Розділ 1141 — Передача естафети

Коли все було зроблено, Шіро повернувся назад у тіло Сіла всередині контейнера. Він легко витягнув себе назовні, помітивши свої добре розвинені м'язи.

"О так, точно, це не моє тіло. Я завжди думав, що він більш худорлявий, як і я, але боже, як я помилявся".

Потім Шіро напружив м'язи Сіла і натиснув на свій твердий прес; його палець практично впирався в суцільну стіну, що свідчило про чудову фізичну форму.

"Це так відрізняється від того, коли я використовую здібність у своєму власному тілі. Я навіть не відчуваю втоми після того, як довелося шукати Оскара. Як одна людина може мати стільки сили?"

Відчувши це на собі, він почав розуміти, як Сім'я Блейд могла таємно керувати Великою четвіркою в минулому. Речі, які вони могли робити з усіма цими різними здібностями, і той факт, що їхні сили могли множитися, означали, що вони були б страшними ворогами.

"Там все ще є той хлопець Гілстон, про якого всі хвилюються. Якщо Сіл уже настільки сильний, чи означає це, що той ще сильніший?"

Шіро ковтнув, коли ця думка спала йому на думку. Лідер Сім'ї Блейд мав не лише на десятиліття більше часу, щоб зібрати кілька потужних здібностей, але й додатковий час, щоб отримати досвід у їх використанні. Коли Шіро спустився, він очікував, що всі почнуть на нього кричати та сварити, але, схоже, Сіл уже повідомив усіх про те, що вони намагалися зробити. Коли Квін підійшов і простягнув руку, він примружився, майже здригнувшись.

"Ти в порядку?" - було першим запитанням, що вилетіло з вуст Квіна. Це не була лайка, як він очікував, і Шіро кивнув у відповідь.

"Вау, це досить круто, що ти можеш змусити людей мінятися тілами, і вони можуть використовувати здібність у цьому тілі?" - запитав Фекс - "Чи означає це, що я можу побачити, як це - бути... дівчиною протягом одного дня?" - Тепер його уява розігралася

"Чи працює ця здібність на Вампірів, можливо, вона схожа на ту, що у Сіла?" - припустив Лоґан. Попри коментарі всіх присутніх, Квін був просто щасливий, що під час процесу не виникло жодних проблем. Чесно кажучи, він боявся, що щось могло статися з Шіро та Сілом під час спроби зробити щось подібне, саме тому він змусив його проводити тести лише на диких звірах, а не на людях. Однак було неминуче, що в якийсь момент Шіро довелося б спробувати зробити це, і Квін не міг уявити, наскільки страшно було б, якби хтось зробив це власним розумом.

"Тобі слід було сказати щось замість того, щоб тікати" - Квін сварив Шіро - "Тобі пощастило, що все вийшло, але що б ти робив, якби щось пішло не так? Якби з тобою щось сталося, то це була б моя провина за те, що я взагалі втягнув тебе в увесь цей безлад. Обіцяй мені, що наступного разу, коли спробуєш щось подібне, робитимеш це під наглядом".

Шіро розумів його занепокоєння, але не зовсім знав, що сказати. Він розумів, що просто побачити Саманту в такому стані та бажання допомогти їй не було достатньою виправдальною причиною. На щастя, здавалося, вона теж не була з іншими. Зрештою, Шіро просто слабо кивнув.

"Зроблено, що зроблено, але ми маємо впевнетися, щоб в майбутньому не ризикувати так сильно. Тож, є якісь результати?" – Квін поставив запитання, яке зараз було в усіх на думці.

Після цього розмови між іншими затихли і всі уважно слухали.

"Я… Я з‘єднався з ним" – відповід Шіро, що звучало, як гарна новина, але Квін знав по його пульсу, що щось не так.

Якщо Шіро з‘єднався з ним, то чому ж на приладах для моніторингу стану не було ніяких змін?

"Він сказав… Він хоче поговорити з тобою, Квін. Я думаю, що це на краще. Прямо зараз я можу використати свою здібність, доторкаючись до вас обох одночасно і стати мостом для вашої розмови. Це… Він сказав, що це його останнє бажання"

Спершу Квін подумав, що це досить ризикована затія. Шіро ще не до кінця розібрався у своїх здібностях, оскільки користувався ними не так довго, але зараз він володів силами Сіла, що давало йому доступ до значно більшої кількості МС-клітин, ніж він міг собі уявити. Проте Квіна стримував той факт, що Шіро назвав це останнім проханням.

"Чому він так сказав? Хіба що..."

Саме через це Квін кивнув. Його останнє прохання полягало не в тому, щоб поговорити з донькою чи кимось іншим, а саме з Квіном. Хоча вони ледь знали один одного.

Інші розуміли: якщо Квін щось вирішив, він доведе це до кінця, тому вони просто відступили й чекали. У цей час до кімнати увійшли Бонні та Войд. Почувши звук тривоги, вони зрозуміли, що щось трапилося, але замість нападу побачили лише, як Квін та "Сіл" заходять у скляний контейнер, а хлопець, що був молодшим, ширяє посередині, торкаючись їх обох.

Активуючи здатність на Квіні, Шіро на мить відчув щось дивне, але вирішив це ігнорувати й продовжив свою справу. Зробивши це одного разу, вдруге було легше, а з енергетичним ресурсом Сіла здавалося, що взяти з собою ще й Квіна не складе жодних труднощів.

За лічені миті вони опинилися в білому просторі, де побачили Оскара, який усміхався, дивлячись на Квіна.

"Юначе, дякую, що виконав моє останнє прохання" - сказав Оскар, перш ніж повернутися до Квіна.

"Останнє прохання? Ти справді не плануєш повертатися?" - запитав Квін в Оскара. - "Навіть якщо ми зможемо тебе врятувати? Навіть якщо ти потрібен людям там, зовні, після всього, що ти вже зробив? Хіба ти не хочеш побачити кінець усього цього? Ти міг би бути там, коли ми подолаємо останню перешкоду!" - Тон голосу Квіна був напрочуд агресивним. Шіро не очікував, що він буде таким, тож у чому була причина?

"Квін, я виконував свій обов'язок від самого початку першої війни. Я не перший, хто падає в бою, і не маю великих надій на те, що буду останнім. Ти навіть не уявляєш, скількома друзями, однолітками та підлеглими я попрощався з того часу. Я зробив усе можливою, щоб стати сильнішим і врятувати хоча б ще одну людину. Кожного разу, коли я бився, я ризикував власним життям, знаючи всі ризики та наслідки, і в результаті опинився тут. Я просто радий, що моя жертва в кінці зможе врятувати і мою доньку також.

Для мене мій час вичерпано. Мій бій закінчено, навіть якщо це означає, що я не побачу його розв'язки. Сподіваюся, що моя воля і те, що зі мною сталося, заохотять інших, таких як ти, прийняти мою естафету та продовжити боротьбу. Я знаю, чому ти засмучений, я заглянув у твоє минуле, Квін.

Як людина, що виросла без здібностей, ти, мабуть, мав важке життя у світі, в якому ми зараз живемо. Я не здивувався б, якби в якийсь момент ти звинуватив мене. Як Верховний Командувач, я, мабуть, виглядав як живе втілення того, яким став цей світ, але правда полягає в тому, що люди самі вирішили, щоб так було.

Коли на нас насунулася війна проти Далкі, сильні виділилися, слабкі поклалися на нас, а деякі люди вирішили скористатися цим. Як одна людина, я був не в змозі змінити те, чого всі хотіли й очікували, тому я робив усе можливе, щоб стримувати сильних, аби між нами не спалахнула війна в той момент, коли це було найважливіше, але ми всі знаємо, як усе обернулося, коли Трудрім зник.

Це був момент, коли я зрозумів, що мені потрібно змінити речі, щоб виправити те, що я не зміг зробити раніше, але потім, наче падаюча зірка, я вже побачив, як молодше покоління намагається вирішити проблему, у створенні якої я був винен. І я радий, що ви всі впоралися набагато краще, ніж я будь-коли зміг би."

Оскар заглянув глибоко в очі Квіна, адже одним із цих нових людей, про яких він згадував, був він.

"Це моя відповідь, Квін. Я не бажаю бути врятованим", - пояснив Оскар.

Зіткнувшись із багатьма різними типами людей, Квін міг відчути, що в цю мить Оскар загартував свою рішучість. Як і він сам, той був впертим, і здавалося, що він прийняв це рішення вже давно. Водночас Квін тепер боровся з тим, проти чого намагався виступити. Людина на вершині не була Оскаром. Хіба він не мав бути якимось злим лиходієм-маніпулятором, який змушував слабких користувачів здібностей жити в пеклі, піклуючись лише про сильних? Проте, це зовсім не відчувалося так. Кінцевою метою його цілі було це...

"Квін, я хотів поговорити з тобою, тому що ти один із тих людей, на яких усім доведеться покластися в майбутньому. Тому я хотів повідомити тобі про кілька речей. Зважаючи на твоє особливе становище, я, природно, дослідив твоє минуле, намагаючись з'ясувати, ким ти був насправді, але дійшов висновку... що навіть я не зміг нічого розкопати".

"Наприклад, квартира, оплата навчання та твої щомісячні переводи , які ти отримував, коли був молодшим, насправді надавалися тобі анонімним донором. Лише пізніше я дізнався, що деяким моїм людям наказали сказати тобі, ніби це ми надавали ці послуги, але це зовсім не так

Відтоді як ти був маленьким, хтось наглядав за тобою. Кажуть, що у тебе немає живих родичів, тож навіщо комусь заходити так далеко, але нещодавно я дізнався, що один є".

"Річард Ено..." - пробурмотів Квін. Невже це справді був він? Чи означало це також, що не військові виконали бажання його сім'ї та дали йому книгу системи. Невже Річард мав її весь цей час? Невже Річард спостерігав за ним змалечку, навіть коли він був дитиною, тоді як щодо його батьків? Якщо він спостерігав за ними, чому не захистив їх і не віддав книгу одному з них під час першої війни? Думаючи про це, Квін згадав про Квест, який він отримав, щоб дізнатися більше про сім'ю Тален.

"Чи маєш ти ще якусь інформацію?" - запитав Квін

"Я намагався знайти щось релевантне, але оскільки я не залишив після себе сильного враження до військових шкіл, я не зміг знайти багато. Я впевнений, що Саманта зараз має бути в скруті, але я знаю, що вона вийде з цього сильнішою. Сприймай це як егоїстичне прохання батька, але спробуй допомогти їй впоратися з цим, поки їй не стане краще. Можливо, згодом ти зможеш попросити її допомогти тобі відтворити твоє минуле

Я також мушу обтяжити тебе проханням пояснити їй, що моє бажання - попрощатися з цим місцем. Чим довше вона намагатиметься залишатися прив'язаною до цієї моєї форми, тим важче їй буде відпустити, що лише відкладає мій спокій", - попросив Оскар.

Шіро тепер знав, що це справжній кінець Оскара. Навіть Квін не зміг би переконати таку людину повернутися до них усіх. Це були останні слова героя війни, і Шіро був там, щоб вислухати їх, хоча відчував, що недостойний цього.

"Прощавай, Оскаре. Тепер ти можеш відпочити, ти зробив усе, що міг, і я спробую зробити те саме", - сказав Квін, пропонуючи чоловікові останнє рукостискання.

Обидва подивилися один одному в очі: Оскар із доброю посмішкою старшого, а Квін із гіркою посмішкою того, хто не був готовий відпустити руку.

Нарешті, Шіро нагадав Квіну, що використання його здібності виснажило його тіло, хоча вони обоє знали, що так бути не повинно, оскільки він наразі перебував у тілі Сіла. Проте Квін відпустив руку, і вони обоє залишили білий простір.

Коли Шіро розірвав зв'язок, вони знову опинилися в рідині та піднялися з неї. Обидва були занурені в думки, і хоча інші помирали від цікавості дізнатися, що сталося, вони залишили їх у спокої, поки ті самі не заговорили. Однак Шіро продовжував міркувати про ще одну річ, дивлячись на свою руку і в спину Квіна.

"Я впевнений у цьому, побачивши, що всередині Сіла. Чому всередині Квіна було дві свідомості?"