Розділ 1104 — Зміна майбутнього

На планеті, яка ніколи не бачила сонячного світла, йшли приготування. Відтоді, як Брайс дізнався, що Артур зрештою прийде за ним, Брайс став ще більш зосередженим і рішучим, ніж будь-коли.

Зараз він перебував у тронній залі, а Казз стояла поруч з ним.

"Я зробив усе, що міг, щоб нарешті отримати королівський трон. Інші, можливо, просто насолоджуються здійсненням своїх грандіозних амбіцій, стають ледачими, дозволяючи подіям йти своїм чередом до кінця, але як я можу?" - подумав Брайс , стискаючи кулак, і вени на його руці виступили.

"Як я можу здатися, коли Каратель, той виродок, відповідальний за смерть моєї родини, все ще на волі? На щастя, мені не доведеться його шукати, тепер, коли я знаю, що він прийде за мною!"

Казз не чула, про що думає її батько, вона бачила лише його неспокій, що викликало в неї тривогу за нього. Однак, з роками вона до цього дещо звикла. Вона знала, що приблизно в певний час року Брайс поводиться саме так. В якийсь момент він заходив до кімнати, де висіли ті моторошні картини, і виходив звідти більш рішучим.

Вона не була впевнена, чи йшов він туди, щоб нагадати собі про те, чого досяг досі, чи був за цим глибший сенс. Як би там не було, те, що раніше траплялося рідко, останнім часом стало набагато частішим.

Сьогодні був саме такий день, і вона вже не знала, що робити правильно.

"Хіба це не буде красиво?" - спитав Брайс, починаючи йти вперед. Він раптом зупинився, коли тінь від якогось предмета впала йому на обличчя - "Коли Артур повернеться, щоб вимагати свого покарання, його власні сили обернуться проти нього".

Погладивши рукою стіну перед собою, він відчув, яка вона гладенька. З такою досконалістю, за винятком кількох відсутніх шматочків тут і там, важко було повірити, що колись стіна була вся в тріщинах.

"Цей хлопчисько, мабуть, забрав частину стіни з собою", - сказав Темпус, виходячи з-за стіни - "Використовуючи мою здатність, усе це мало б повернутися до свого первісного стану, але, схоже, тут не все".

Казз нічого не сказала. Вона була однією з тих, хто пішов із Квіном , але ніколи не очікувала, що її батько нападе на замок Карателя після його зникнення. Коли вони знайшли стіну, Казз ніколи раніше не бачила, як на обличчі її батька з'являється посмішка.

"Не хвилюйся, схоже, ми змогли розшифрувати достатньо інформації, щоб розібратися в деяких речах, приведи їх, Казз ", - наказав Брайс , і вона швидко вийшла з кімнати.

За кілька хвилин вона повернулася з трьома вампірами, усі вони виглядали втомленими, виснаженими. Нервово пітніючи, вони боялися того, що з ними станеться.

"Ваша Величносте, я думаю, ви будете дуже задоволені нашими результатами, сьогодні ми зможемо показати вам дещо", - сказав один із вампірів, залишаючись на підлозі з опущеною головою.

"Ви впевнені, що це добре, Ваша Величносте?" - запитав Темпус - "Якщо вони вивчать цю здатність, це також означатиме, що Артур зможе використовувати їх у будь-якому випадку".

"Покажіть мені, чого ви навчилися", - наказав Брайс , ігноруючи попередження Темпуса .

Троє встали і деякий час стояли в позиції. Коли вони заплющили очі, невдовзі тінь під їхніми ногами почала рухатися, а потім її можна було побачити, що ширяє над їхніми спинами. Нарешті, через кілька тижнів після виявлення плити, здавалося, вони навчилися використовувати здатність Тіні.

Плита, яка залишилася в чотирнадцятому замку і навчила, як навчатися та використовувати здібність Тіні, була перенесена до замку Короля, і тепер Брайс мав перших користувачів тіні.

Однак, хоча Темпус погодився допомогти королю, він не був певен, що думає інший. Навіщо йому створювати власних користувачів тіні? Одна з головних здібностей Карателів полягала в тому, що вони могли подорожувати один до одного за допомогою своєї тіні, як їм заманеться.

"Ви троє чудово впоралися, вампірська раса буде вами пишатися, і ваші імена назавжди запам’ятаються", - сказав Брайс , коли раптовий сплеск крові з'явився з живота Брайса , пронизуючи шлунок іншого вампіра.

Водночас з його передпліч вийшло ще два сплески крові, вбивши й двох інших вампірів.

Коли Брайс відпустив того, що був посередині, він упав на підлогу, і з їхніх тіл почала виходити тіньова імла.

"Вампіри існують давно, але ми не завжди мали здібності", - промовив Брайс , уважно спостерігаючи, як дим прямує до нього. Потім він дістав прозорий кристал, і імла почала входити в нього. Незабаром він заповнився до прозорого кольору.

"Світ - складна річ, і навіть ми не знаємо всіх його таємниць," - продовжив Брайс - "Але схоже, боги на моєму боці й бажають, аби я досяг своєї мети. Казз , приведи мені більше людей. Ми мусимо зібрати та навчити здатності тіні якомога більшу кількість людей."

Однак, хоча батько наказав їй це, вона завмерла від страху. Чи це був план її батька? Наростити більше користувачів тіні, лише щоб потім убити більше своїх людей? Принести в жертву життя власних вампірів, щоб лише зберігати якусь дивну тінь у кристалі?

Вона бачила, як він часом заходив занадто далеко, але це було далеко поза межами будь-чого, що було раніше.

"Боги на твоєму боці, кажеш?" - подумав Темпус .

---

Застрягши у своєму тронному залі, намагаючись прояснити думки, він отримав несподівану гостю, від якої пахло людиною - дивна річ у Світі Вампірів, м'яко кажучи. Здатність дістатися до нього, не будучи зупиненою, була найкращим доказом того, що дівчина не була нормальною.

"Я не буду марнувати твій час, представляючись, просто знай, що я прийшла тобі допомогти", - загадково сказала дівчина - "На тебе чекають великі неприємності, і без допомоги ти лише зазнаєш невдачі. Тому я принесла тобі подарунок. Походження тіні спочатку бажатиме повернутися туди, звідки воно прийшло".

Дівчина витягла прозорий кристал і поклала його на землю. За ті кілька секунд, поки погляд Брайса був прикутий до кристала, вона вже зникла, залишивши Короля Вампірів з порожнім кристалом і купою невирішених питань.

День-два він намагався ігнорувати цю таємничу зустріч, але зрештою відсутність будь-якого рішення, а також цікавість взяли гору, і він вирішив перевірити, наскільки потужним є кристал. Лише від їхнього використання тіньових сил не було такої реакції, кристал був при Брайсі весь час, але потім звук, ніби щось кликало його, сказав йому, що потрібно. Тест з тіньовими користувачами та кристалом ще не був завершений.

---

Неподалік та сама людина, до якої готувався Брайс , теж думала про нього. Він сидів на даху великої будівлі під нічним небом, хоча за ним стояв ще один чоловік.

"Ми знову зустрічаємося тут, я так розумію, ти закінчив зі своїми приготуваннями, і, схоже, зробив свій вибір. Настав час діяти, чи не так?" - сказав йому чоловік.

"Я досі не міг його знайти, але він точно десь там, але я не можу продовжувати шукати. Справді, кращого часу немає. Але хіба тобі не варто хвилюватися про свою сторону? Мені здається, справи пішли не так, як ти думав. Я ж казав тобі, що з ними будуть проблеми. Не треба було їх недооцінювати", - відповів Артур з зухвалою посмішкою.

"Мені неприємно це визнавати, але ти маєш рацію. Не повторюй моєї помилки, я не хотів би тебе втратити. Хто знає, наскільки вони стали сильнішими, відколи нас не було", - застеріг чоловік Артура .

"Сильнішими? Ні, наскільки я бачу, вони лише ослабли... ну, можливо, не всі", - виправився Артур , підводячись.

"Коли все закінчиться, пам'ятай про свою обіцянку!"