Розділ 1093 — Падаюча кров

Тепер, коли стан Оуена покращився, Квін та Сем готувалися до від'їзду. Їхнім наступним пунктом призначення був Корабель "Берта", на якому перебував Оскар . Це була остання зупинка перед поверненням до Алекса , щоб перевірити, чи досягнув він якогось прогресу з обладнанням.

Перш ніж вони покинули місце, де кораблі причалили до дивного велетенського корабля-острова, Оуен прийшов їх провести, а поруч з ним стояли Гермес та ще хтось.

"Схоже, тепер, коли вони знають, що серед членів родини Ґрейлаш можуть бути приховані зрадники, він бере з собою менше людей", - подумав Квін , і він мав рацію.

З того часу Оуен обмежував своїх охоронців лише тими, кому він повністю довіряв.

"Квін , ти зробив мені стільки послуг за такий короткий проміжок часу, що я навіть не знаю, як я можу відплатити тобі за все це. Я ще навіть не встиг подякувати тобі за ситуацію з Робіном ", - сказав Оуен - "Він був хорошою людиною, але я чув, що були ускладнення... Я не сумніваюся, що ти зробив усе можливе, щоб врятувати його, але, гадаю, це означає, що навіть найсильніших з нас можуть здолати. Все, що я можу сказати зараз, це бережи себе там".

Злегка вклонившись, Гермес зробив крок вперед, і в його руці були два прозорі кристали зеленого кольору, які були передані Квіну , який поклав їх до своєї Системи для безпечного зберігання.

"Тепер, коли я знову можу ходити, здається, мені доведеться відвідати багато зустрічей, щоб надолужити згаяний час. Все ж, ми не надто відставатимемо, тому скоро побачимося", – попрощався з ним Оуен .

В очах Квіна це мало сенс, адже всі будуть в одному місці, тому він не здивувався.

Однак, коли вони зайшли на корабель, то побачили всередині когось іншого, хто невимушено спав на одному зі стільців, дозволяючи йому опускатися вертикально вниз.

"Скажи мені, будь ласка, ти залишився на кораблі, як і обіцяв", – зітхнув Квін , побачивши старого.

Розплющивши очі, Ено перестав вдавати, що спить, і відповів: "Звісно, залишився. Я лише наполягав на тому, щоб прийти, бо думав, що тобі знову доведеться на мене покладатися, але, судячи з лідера Ґрейлаша, ти чудово впорався і без моєї допомоги. Ти впевнений, що не маєш таких же здібностей, як я?"

Однак Квін був не в настрої жартувати. Хоча він і допоміг Оуену , йому не вдалося отримати інформацію від вампіра-шпигуна. На щастя, на них чекав ще один, але, ймовірно, йому знадобиться Ено, щоб з'ясувати, чому вони вбивають себе, а також щоб запобігти цьому шпигунові.

"Ено, чому ти робиш прохання до тебе такими складними?" – подумав Квін , адже ставлення Ено змушувало його ще менше хотіти просити про допомогу.

’Це, по суті, не його вина, адже, вивчивши нашу здатність, наші розуми стають такими.’ - Вінсент поділився спостереженнями - ’Пам’ятай, наша здатність - це ’рівноцінний обмін’, і ми можемо використовувати її для допомоги у повсякденному житті. Доки відбувається обмін, зрештою все стає таким. Послуга за послугу.’

Цього разу, хоч здатність сім’ї Ено здавалася неймовірно потужною, він був радий, що її не мав.

Оскільки використання телепортів наразі не заохочувалося, а Квін прибув кораблем, вони тепер летіли крізь космос, прямуючи до Оскара .

"Квін , я думаю, нам потрібно поговорити про те, що сталося з Оуеном ", - запропонував Сем , поки корабель був на автопілоті. Квін швидко глянув на Ено - "Я думаю, було б добре, якби він теж був тут. Таким чином, не буде жодного раптового відторгнення з його боку."

Вони втрьох увійшли до кімнати відпочинку, яка була з’єднана з дуже маленькою кухнею на борту корабля, що дозволяло їм готувати просту їжу. Як вампіри, вони насправді не потребували звичайної їжі, тому холодильник був переважно заповнений пакетами з кров’ю. Окрім цього, там були кілька шматків сирого м’яса, на випадок, якщо вони захочуть спробувати щось інше.

Вони втрьох сиділи за прямокутним столом: Квін - на одному кінці, Ено - на іншому, а Сем - посередині. Хоча напруга між цими двома завжди була високою, кращого розташування, ніж це, не було.

"Я не зміг би їх зупинити, якби вони вирішили накинутися один на одного", - подумав Сем , глибоко зітхнувши.

"Причина, чому я сказав, що нам потрібно поговорити, полягає в тому, що сталося з Оуеном та родиною Ґрейлаш. Ми вже знали, що вони зазнали двох нападів через вампірів, і що вони навіть спричинили великі проблеми з другим флотом. Однак, лише після зустрічі з ним я дізнався, що їхньою метою було не забрати життя Оуена , а перетворити його на вампіра.

Якщо ми незабаром не розповімо Оскару та іншим про вампірів, це лише погіршить ситуацію в цій війні. Без цих знань люди почнуть нападати один на одного, а потім, коли дізнаються правду, вкажуть пальцем на нас.

По суті, я пропоную відкрито розповісти про таємницю, яку ми приховували від них. Поки ми будемо чесними і нічого від них не приховуватимемо, я думаю, вони будуть більш схильні зрозуміти, чому ми приховували це так довго".

У кімнаті на деякий час запала тиша. Звісно, Квін думав про це. Можливо, якби вони знали про вампірів заздалегідь, то були б більш обережними, і цього б не сталося з Оуеном .

Тим більше, зараз, коли у Джима нібито були вампіри, розташовані на високих посадах у різних фракціях.

"Я думаю, це завжди було неминуче, що люди дізнаються про вампірів", - першим заговорив Ено- "Я вважаю, що зараз може бути ідеальний час, щоб ти їм розповів. Зрештою, після всіх твоїх старань, Квін , ти зараз повинен бути в найкращій позиції, щоб вони тебе вислухали без надмірних упереджень."

"З отриманим кристалом рівня Демона, людьми, яких ти зібрав, у них немає вибору. Якщо люди хочуть вижити, їм доведеться покладатися на тебе".

Обидва, і Сем , і Ено, говорили правду. Так довго Квін боявся, що буде, якщо інші дізнаються про його секрет, але тепер це не було такою вже й проблемою.

"Я думав про те саме, але я не впевнений, чи варто їм згадувати про всіх вампірів", - продовжив Квін - "Світ вампірів стільки років залишався осторонь від плутанини з людьми. Це сталося з якоїсь причини, тому я думаю, краще не розповідати їм, що існує планета, повна їх. В першу чергу це рішення має бути за Брайсом , і якщо він дізнається, що люди про них знають, я хвилююся, які плани він може мати в майбутньому".

"Цього разу я згоден." - Ено кивнув - "Але не з тих самих причин, що й ти. Якщо люди дізнаються, що існував таємний світ вампірів, я боюся, що може статися після закінчення війни з Далкі. На даний момент, хоча обидва питання стосуються Далкі, одна сторона не допоможе іншій. Немає причин, щоб вампіри допомагали людям, так само як і людям допомагати вампірам, тому найкраще тримати їх окремо.

Звісно, для таких, як ми, хто має інтерес до обох світів, це інша справа. До того ж, я б запропонував не згадувати і про Звіра демонічного рівня, якого шукають Далкі. Чим менше людей про це знатимуть, тим краще. Якщо інформація про те, де саме знаходиться Звір демонічного рівня, вийде назовні, то вампір зможе легко вплинути на людей і витягти з них цю інформацію." – сказав Ено.

Коли дріб'язкова розмова закінчилася, здавалося, що Квін та Сем мали план, що розповісти Оскару , і цього разу розмова між Ено та Квіном не переросла в повномасштабну сварку.

Нарешті, вони побачили велику Берту на місці, і коли вони приземлилися, Квін показав свої повноваження через свій платиновий значок. Його привітали, і інші швидко спрямували його навколо корабля.

"Сюди, сер." - Чоловік вклонився, коли група з близько двадцяти осіб почала їх супроводжувати.

"Це здається трохи надмірним, навіть якщо ми на кораблі." – сказав Сем - "Навіть коли сам Оскар нас вітав, не було стільки людей, які б нас супроводжували."

"Ти помітив?" - прошепотів Ено, тихо, щоб почули лише вони троє, а інші - ні.

"Так, їхні серцебиття шаленіють. Щось не так", - прошепотів у відповідь Квін .

Зрештою їх провели до кімнати, де вони побачили Оскара , Саманту , Інну та Сача . Однак це була не кімната для нарад, а тренувальна. Коли вони увійшли, двері зачинилися за ними.

"Що це означає, Оскаре ?" - запитав Квін .

"Вибач, Квін , я не хотів робити це так, але я згоден, що є щось, що нам потрібно протестувати", - відповів Оскар , коли з стелі на землю впала повне відерце крові.

"Ну, ну, стає цікавіше. Схоже, вони вже знають про нас і підготували пастку", - з розвагою промовив Ено.