Розділ 1145 — Страх перед "В"

Полковник Лонгблейд продовжував інформувати їх про клопоти, які створював гуманоїдний Звір рівня напівбога. Хоча він не вступав з ними у пряме протистояння, час від часу, коли вони намагалися займатися видобутком, він приходив і зупиняв процес, знищуючи Мехи. Очевидно, він використовував тактику партизанської війни і зникав, щойно виконував своє завдання. Через це Лонгблейд зацікавився тим, щоб прикінчити цього Звіра рівня напівбога, що і призвело до виявлення тіл мертвих звірів. Слідування його слідами зрештою привело їх до певних раніше недосліджених ділянок у тунелях, де вони знайшли гору трупів, усі на різних стадіях розкладання, але жоден з яких не мав Звірячого кристала.

Ситуацію для військових погіршував той факт, що нещодавно до справи долучилися члени Чистих. Це перетворилося на битву трьох фронтів, що зробило захоплення звіра майже неможливим. Щоразу, коли вони підбиралися близько, Чисті зривали їхній план, хоча те саме відбувалося і навпаки.

Вислухавши все, вони підійшли до головної будівлі бази, яка розташовувалася в глибині табору. Це була похмура прямокутна будівля, де прагматизм повністю переважав над естетикою. Укриття дуже нагадувало військову базу порівняно з іншими, які більшею мірою здавалися містами з військовою присутністю. Було багато відкритого простору, рухалися транспортні засоби, і все було добре організовано. Розвернувшись, Полковник оглянув своє підкріплення. Він оглянув кожного з них з ніг до голови, аналізуючи їхнє спорядження. У випадку Бакі він витратив лише частку секунди. Він дійшов висновку, що було б марнуванням часу навіть щось їм говорити. Схоже, Фракція Проклятих надіслала переважно пішаків. Можливо, як трюк для Впливу на громадську думку, вони надіслали двох людей, відомих як "В", але ті теж не здавалися надто сильними.

"Зважаючи на все, що я вам розповів, саме тому наша група потерпає від кристальної кризи. Ми не можемо видобувати кристали, тому що звір напівбога продовжує атакувати нас, коли ми це робимо. Ми не можемо полювати на звірів, тому що четверо з п'яти знайдених нами вже мертві.

Ключ до вирішення цієї проблеми простий: нам потрібно позбутися Звіра рівня Напівбога. На жаль, ми не можемо цього зробити, тому що Чисті постійно втручаються. Я викликав допомогу з головного штабу, щоб хтось відволік їх достатньо довго, щоб захопити його. Я просто не очікував, що вони викличуть Фракцію Проклятих."

Лонгблейд подивився на Нейтана так, ніби це все було його провиною. Правдою було те, що Лоґан уже мав доступ до більшості їхніх файлів, тому як тільки звіт був складений, Фракція Проклятих дізналася про існування гуманоїдного Звіра рівня Напівбога.

"Нейтан має знати, де знаходяться житлові казарми, бази облаштовані схожим чином, і більшість людей тут уже впізнають його. Поки що почувайтеся як вдома, наскільки це можливо. Ми вирушаємо і повідомимо вас, коли Звіра рівня Напівбога буде знайдено", - сказав Лонгблейд. І він уже заходив у будівлю.

Спочатку Лонгблейд мав показати їм, де вони зупиняться, але натомість він, здавалося, відмахнувся від цього, звернувшись до Нейтана.

"Га, то вони просто не дозволять нам вийти і дослідити це місце самостійно?" - поскаржився Фекс - "Я думав, ми підемо в ті тунелі, дослідимо підземні сховища чи щось таке, шукаючи звіра. Чорт забирай, чи ставилися б вони до нас так само, якби е... Квін був тут?"

"Боюся, що так, насправді їхнє ставлення, швидше за все, було б навіть гіршим," - відповів Нейтан - "Гарна новина в тому, що Полковник не вважає, що ви зможете бути чимось корисними, тому він не наклав на вас жодних обмежень. Якби він вважав вас занадто сильними або здібними, можливо, він би не захотів, щоб ви вирішили проблему. Зрештою, це виставило б їх у поганому світлі.

Хоча ті, хто живе в Притулку, ідеалізують покійного Головного генерала Інну, того ж самого не можна сказати про інших Генералів. Хоча він ще не повинен знати про Оскара, Лонгблейд напевно знає про Інну і, мабуть, сподівається накопичити досягнення, щоб піднятися по кар'єрних сходах."

"А як щодо тебе?" - запитав Лоґан - "Хіба ти також не є високопоставленим членом?"

"Я не маю права бути лідером." - Нейтан гірко посміхнувся, подивившись на Квіна - "Просто погляньте на мою історію. На другій базі я відповідав за студентів першого курсу. Я знав, що щось не так, але й гадки не мав, що з усіма поводяться настільки жахливо. Навіть тоді я не зміг протистояти Дюку через те, що він робив. Я сподівався покластися на Пола, поки одна особа не прийшла і не перемогла його. Я не зміг добре впоратися з роботою тоді, то як я можу погодитися на кращу роботу на ще вищій посаді з ще більшою відповідальністю? Кажу тобі зараз, 'Бакі', я зовсім не заздрю твоїй посаді, аж ніяк."

Спрямувавшись до спальних бараків, Нейтан мав показати їм, де вони будуть жити. Тож потім вони всі могли розійтися і займатися своїми справами. Інші не дуже переймалися, бо були впевнені, що є шанс, що Квін все одно діятиме за лаштунками, і саме це зараз було в нього на думці.

'Вінсент, якщо ти правий, то нам потрібно діяти якнайшвидше. Якщо воно еволюціонує, хто знає, наскільки могутнім воно може стати?'

Говорячи про звірів, під час своєї екскурсії вони натрапили на кількох спійманих звірів різних форм і розмірів, яких перевозили в спеціальних клітках. Дехто з них спав, найімовірніше, під дією наркотичних засобів, тоді як інші билися об стінки, намагаючись втекти, і всі вони прямували до певного місця. Об'єкт, де зовні стояло кілька чоловіків у лабораторних халатах, які оглядали звіра за допомогою спеціальних інструментів та іншого обладнання.

"Для чого це?" - запитала Лейла.

"Я не зовсім впевнений. Будь-яким чином перебування звірів у Притулку не є нормальним. Зазвичай це вважається великим ризиком", - відповів Нейтан. Оскільки стало пізно, іншим настав час відпочити. Коли вони увійшли до казарми, то помітили, що це просто великий ангар із кількома ліжками, розставленими на підлозі. Солдати спали пліч-о-пліч, і було очевидно, що до них зовсім не ставляться як до важливих гостей.

Раптом справа Фекс почав нюхати повітря. Він миттєво повернув голову туди, звідки йшов запах.

"Хтось поранений ?" - подумав він, але натомість побачив лише людину за кілька рядів від них із мечем у руці. Він розрізав собі долоню зброєю і посміхався в їхній бік.

"Ви це бачили? Він відразу відчув? Мабуть, це правда, що вони справді чутливі до крові"

"І ми маємо спати з ними. Генерал Інну пожертвував своїм життям, щоб прибрати цих хлопців, і ми повинні зробити те саме!" - Завдяки своєму гострому слуху вони чули все, що їм говорили.

"Ти справді думаєш, що тут буде безпечно, якщо ми залишимося?" запитала Лейла - "А що, якщо вони спробують щось зробити?"

"Не думаю, що вони щось зроблять. Якби вони планували це, то зробили б це, коли ми тільки прибули, як це зробив Генерал Інну", - відповів Квін. Запах крові в зоні сну ставав дедалі сильнішим. Це було дивно, оскільки поранені мали залишатися в лікарні для лікування. Також не повинно було бути жодних відкритих ран, адже у них були цілителі. Саме тоді Квін помітив, що все більше людей грали з ними в ігри. Різали себе. Це була дивна рішучість; людині потрібно багато сили, щоб різати себе, особливо через щось настільки дріб'язкове, але це був страх, що керував ними. Вони робили це як свого роду тест, щоб почуватися краще.

*Грррр*

Булькаючий звук донісся від одного з групи, і тим, у кого це сталося, був Фекс. Його тіло реагувало на солодкий запах крові навколо, незалежно від того, подобалося йому це чи ні, а погляди всіх навколо були сповнені страху.

"Що тепер станеться?" - подумала Лейла.