Розділ 1161 — Несподівана пара

На щастя, Лоґан не встиг підійти надто близько до звіра, перш ніж той розплющив очі.

"Чому я повірив тій кількості, яку вказали вчені?" - Лоґан звинувачував себе в цьому серйозному прорахунку. Працюючи з терміналом через свою здібність, він прочитав звіт про те, скільки рожевого газу потрібно для приборкання звіра. Саме стільки він і використав, проте звір перед ним не виявляв жодних ознак сонливості чи хоча б млявості.

"Невже він був достатньо розумним, щоб ошукати їх, весь цей час чекаючи на таку нагоду? Він навіть здатний імітувати нашу мову настільки, що я його розумію, тож він безперечно інтелектуальний. Навчитися стільки всього, просто спостерігаючи за людьми в неволі... ні, якщо цей вже такий хитрий, хіба це не означає, що Квін та інші можуть бути в небезпеці?"

"Я ніколи раніше тебе не бачив, ти здаєшся молодшим за інших?" - промовив чорний звір, принюхуючись до повітря. Він був близько семи футів заввишки, трохи менший за Далкі, але порівняно з ним Лоґан виглядав навіть меншим за учня середньої школи.

"Це тому, що я не з ними" - пояснив Лоґан, обережно відступаючи назад. Якщо цей Гуманоїд звір здатний говорити, можливо, вдасться домовитися з ним без бійки.

"Тоді навіщо ти використав газ? Якби ти просто хотів мене звільнити, ти міг би зробити це й без нього. Може, ти й не один із них, але всі ви, люди, прагнете отримати мій кристал" - звір поклав руку на груди, там, де у людини знаходиться серце. - "Ви використовуєте наші кристали для живлення предметів, як-от зброї, якою ви на нас полюєте. Для вас усіх ми просто інструменти. Навіть той обладунок і твоя рука, мабуть, були створені з кристалів одного з нашого роду."

Червоний колір в очах звіра ставав дедалі лютішим, поки він говорив. Лоґан не знав, наскільки швидким чи сильним був цей звір. Певні дані про нього існували, але оскільки він ошукав вчених щодо газу, було безпечніше припустити, що він приховував і свою справжню силу.

"Не всі ми однакові" - відповів Лоґан, готовий захищатися будь-якої миті. Звір досі не атакував його, тому він не хотів робити нічого, що могло б спровокувати напад. - "У природі є звірі, які нападають на нас одразу."

"Це ви вторглися в наш дім" - відповів звір. - "Хіба ти не атакував би того, хто вдерся на твою територію? Тільки тому, що інші мого роду не мають здатності розмовляти з вами й чинять так, як велить природа, ви виправдовуєте вбивство нашого виду? Ти хочеш сказати, що я заслуговую на життя, бо маю певний рівень інтелекту? А що тоді станеться, коли з'явиться хтось розумніший за тебе - це означатиме, що ви всі заслуговуєте на смерть?"

Якби не небезпечна ситуація, в якій він опинився, Лоґан зараз би захоплювався здатністю звіра мислити. Він вперше зустрів Гуманоїдного звіра і навіть не усвідомлював, наскільки... людяними вони були. Якби не його зовнішній вигляд, було б важко відрізнити його від людини.

"Я знаю, навіщо ти це робиш. Вам потрібні наші кристали, бо ваш рід воює. Я вже чув це безліч разів. Одна з вас довірилася мені, розповідаючи, як їй було погано від того, що вона робить зі мною. Проте це було не тому, що їй було шкода мене, ні, ваш рід просто відчуває конфлікт, бо я набув форми, схожої на вашу!

Тільки тому, що ваш вид воює з тими, кого ви називаєте Далкі, ви виправдовуєте те, що робите з нами! Вам навіть начхати, що ви коїте з нашим домом. Планета - це теж жива істота, а кристали, які ви видобуваєте, - це те, що живить усю енергію навколо нас. Вони створюють гнізда, де ми можемо жити. Позбутися кристалів означає знищити наш дім!" - Він махнув рукою, і в повітрі пролунав різкий звук.

Відстань між ними була близько десяти метрів, але Лоґан знав: звір не став би просто так махати лапою в повітрі. Притиснувши руку до термінала поруч, він відчув, як його очі почали світитися зеленим.

Звір такого рівня інтелекту, навіть якщо він не досяг вищого рангу, був супротивником, з яким не варто жартувати. Лоґан активував свою Зброю душі. Кілька трубок, що стирчали з терміналів, почали звиватися, мов змії. Ті, що були на підлозі, швидко сплелися між собою, утворюючи щось на кшталт щита перед Лоґаном, а ті, що звисали зверху, кинулися в атаку на звіра.

"Добре, що я в лабораторії" . - Проте Лоґан швидко зрозумів, що техніка безсила проти атак звіра: тимчасовий щит був розірваний на шматки. З обладнанням, яке намагалося атакувати звіра, сталося те саме. Звір почав гасати по кімнаті колами вздовж стін, а Лоґан продовжував використовувати свої сили, намагаючись спіймати його або сповільнити. Він навіть сформував на руці бластер і відкрив вогонь.

Коли щось наближалося до звіра, той використовував свою спритність, щоб ухилитися від кабелів. Кожен його крок здавався неймовірно легким, а часу, який він проводив, торкаючись поверхні підлоги, майже не було.

"У нього що, Здібність вітру? Це те, що робить його швидшим за мій швидкісний костюм? Мені доведеться спробувати створити щось, що зможе протистояти йому, поки він відволікається".

Використовуючи свої сили, він почав розбирати термінали навколо на деталі, схожі на павуків, і невдовзі вони почали формувати інші об’єкти. На жаль, звір ігнорував усю техніку і продовжував переслідувати Лоґана. Він стрибнув на стіну і відштовхнувся своїми потужними ногами. Звір розкрутив тіло, і кілька його хвостів почали обертатися разом із ним. Усі кабелі, що наближалися до нього, відкидалися силою вітру, яку створювали ці хвости.

"Чорт забирай!" Перш ніж Лоґан встиг змінити план, звір опинився прямо перед ним, і єдине, що він міг зробити, - це підняти свою роботизовану руку, щоб заблокувати удар. Звір виглядав упевнено, намагаючись вхопитися за руку і зафіксуватися на ній. Він встромив у неї пазурі, і коли метал відлетів, стала помітна чорна рука, вкрита лускою.

З якоїсь причини він завмер, замість того щоб продовжувати атаку. Не бажаючи втрачати можливість, Лоґан щосили вгатив звіра об підлогу. Притиснувши істоту до землі, хлопець обхопив її шию своєю рукою Далкі, міцно стискаючи і не даючи поворухнутися.

"Схоже, тренування з Броком не пройшли даремно. Я більше не безпорадний у ближньому бою!"

"Ти... ти теж звір?" - спробував вимовити звір, піднімаючи лапи і хапаючись за зап'ястя Лоґана, поволі відштовхуючи його. - "Тоді чому... чому ти на боці тих, хто намагається нас убити?!"

Звір був явно розлючений, але рука Далкі Лоґана виявилася набагато сильнішою, ніж він очікував. Навіть доклавши всіх зусиль, звір ледве міг відштовхнути Лоґана. Тож він вдався до єдиного, що міг зробити в той момент. Звір роззявив пащу, оголивши гострі ікла, і вп’явся в руку Лоґана. Тієї ж миті зелена кров почала сочитися з рани, стікаючи прямо до рота звіра.

Однак це була помилка. Це лише збільшило енергію всередині тіла Лоґана, додавши йому сили, щоб знову притиснути звіра до підлоги.

"Твоя кров! Вона не червона! Якщо ти не людина, то немає жодного сенсу битися!" - здивовано вигукнув звір.

"Якби я знав, що це буде так просто, я б дозволив йому вкусити себе за руку від самого початку. Тепер, що мені робити, поки він не зрозумів своєї помилки? Схоже, він готовий слухати, тож нам варто забиратися звідси, поки ніхто не прийшов. Хоча переконати їх приєднатися до нас може стати проблемою".

"Я ж казав" - Лоґан трохи послабив хватку. - "Я не з ними. Ходімо зі мною, якщо хочеш вибратися."

Наступної секунди двері відчинилися. Їхня бійка здійняла багато галасу й привернула увагу двох вчених у білих халатах, яких супроводжувало близько двадцяти озброєних солдатів.

"Хіба це не той малий із Фракції Проклятих?" - вказав пальцем один із солдатів.

"Але погляньте на його руку!" - закричав інший, тицяючи в неї. - "Це рука Далкі!"

"Може, це просто здібність трансформації" - припустив третій солдат.

"Та яка різниця, хто чи що цей хлопець! "- гаркнув вчений, що виглядав старшим. - "Він проник на об'єкт і хотів викрасти нашого піддослідного. Вбийте хлопця, а звіра захопіть живим!"

Бачачи, наскільки кепською стала ситуація, Лоґан міг зробити лише одне. Він повністю відпустив звіра і відскочив убік. Вони перезирнулися і кивнули один одному, ніби дійшли згоди. Якщо вони хотіли вибратися з цієї халепи, їм доведеться працювати разом.