Розділ 1079 — Зліт

*Бах

Гучний звук пролунав по всьому гігантському кораблю, і навіть на самому кінці відчувалися вібрації. Однак Далкі на кораблі продовжували свою роботу, як зазвичай. Здавалося, для них це було звичним явищем.

Щодо того, звідки походив звук, то це була не хто інша, як печерна кімната для нарад. Де Одноріг та Ґрем знову розмовляли. Кулаки Однорога були видно на чорному столі, і на його поверхні з'явилися невеликі тріщини, але столу чи кімнаті загалом не було завдано великої шкоди.

"Хіба ти не пам'ятаєш наше попередження, Одноріг?" - сказав Ґрем - "Якщо ти ще раз рознесеш цю кімнату, ми заборонимо тобі зустрічатися з нами. Я знаю, ти навмисно вдарив так, але ти випробовуєш межі цього корабля."

"Ти думаєш, мене хвилює щось подібне!?" - крикнув Одноріг, розмахуючи руками.

Хоча Ґрем не надто реагував на крики чи вигуки Однорога, на цьому етапі це було звичним явищем.

"Ти, мабуть, отримав звіт. Я знаю, ти сказав, що Дред вільний робити, що йому заманеться, але я ставлю, що навіть ти не очікував, що він поїде на Землю в цей вирішальний момент, і сам! Якби це були ти чи я, ми б вибралися звідти, але Дред би бився, поки не скінчиться вся його кров!" - крикнув Одноріг - "Якщо ми втратимо його!"

"Ти сумніваєшся в наших командирах?" - відповів Ґрем, дивлячись Однорогові в очі через стіл - "Ти маєш рацію, я цього не очікував. Але ти забув, що я сказав раніше: якщо ми цього не очікували, то і вони теж. Мине багато часу, перш ніж вони надішлють когось значущого на допомогу. Він точно зможе влаштувати чималу різанину. Але це дасть нам шанс побачити, проти чого ми маємо справу. До того ж, пам'ятай, хоча Ґрін Горн і Дред є нашими двома найслабшими командирами, нам не доведеться хвилюватися", - сказав Ґрем.

Ця відповідь не дуже сподобалася Однорогу , але він знав, що нічого не може вдіяти. Відправляти загін на допомогу Дреду було б марно в їхній ситуації. Зараз, доки Далкі повністю не вжили заходів, їм доводилося чекати, поки станеться одне з двох, і саме тому він був так роздратований.

Далкі чекали, поки щось станеться у світі вампірів, перш ніж зробити хід, який вони хотіли проти людей, і покладатися на людей, про яких він навіть не знав, викликало його занепокоєння.

"Не переймайся надто, той Вампір сильний", - сказав Ґрем , ніби міг вгадати, про що думає Одноріг - "Пам'ятай, як він зміг перемогти і Дреда , і Ґрін Горна . Він досягне успіху, якщо ми хочемо виконати свою частину угоди".

Величезна хмара пилу піднялася так високо в небо, що її бачили майже всі з усього міста. Адже колізей знаходився в центрі всього міста. Навіть якби вони випадково пропустили це, вони б точно почули крики звідти, коли люди тікали, попереджаючи всіх.

Ерін , побачивши це, негайно попрямувала до колізею, думаючи, що з Лео щось не так, і швидко схопила одного з людей, які тікали.

"Скажи мені, що там відбувається!?" - вимагала Ерін .

Це була жінка, яка була повністю приголомшена, навіть поки Ерін тримала її, вона тремтіла.

"Це Далкі, Далкі вторглися! І це чотиришипий!" - крикнула вона у відповідь.

Тепер вона зрозуміла, чому всі бігли, ніби це їхні останні дні. Чотиришипий Далкі в такому незначному місці, ніхто, ймовірно, цього не очікував.

Невдовзі рука Ерін ослабла, відпустивши дівчину.

"Чотиришипий Далкі вторгся сюди?!" - по її хребту пробіг холодок, і, побачивши шоковані обличчя людей, вона згадала минуле, жахливе минуле, коли втратила всю свою родину.

"Не бійся, Ерін. Ти мусиш перетворити цей страх на силу. Пам'ятай!" - сказала вона собі, роблячи глибокі вдихи.

"Сестро, сестро, тобі треба бігти!" - крикнув маленький хлопчик до Ерін, поки вона стояла там, перш ніж її мати підняла хлопчика і продовжила бігти.

Вона не була впевнена, чи зможе багато допомогти в такому стані, але не могла просто стояти тут, поки інші люди зазнавали шкоди всередині. Вона схопилася за ланцюги на лівій руці на кілька секунд, і коли вона це зробила, виник спогад.

--

Кілька днів тому на проклятому кораблі Ерін та Лео разом були в тренувальній кімнаті. Той, хто скликав збори, був сам Лео. Він помітив, як аура Ерін поводиться широко, і зауважив, що це відбувається щоразу, коли вона наближається до вампіра. Особливо, коли вони двоє мали тренувальні заняття разом.

"Коли ти відчувала ці потяги?" - запитав Лео.

"Відколи ми повернулися зі світу вампірів, але я ніколи не діяла відповідно до них, і не буду!" – запанікувала вона.

"Ти впевнена? Ти ж маєш знати, що ми мало знаємо про вампірів. Жага крові – це те, що навіть я не міг повністю контролювати, коли опинився в критичній ситуації. Іноді нашої волі недостатньо. Ми не повинні почуватися погано через використання інструментів, що нас оточують, аби допомогти собі. Інакше я б ніколи не взяв до рук меча, щоб допомогти собі."

Ерін зрозуміла, що мав на увазі Лео , і більше того, вона відчувала, як це бажання з кожним днем стає сильнішим. Звісно, вона могла контролювати його зараз, але чи зможе вона стримувати його вічно? Чи буде це бажання й надалі зростати?

"Хіба Квін не повинен відчувати подібне? І я думала, що ми не можемо нападати на членів власної родини, намагаючись завдати шкоди. Зв'язок би нас зупинив!" – благала Ерін , сподіваючись знайти відповіді.

"Ерін , я знаю, що ти боїшся. У такій невідомій ситуації більшість людей боялися б. Хіба ти не пам'ятаєш, як Квін казав тобі, що ти інша? Можливо, звичайні правила до тебе не застосовуються, адже ти відрізняєшся від усіх нас."

У цей момент здавалося, що Ерін ось-ось здасться. Вона пережила так багато: втрату родини, потім необхідність ховатися від родини Трудраім, приєднання до Чистих, і тепер вона ще й відрізнялася від усіх інших.

Чому це завжди мала бути вона?

Перед нею Лео виклав набір ланцюгів. Своїм даром вона відчувала, що це була звірина зброя, але з ними було щось не так, вони мали іншу ауру, окрім звіриної, щось схоже на Ци.

"Цей предмет має пасивну навичку придушення", - пояснив Лео - "Вона лише на просунутому рівні, тому, можливо, не зможе стримувати тебе весь час, але я впевнений, ти помітила, що там є щось ще."

"Так, вчителю, я відчуваю іншу ауру, це ваша енергія Ци?" - запитала вона.

"Ні", - відповів Лео , хитаючи головою - "У мене є кілька проклятих предметів. Деякі люди вважають мене божевільним, коли я розповідаю їм цю історію, але ти зможеш побачити правду. Коли мої друзі загинули, вони всі хотіли, щоб я виконав їхнє бажання - перемогти Далкі за будь-яку ціну. Їхні душі увійшли в ту зброю, проклявши її. Зробивши її сильнішою.

Якби звичайні люди спробували використати цю зброю, прокляття всередині спробувало б заволодіти ними, однак, якщо ти зможеш контролювати свою Ци, ти зможеш відштовхнути його, як це роблю я. Однак я вважаю, що з тобою це прокляття можна використати по-іншому. Збільшивши силу придушення."

Одягнувши ланцюг на руку, пасивна здатність відчувалася миттєво, і Ерін відчувала, як енергія намагається заволодіти нею, але вона намагалася боротися. Доки зрештою вона не взяла її під контроль, і те, що казав Лео, було правдою. Її бажання було придушене. Вона лише сумнівалася, як довго.

--

Повернувшись до передньої частини колізею, територія тепер була чиста, оскільки майже всі розбіглися звідти, і Ерін залишилася там, прикриваючи ланцюг рукою.

"Якщо це чотиришипий Далкі, мені доведеться використати все, інакше я просто буду заважати!" - сказала вона, розплутуючи ланцюги.

Одночасно її звичайне, звичне світле волосся почало ставати чорним, а очі - світитися жовтим.