Розділ 1168 — Темний розум

На цей момент Шіро виконував найважливіше завдання, яке коли-небудь отримував у своєму житті. Він знав, що й раніше всі покладалися на нього. Проте зараз напруга, здавалося, зросла вдесятеро.

"Перша частина плану спрацювала. Сіл прикривав мене, поки ми прямували до Звіра рівня Напівбога. Тепер я маю зробити свою частину".

Зараз він перебував у чорному просторі. Це була спільна область у чиємусь розумі, місце, де він бував уже багато разів. Цього разу техніка, яку потрібно було виконати, дещо відрізнялася від попередньої.

"Я вже робив це раніше, але в мене немає тих самих сил, що були, коли я використовував тіло Сіла. Мені доведеться спробувати зробити це якомога швидше".

Оскільки він уже робив це одного разу, вдруге було значно легше, і, подорожуючи крізь темний простір, він побачив дві ширяючі душі.

"І яку з них мені взяти, і як зрозуміти, хто є хто, просто дивлячись на ці душі?" - дивувався Шіро, але існувала й більша проблема. Зараз він також був підключений до розуму звіра, готовий злити їх докупи, тож вони перебували в одному просторі.

Через те, що він намагався контролювати два ментальні простори одночасно, його MC -клітини виснажувалися вдвічі швидше.

"У мене немає часу заходити в обидва простори".

Тієї миті одна з ширяючих сфер почала рухатися в його бік. Ніби хотіла, щоб обрали саме її, а не іншу. Враховуючи описи їхніх характерів і минулу зустріч із Ворденом, Шіро лише сподівався, що це Ворден.

Активувавши сяйво навколо своєї руки, він зміг схопити ширяючу кулю, і тепер настав час їм обом увійти в розум звіра. Щойно вони злилися, почало відбуватися щось дивне. Чорний простір почав змінюватися, коли в нього ввели інший розум.

Одна половина кімнати почала набувати фіолетового кольору. Її текстура нагадувала сире м'ясо та плоть, вона була трохи пружною і реагувала на дотик.

"Чому розум звіра мав бути таким лякаючим?" - Шіро похитав головою, роблячи крок вперед, перш ніж перемкнутися на розум звір а . Він уже переживав це раніше, коли перемикав розуми звірів. Проте, на відміну від людей, у яких, здавалося, завжди був чорний простір і глибший білий простір, розум звірів різнився залежно від їхнього рівня.

У той час як у людському розумі можна було блукати темним простором вічно, розум звіра був обмежений, чим нижчий був його рівень. У Шіро була теорія, що це може бути пов'язано з їхньою здатністю до навчання.

Судячи з розміру розуму, який він бачив зараз, там було вдосталь місця, щоб помістити ще один людський розум. Коли він ішов фіолетовою зоною, ширяюча душа в його руці почала світитися яскравіше. Чим далі він заглиблювався в інший розум, тим сильнішим ставало сяйво, поки врешті-решт не здалося, що далі рухатися неможливо.

Шіро відчував, що це наче граната, готова вибухнути будь-якої миті. Поклавши її на землю, він відступив. Світло було таким яскравим, що він відвернувся, затуливши очі. Коли спалах зник і він озирнувся, то почув голос.

"Я нарешті повернувся, суки!" - закричала людина.

"Вор... Вор... Вор..." - він намагався вгадати, чи радше сподівався, що це той самий хлопець, якого він зустрів раніше.

"Будь ласка, ти справді думаєш, що цей слабак рипнувся б, якби побачив таку нагоду? Якби нас у голові Сіла було сотні, він був би останнім, хто наважився б виступити" - пояснив Ратен. – "Як для такого дрібного шкета, у тебе до біса крута сила. А тепер давай, повертай мене назад. Цей розум якийсь огидний" - Ратен підняв ногу, і за нею потягнувся фіолетовий слиз, який невдовзі відірвався. – "Але зійде. Чого воно взагалі так виглядає?"

"Е-е..." - Шіро попереджали, що Ратен - проблемний тип, але той сподівався, що принаймні за врятоване життя він буде вдячний і з ним буде простіше порозумітися, ніж очікували інші. Схоже, він помилявся. Чого Шіро не знав, так це того, що Ратен ще поводився відносно спокійно саме через це.

Зрештою Шіро пояснив, навіщо він тут і що саме вони планують зробити з його розумом.

"О, це чудово! Виходить, я зможу побути звіром і лупцювати будь-кого, списуючи все на свою звірину форму" - усміхнувся Ратен. – "Гаразд, просто йди й залиш мене тут, ти можеш повертатися, а я візьму цей розум під свій контроль."

Шіро не рушив з місця, і саме тоді Ратен зрозумів, що тут є якийсь підвох, про який йому ще не сказали.

"Справа в тому, що коли ми увійшли сюди, я відчув це. Розум звіра теж зміг потрапити у свій власний простір. Тож зараз він усередині. Якщо я залишу тебе тут, звір, як і раніше, матиме повний контроль, прямо як Сіл."

"То що нам, у біса, робити, ти, малий засранцю?!" - вигукнув Ратен, замахнувшись кулаком, ніби збирався вдарити, але швидко опанував себе і опустив руку.

Чесно кажучи, Шіро зовсім не хотів повертати такого типа.

"Як Сіл міг дружити з кимось подібним? Не можу навіть уявити, щоб вони хоч про щось розмовляли".

"Я не впевнений на сто відсотків, але є два варіанти. Зараз нам нікуди подіти звіра. Ми могли б запхати його в розум Сіла, але це може спричинити хаос, тому моя пропозиція - або поговорити зі звіром і попросити його використати своє ті...

"Ти справді такий тупий? Звір щойно бився з нами за своє життя. Ти думаєш, якщо ми ввічливо попросимо, з додаванням цукрової пудри, він просто дозволить нам користуватися своїм тілом? Він же зможе перехопити контроль у будь-який момент і накинутися на інших, навіть якщо зараз погодиться. Ні, це тупий план, переходимо до наступного.

У цей момент вони почули звук хлюпання слизу. Здавалося, вся кімната на щось реагує. Коли вони обернулися, то побачили, що Звір рівня Напівбога вже на місці, а його руки перетворилися на леза.

"Другий варіант - ми затягнемо звіра в глибшу підсвідомість, туди, де був Оскар. Думаю, для цього мені доведеться знову доторкнутися до нього" - сказав Шіро. Втім, другий раунд з Ратеном обіцяв бути куди складнішим, ніж із Сілом.

---

Зовні про те, що треба робити, ніхто не говорив. Фекс, будучи відносно близько до того місця, де перебували Сіл, Шіро та Звір рівня Напівбога, вирішив триматися поруч. Стріли, насичені Ци, свистіли в їхній бік, і його завданням було не дати їм зачепити звіра.

"Давайте, ми відіб’ємо цього звіра назад!" - закричав Агент 2, і всі люди кинулися вперед.

"Звісно, варто нам залишитися без нашого суперлюдського хлопця, як усі ці невдахи одразу вилазять" - обличчя Фекса скривилося від роздратування, адже стріли, наповнені Ци, були для нього досить небезпечними, тож доводилося бути напоготові.

Солдати билися з членами Чистих. Що ж до солдатів у Мехах, то вони розуміли: єдине, що їм залишається - це триматися на своїх позиціях. Люди знали чимало слабких місць Мехів, на відміну від Далкі, і тепер вони протистояли найсильнішим бійцям у Притулку.

Без своїх Мехів, та навіть з ними, вони нічого не вартували порівняно з іншими.

"Де, до біса, ваш лідер?!" - крикнула Джой, розмахуючи мечем і вдаряючи ногою об землю, піднімаючи між ними земляну стіну.

"Не знаю. Думав, він уже мав бути тут. Може, застряг десь" - відповів Фекс.

Тим часом до Агента номер два вийшли двоє: Лонгблейд та Лейла.

"Бачу в тебе лук. Спробуй підтримувати мене вогнем, скільки зможеш, а я візьму його на себе" - сказав Лонгблейд і кинувся вперед. Він розмахнувся своїм великим чорним мечем, а Агент номер два у відповідь змахнув своєю дивною зброєю.

Дві могутні сили зіткнулися в повітрі, але від Агента номер два виходила якась дивна реакція.

"Приємно познайомитися. Судячи з того безглуздого номера у тебе на спині, ти високого рангу" - промовив Лонгблейд. – "Схоже, ти чимось здивований. Може, тим, що твоя дивна сила не працює?"

Саме це й було найдивнішим. Агент номер два відчув, що Ци, яку він влив у свою зброю, взагалі зникла. Перша стадія, яку він використовував для підживлення клітин у своєму тілі, все ще працювала, даючи йому силу для удару, але друга стадія Ци на мечі повністю випарувалася.

"Це через його зброю?" - подумав Агент номер два і миттєво відчув енергію стріли, що летіла ззаду.

Він відскочив убік, щоб ухилитися, але стріла полетіла слідом за ним. Найцікавіше, що Ци, яка зникла з його меча, тепер змогла повернутися.

"Схоже, я мав рацію, але ніколи не чув про такий меч. Такий, що може анулювати ефект Ци" - Агент номер два вдарив по стрілі, очікуючи, що легко знищить її. Все ж, певний опір був, поки його сила врешті-решт не перемогла, розтрощивши наконечник.

"О, стріла, наповнена Ци. Коли це ти навчилася використовувати Ци, маленька Лейло?" - запитав Агент номер два, дивлячись у їхній бік. Спочатку він думав, що з його приходом бій буде легким. Він уже позбувся однієї з найбільших перешкод, але, здається, залишилося ще кілька настирливих типів, з якими доведеться повозитися.

"Дивно. Чому моє серце так калатає після цього, і чому мені трохи спекотно? Я ж мав відновити всю енергію Ци?" - подумав Агент