Розділ 1106 — Об'їзд

Головний біль був першим, що вона відчула, а потім біль пронизав і її тіло, доки не зник. Однак, те, що змусило Ерін нарешті розплющити очі, був запах чогось палаючого, коли цей запах поплив до її носа.

Все, що вона бачила, це коричнева стеля зі світлом, що падало з одного боку. Ні, стеля була горбистою, а земля твердою. Вона спробувала піднятися, але щойно рушила, почула дзвін ланцюгів поруч із собою і відчула важкий тягар на обох руках.

"Ланцюг тепер на обох руках?" - подумала Ерін , дивлячись ліворуч і праворуч, і побачила, що вони досягли верху її плечей. Раніше вона пам’ятала, що вони були лише на одній руці, і вона навіть не була впевнена, як там виявилося достатньо ланцюгів, щоб обмотати обидві.

Дивлячись вперед, вона зраділа, побачивши людину, яка зможе відповісти на все. Лео сидів біля вогнища, яке він розпалив, і смажив на ньому кілька рибин. Тоді вона помітила, що вони, здавалося, опинилися в печері, а неподалік виднілося гарне озеро.

"Схоже, ти нарешті прокинулася. Я думав, ти можеш бути голодною, адже ти спала кілька днів", - повідомив їй Лео - "Не соромся, ти ж знаєш, я не дуже їм таке. О, і якщо ти дивуєшся щодо ланцюгів, я завжди носив запасні про всяк випадок, якщо до цього дійде".

Почувши слова Лео, вона все ще була спантеличена тим, як вони сюди потрапили, і де саме знаходиться "тут". Її голова все ще боліла, але повільно в голові почали спалахувати образи.

Вона побачила чотиришипого Далкі, і як її вдарили. Це було майже останнє, що вона ледве могла пригадати. Тоді вона вже не контролювала себе, але якимось чином зберегла спогади. Дивлячись на них, вона відчувала, ніби бачить виступ двійника, але знала, що це мусила бути вона.

"Я... я намагалася тобі нашкодити", - сказала Ерін, її голос трохи захрип. Ці слова було боляче вимовляти. Лео завжди намагався їй допомогти, але вона лише заважала йому, і вона могла звинувачувати лише власну слабкість.

"Ніхто не помер, і, як бачиш, я тут. Немає потреби плакати за мене. Ти, можливо, намагалася нашкодити мені, але зрештою тобі це не вдалося. Можливо, це означає, що я недостатньо суворо тебе тренував", - грайливо докорив їй Лео.

Тіло Ерін було в порядку, вона не відчувала жодних труднощів під час руху. Насправді, через деякий час вона усвідомила, що тепер може рухатися навіть краще, ніж раніше. Це був не єдиний момент, вона помітила багато іншого. Сила в її тілі збільшилася, але водночас вона виснажувалася.

"Чи то я зробила прорив, скинувши ті кайдани? Це сталося після того, як мене вдарив Далкі?" – почала розмірковувати Ерін. Висновок, до якого вона врешті дійшла, полягав у тому, що її тіло не просто покращилося, а й вона сама стала дещо іншою. Вона провела достатньо часу з вампірами, яких тренувала раніше, щоб зрозуміти – вона пройшла еволюцію.

У минулому вона була б щаслива з чогось подібного, адже це найшвидший спосіб стати сильнішою, і вона була впевнена, що ця еволюція дозволить їй робити те, що раніше було неможливо, але страх охопив її, коли вона подумала про слова іншої людини.

"Та дівчина сказала, що я стану 'хаосом'". – повторювала Ерін у голові. – "Якщо я продовжу ставати сильнішою, не навчившись контролювати цю силу, то станеться те, що сталося з Лео... А що, якщо я нападу і на інших? Що, якби це був не Лео, а Нейт, Сем або навіть Лейла поруч зі мною?"

Ці катастрофічні думки заповнювали її голову, псуючи апетит до такої міри, що вона не могла їсти навіть приготовлену для неї рибу. Звісно, Лео цього не помітив.

"Ерін, без твого втручання ми, ймовірно, були б вже мертві. Ти врятувала мене, того незнайомця і незліченну кількість інших. Ти була швидкою, вправною та спокійною під час першої половини бою.

У той час твоє тіло, мабуть, кликало тебе бігти за мною, але натомість ти зосередилася на Далкі і чудово впоралася. Вірю, ти зможеш контролювати сили всередині себе. Тоді тобі просто не пощастило знепритомніти від поранення, і інстинкти взяли гору", - пояснив Лео - "Людина, яка напала на мене, не була справжньою Ерін".

Вона оцінила спробу Лео допомогти, але з якоїсь причини це змусило її почуватися ще винною.

"А що, якщо стане гірше? Ми знаємо, що якщо вампір вип'є забагато крові, він може перетворитися на одного з тих жахливих Кровопивць. Можливо, зі мною те саме. Що станеться, коли цього буде недостатньо?!" - запитала Ерін, підводячись. На її подив, ланцюги спали й з її рук.

"Що ти робиш?!" - Ерін не могла повірити, що Лео звільнить їх так.

"Ти відчуваєш це? Єдиний спосіб перемогти свій страх - це зустріти його віч-на-віч! Ти не можеш дозволити йому взяти над тобою гору. Думаєш, я тебе боюся?! Ти ще занадто молода, щоб хвилюватися за мене!" - крикнув у відповідь Лео, і незабаром Ерін вихопила свій клинок і вдарила ним у його бік, випустивши великий сплеск жовтої енергії.

Вистрибнувши з печери, де вони перебували, Лео зустрів удар своєю силою, відхиливши його в повітря, так що він не влучив ні в кого.

Ерін задихалася і важко дихала, повільно виходячи. Зі своїми здібностями він бачив боротьбу, яку вона переживала, цю дивну енергію, яка постійно хотіла накинутися на нього, тоді як дівчина всередині намагалася її придушити.

"Дивно… це не жага крові, як у інших вампірів, і коли я намагався дати їй вампірську кров, це нічого їй не дало. Це жага вбивати?" - Лео турбувався про цю можливість - "Найкращий вихід, здається, дозволити їй поступово пристосуватися до цього відчуття, щоб вона навчилася контролювати потяг. У тому стані, в якому вона зараз, повертати її на корабель Проклятих занадто небезпечно. Як я можу допомогти їй контролювати це, не дозволяючи вбивати достатньо вампірів, доки вона не задовольниться?" - думав Лео .

Він тримався на відстані від неї, чекаючи, а потім, коли енергія здавалася надмірною, і її свідомість почала зникати, він миттєво кинувся вперед, пробіг прямо повз неї, підхопив ланцюги і знову обмотав ними обидві її руки.

Незабаром сила всередині неї знову слабшала, і Лео залишився з виснаженою Ерін .

"Ти добре впоралася, відпочинь, а я вирішу, що робити".

Повернувшись до печери, Лео нарешті прийняв важке рішення щодо того, що їм потрібно зробити, але він все ще не був упевнений, чи правильне це рішення.

’У світі повно поганих людей, і є також погані вампіри, які намагалися нас убити. Можливо, єдине, що ми можемо зробити, це повернутися туди… де тебе оточуватимуть вони. Квіне , я б хотів допомогти тобі, але боюся, що якщо я нічого не зроблю з Ерін зараз, вона стане набагато більшою проблемою в майбутньому.’ - Лео роздумував, чи варто йому повідомити Квіна про своє рішення.

Він грався кристалом рівня Напівбога, який тримав у руці, подарованим йому кимось. виглядало так, ніби його підсунули і дали йому в якийсь момент.

’Мою зустріч з тобою, майстре, доведеться відкласти, спочатку потрібно зробити деякі приготування.’