши його.

"Чи можна мені трохи часу, тільки мені та йому?" - ввічливо попросив Квін.

Члени сім'ї Ґрейлаш, звісно, погодилися і швидко вийшли з кімнати. Квін підійшов до труни і підняв її. Велику рану на животі Робіна майстерно перев'язали. Проте колір його шкіри виглядав блідим, але їм вдалося це врахувати, надавши його неживому тілу певної величі для останнього спочинку.

"Пробач..." - вибачився Квін - "Я навіть не зміг врятувати тебе, перетворивши. Я просто хотів сказати тобі, що з того часу, як я зустрів тебе, я вважав тебе хорошою людиною, і що я ніколи не хотів зробити тобі цього. Я впевнений, ти хотів захистити тих, хто в сім'ї Ґрейлаш. Наскільки я чув, деякі з Позначених стверджували, що були б щасливіші зі смертю, ніж продовжувати завдавати болю невинним людям.

Цікаво, чи ти був таким самим і хотів, щоб я зупинив тебе саме так? Або ти хотів би жити, але, гадаю, цього я вже ніколи не дізнаюся. Я подбаю про те, щоб ти зміг жити далі в мені. У мене тепер є робота, і я вшаную всі втрачені життя, переконавшись, що їхня жертва не була марною", - пообіцяв Квін , закриваючи труну і відходячи.

Щойно він вийшов із кімнати, він глибоко вдихнув, і решта швидко зайшли назад.

"Чи можу я взагалі бути щасливим з цього приводу?" - замислився Квін , вибираючи певний значок у своїй Системі.

[Отримано нагороди за завдання]